|
||
«Інвесторів не зваблює Україна в принципі» - Андрій Садовий
Міський голова виглядав більш ніж втомленим, навіть дещо напруженим, окремі питання змушували зробити помітки на папері – до майбутнього вирішення, окремі викликали кількахвилинну паузу, але впродовж всього інтерв’ю Андрій Садовий відволікся всього два рази – щоб взяти шоколаду та щоб погодити з помічником питання вибору готелю – незабаром мер Львова планує поїхати з сім’єю на море. Андрій Іванович розповів нам про все – хто утримуватиме стадіон в майбутньому, чому йому не потрібна жодна партійна підтримка і чому він ніколи не погодиться на життя у Києві. А ще про те, яким є найдорожчий подарунок для його дружини Катерини і чим полюбляють займатись його діти. ПРО ЄВРО - 2012 – Так склалось, що головний етап підготовки до Євро збігається з виборами – президента, парламенту та мера. Наскільки така політична ситуація сприяє чи не сприяє роботі? – Виборча кампанія – це є свого роду мобілізація. Оскільки люди, які є у владі, повинні робити справу, то для мене моя щодення праця - це і є мої вибори. Тому що я не можу здивувати людей плакатами чи новими гаслами. Це моя робота. І я щасливий, що можу робити добрі справи. Те, що ми сьогодні маємо можливість робити по Євро-2012 - це фактично можливість вивести на іншу орбіту розвитку місто Львів. Тому що нам потрібен новий аеропорт, бо є новий туристичний трафік дуже позитивний, нам потрібний новий стадіон, тому що маємо дві команди в прем’єр-лізі, нам потрібні нові готелі, бо приїжджають нові туристи, яких в минулому році мали 1,5 мільйона. Ці стандарти, які ставить УЄФА, - вони є вищими від стандартів, які ставляться перед країнами, які хочуть вступити в ЄС. Тобто ми маємо шанс у Львові ці стандарти суттєво підняти. – На цьому етапі стадіон будує місто. Невже немає жодного бізнесмена, який був би готовий втілити такий проект? – Якщо брати будову стадіонів у світі, то на 95% стадіони будують держави або частково міста й регіони. Є виняткові випадки, коли стадіони будують клуби для своєї діяльності, це є престиж клубу. Це можуть собі дозволити дуже багаті люди. І мені приємно, що в Україні також такі є, наприклад, Рінат Ахметов, який будує стадіон, що стане одним з найкрасивіших. У Львові таких людей немає. Думаю, що це не є погано, тому що є громада міста. А громада прийняла рішення будувати стадіон, бо він потрібен, бо ми маємо дві футбольні команди, і, будуючи стадіон, ми будуємо серце нового району міста Львова, який матиме близько 300 га і туди ми плануємо перенести багато адміністративних будівель міста, бо іншого варіанту вивільнити центральну частину міста немає. Ми тут трафік не поміняємо, ми не можемо в центрі міста зробити ширшими дороги. Тому міська, обласна влада, будинок правосуддя, будинок для правоохоронних органів буде там. Це буде новий діловий центр міста. Також там планується будівництво великого житлового масиву. Це буде комфортно для мешканців Львова, тому що центр розвантажиться. Бо сьогодні багато людей їде в центр тому, що треба до обласної влади, до міської влади, у різні органи, які займаються бюрократією. Якщо ми відводимо їх в сторону і добудовуємо нові транспортні розв’язки, буде нове транспортне сполучення між вокзалом і стадіоном, між аеропортом і стадіоном, бо це буде дуже комфортно, це буде також зав’язано на Сихів. – Яким чином в майбутньому використовуватимете стадіон, чи передбачає проект проведення там, наприклад концертів чи інших заходів, чи тільки виключно футболу? Хто утримуватиме в перспективі стадіон? – Стадіон ми будуємо дуже економічним - це економ-клас. По тих розрахунках, які ми маємо, при якісній експлуатації він буде на себе заробляти. На ньому можна буде проводити концерти, масові заходи. Там буде багато ресторанів, офісні комплекси, це буде великий центр, який даватиме імпульс цілому мікрорайону. Тому що в перспективі там заплановано збудувати виставковий комплекс, який конче потрібен для міста, бо найкращі комплекси знаходяться у Відні. У Києві я не бачив жодного хорошого комплексу, можливо є у Москві. Тому є ринок і його можна завойовувати. – Зі стадіоном зрозуміло, а що з аеропортом? Я так розумію, головною проблемою його реконструкції є перемовини з громадою Сокільник? – Ні, жодних проблем зі Сокільниками немає, є певні нюанси із законодавством, які вирішуються. На сьогодні є проблема у самій державі - яким шляхом піти. Чи піти шляхом концесії для будівництва нового терміналу, чи вкласти державні кошти, а потім віддати новий термінал у концесію. Зараз державні мужі визначають цей принцип і дуже добре, що УЄФА поставило дуже жорсткі терміни - вони повинні впродовж наступного місяця визначитися, яким шляхом ми підемо. Це прерогатива держави і ми будемо максимально сприяти, а держава зобов’язана виконати взяті на себе зобов’язання. Це державна власність. Ми максимально сприяємо, допомагаємо, ми відповідаємо перед УЄФА за летовище, але де-факто і де-юре це 100-відсоткове державне підприємство. – Свого часу, коли в Радянський Союз приїхала Олімпіада, бездомних, проституток, циганів вивозили за межі міста. Яким чином у Львові буде врегульовано питання людей вулиці перед чемпіонатом? – Я не бачу у Львові такої проблеми, якщо говорити про людей, які тимчасово не мають де мешкати. У нас у місті є притулок, де людині, яка не має житла, можна зранку поснідати і потім ввечері знову приїхати, є вільні місця. Тому для нас така проблема не стоїть. – Чи проговорювали з обленерго питання освітлення вулиць – я маю на увазі безперебійне, без замикань, адже під час чемпіонату навантаження на й так не нові лінії зросте в декілька разів? – Справді, велике навантаження буде йти на цей новий район, і там планується будівництво окремої підстанції, і окрема підстанція має бути побудована в центрі міста для того, щоби підсилити центр міста. Тому це технічна проблема, і тут нашим партнером буде Міністерство палива і енергетики і структури, які повинні забезпечити безперебійний процес. Підприємство «Львівобленерго», яке займається постачанням електроенергії, має якісно інвестувати кошти або отримати ще можливо додаткові державні кошти для безперебійного постачання Львова електроенергією, бо вони є монополістами. Це є робочий процес і я не бачу якихось небезпек. – Очевидно, що до проведення Євро Львів зокрема мав би мати ідеальними усі дороги, скільки грошей та часу треба на загальний ремонт? – На сьогодні ми стоїмо на позиції, що потрібно приблизно 1 мільярд 100 мільйонів гривень для того, щоби відбудувати основні транспортні розв’язки. Якщо говорити про реконструкцію існуючих доріг, це є дуже великі кошти, тому що за Радянського Союзу в нас у дороги кошти не вкладали. І минулого року ми мали в ремонті 306 доріг. На них було витрачено 120 мільйонів. Тому думаю, ще можливо, таку ж суму потрібно, щоби наші львівські дороги відремонтувати, довести до нормального європейського рівня. Можливо, навіть трохи більше. Для мене особисто це питання життя міста, його цивілізаційний рівень. Це означає, як я розумію для себе, що має бути постійно вода - холодна і гаряча, це чисті дороги, перемонтовані, це має бути освітлення, тобто рівень безпеки життя. І це є стандарти, до яких ми плавно йдемо. Це не рік-два.. ( Пауза - авт.)… Це було б не коректно з моєї сторони, тому що кожного дня життя ставить стільки нових завдань, що дивуєшся як взагалі ми їх виконуємо, враховуючи той розподіл коштів, який на сьогодні є між містом і державою. А він є дуже нечесний і дуже нерівномірний. Але ми маємо суттєві зрушення. Згадайте місто Львів по водопостачанню три роки назад… ПРО КОМАНДУ – У Вас, як і в кожного керівника, вочевидь є незадоволення роботою певних ділянок у міськраді. Хто не влаштовує і яка ділянка є найважчою у підборі керівника? – Взагалі по всіх ланках є велика проблема, і щоби це надолужити, ми сьогодні на сесії міської ради прийняли рішення про створення Інституту міста. Це має бути та інституція, яка має займатися аналітичною роботою, яка має занурюватися в проблематику по кожній галузі. Плекати відповідних фахівців. І другий великий блок - це займатися навчанням і стажуванням, готувати кадри. Ми сьогодні зробили цей крок, який, можливо, львів’яни відчують років за 10. Ви знаєте, деякі речі не зразу знаходять розуміння в людей. Треба пояснити один раз, другий, третій раз. Мені приємно, що депутати міської ради ті думки, які я продукую, підтримують. Можливо, не зразу, але потім підтримують. – Часткова опозиція депутатського корпусу, вочевидь, стимулює до кращої роботи. Але все-таки, завдяки чому вдається домовлятись з незадоволеними? – Я би не назвав це опозицією, я би сказав - це різний досвід життя. Тобто мій досвід і рівень знання, який я отримував, - це одна платформа, досвід певних колег, їхні життєві принципи - це інша платформа. Ми шукаємо точки дотику і, як правило, їх знаходимо. Не було ще такої пропозиції, яку би депутати не підтримали. А дискусії, розмови - це найбільша проблема українського політикуму. Треба вміти спілкуватися, переконувати, вміти слухати один одного. А це дуже довгий шлях. – Багато розмов було довкола Андрія Сидора – вважаєте, він правильно розставляє акценти у культурному позиціонуванні міста? – Я би розділив відповідь на це питання на два блоки. Перший блок - це те, що виходить в результаті. У результаті ми маємо достатньо хороший позитив і ідея проголошення Львова культурною столицею України, яка виникла в державних інституціях, логічна, зрозуміла для мешканців України. В цьому є велика і його праця. Тому що велика кількість фестивалів, які ми бачимо, це ж не сталося само собою, цього ж не було. Просто за останні 2 роки ми отримали великий імпульс. З другої сторони, Андрій Сидор ніколи не мав досвіду роботи в державних органах влади. Він звик, працюючи в бізнесі, ставити ціль і її досягати. А в державній владі є багато особливостей. І звичайно, можна лапати за одну ногу, за другу ногу, за руку лапати. Він є достатньо вільна, демократична людина, але він вчиться. Він набирається життєвого досвіду. Думаю, з нього буде хороший фахівець. Я оцінюю по результату. Хто не помиляється, взагалі нічого не робить. Можливо, в його роботі є речі, які можна було зробити по-іншому. Але в цілому результат є позитивний. – Останнім часом з уст правоохоронних органів лунає дуже багато заяв про корупцію в місті. Як особисто Ви реагуєте на таку інформацію і як боретесь з корупцією в міській раді? – Корупція на сьогодні є у всіх гілках влади. Вона є сьогодні у державних гілках влади, серед журналістів велика корупція, звичайно, корупція є у органах місцевого самоврядування. Я би хотів, щоби тих корупціонерів лапали і садили в тюрму. Але, на превеликий жаль, за останні роки я не пам’ятаю, кого би у Львові арештували і посадили, крім судді Зварича. І то, ще подивимося, чим той суд закінчиться. Тому з корупцією треба боротися не словом, а ділом. Коли я бачу, що це є жулік, я виганяю людину з роботи, передаю матеріали у правоохоронні органи. Як правило, враховуючи наші складності, людину не сильно карають, але в міській раді вона більше не працює. Тому це також питання ментальності, бо ми звикли говорити про когось. Коли ти йдеш і суєш комусь пару гривень, ти спонукаєш людину до корупції. Якщо ти це робиш, то яке ти маєш моральне право потім говорити про корупцію, ти ж сам її ініціюєш і спонукаєш. В нас деякі речі вважаються корупцією, деякі не вважаються. В світі також є свої різні форми сприйняття корупції. В нас у країні є тупа корупція, коли людина, щоби заробити 100 доларів, наносить збиток на 100 тисяч. Це, на мою думку, є злочин. – З міської ради пропали цінні монети. Чия вина у тому, що їх викрали? Чому такі цінні речі зберігались у бухгалтера? Чи будете якимось чином переглядати питання охорони міської ради? – Вони зберігалися у сейфі відповідальної особи. Наскільки я знаю, правоохоронні органи ведуть розслідування, і я всіляко буду сприяти, щоби злочинці чи злочинець були впіймані якомога скоріше. Бо це є неприємно, не стільки можна говорити про нумізматичну чи матеріальну цінність, але просто неприємно, коли залізли до хати і щось там поцупили. І хтось там лазив. Тому я всіляко буду спонукати правоохоронні органи, щоби злочинці були впіймані і ці монети були повернуті місту. Що таке посилювати охорону? Ми маємо вільний доступ мешканців до міської ради. Це є великий плюс для туризму. Але, з другої сторони, це має суттєві перепони для працівників міської ради, тому що деякі можуть приходити кожного дня і довбати в голову, а це ж треба ще працювати. Тому, думаю, ми систематизуємо роботу у міській владі, врахуємо недоліки, які були, щоби робота, з точки зору безпеки, була якіснішою. Тому це такий маленький дзвіночок для нас. ПРО РОЗВИТОК МІСТА – Наскільки швидко місто може позбутись від гральних салонів, адже підприємці проплатили оренду на певний період часу та й ліцензії у них є… – Мені було приємно почути вчора на апаратній нараді інформацію, що всі гральні салони в місті закриті. Це великий плюс. Місто не здає приміщення під гральні салони, це приватні приміщення, які здають приватні орендодавці. Одне приміщення належить міській раді на Степана Бандери і ми через суд виганяємо цього орендаря, який має салон, який умудрявся нам показувати фантастичні рішення судів, але приємно, що це питання для нас вже закінчилося. З приводу грошей, то місто не втратить, місто виграє, тому що біду від грального бізнесу важко переоцінити. Це руйнування людей, дітей. Там будуть відкриті хлібні магазини, кафе, можливо книжкові магазини, це буде великий плюс, це будуть додаткові робочі місця і я вітаю цей крок і дай Бог, щоби ми більше до цього питання не верталися. – 191 млн. гривень на водопостачання виділило Мінекономіки. На скільки районів цих коштів вистачить і скільки треба на загал? – Це є сума, яка потрібна для того, щоби у Львові вода була цілий день по всьому місті. Частина коштів піде на реконструкцію Плугівського водозабору, частина піде на автоматику у місті і на багато інших технічних речей, це є чітко порахована сума, і ми очікуємо, що найближчим часом отримаємо інформацію, яким шляхом ми будемо ці кошти освоювати. На цьому етапі питання є в роботі, бо в нас в Україні приймається багато прекрасних рішень і законів, але до того, часу поки ті кошти не поступили на рахунок водоканалу, я говорю, що питання відкрите. – Кажуть, Ви плануєте виробляти у Львові трамваї? Хто конкретно буде цим займатися, скільки коштів треба на старт? – Трамваї. Це є довша перспектива. Теоретично такі напрацювання має ЛАЗ, такі напрацювання мають певні проектні групи, які зверталися до міста за підтримкою, я думаю, що сьогодні це питання не може стояти дуже актуально, тому що коштів на це немає, але працювати власне з точки зори ідеї це є корисно і потрібно. Але на сьогодні виділяти з міського бюджету на це кошти ми не зможемо, тому що коли є вільні кошти, раціональніше закупляти трамваї з Німеччини, які вже частину свого ресурсу використали, але дуже великий ресурс залишився. Це дорога, якою пішла Австрія, Литва, Латвія, Естонія і ми почали цим шляхом іти. Ми закупили для міста 21 трамвай, це показало для міста правильність тієї думки. – Якщо я не помиляюсь, правоохоронні органи не зовсім поділяли правильність такої ідеї… – Я переконаний, все було зроблено в межах чинного законодавства, я особисто перевіряв ці документи, дивився. Це є з тієї серії, коли мене звинувачували в розтраті коштів на святкування 750-річчя Львова. Але не можна було звинувачувати, тому що не було коштів з бюджету. Все робилося за кошти спонсорів. І якщо спонсор замовляв концерт, то вибачте - в чому тут корупція? Львів’яни робили свято, було дуже багато дискусій. Але ви знаєте, чим це усе закінчилося. Щоправда, публічно таки не вибачилися. Тут, я думаю, також публічно вибачатися не будуть. – Вам потрібні такі вибачення? – Мені – ні, а громаді, яка мене обирала, потрібно. – Що зараз з реконструкцією залізничного вокзалу? Чому Ви не погодили проект реконструкції, адже, наскільки мені відомо, уже вся документація є готовою і навіть інвестор був – італійці?.. – Мова йшла про те, що біля вокзалу планувалося збудувати міжнародний вокзал. Але в моєму розумінні, міжнародний вокзал повинен будуватися для євроколії, яку потрібно протягнути з Польщі до Львова. У перспективі зі Львова вона би змогла йти на Київ. І де вона має бути - над землею чи під землею, треба вирішувати в комплексі. Ті документи, які нам показували, то ми бачили великий торговельний комплекс. 10 відсотків площ цього вокзалу, можливо, дійсно й передбачалося під використання потреби залізниці, а 90 відсотків під торговельну частину. Я на це ніколи погодитися не зможу, тому що супермаркети мають бути за містом. Не можна ламати весь трафік, який сьогодні дуже складний, якщо такий комплекс повинен будуватися, то він повинен будуватися в підземній частині. Це є дуже дорого, тому, приймаючи рішення, ми приймаємо рішення стратегічне для розвитку міста на наступних 20-30 років. Цей вокзал, який сьогодні є цілком достатнім, він задовольняє потреби міста. А територія навколо є резервною для будівництва міжнародного вокзалу через нову євроколію. – Розкажіть, якою є ситуація з костелом Єзуїтів? Чи вже знайдено приміщення для перенесення унікальної бібліотеки, яка там розміщена, і коли зможуть туристи повною мірою насолодитись цією спорудою? – Там є проблема в тому, що тим питанням треба активно зайнятися. У вівторок відбулася робоча нарада. Головою робочої групи є заступник міського голови Володимир Шевчук. Зараз йде робота з бібліотекою Стефаника, щоби вони погодилися на це приміщення, яке їм пропонують. Тоді можна буде оперативно перенести всі книжки і костел буде відкритий для того, щоби там можна було молитися, проводити, можливо, камерні концерти кластичної музики, бо це є один з найкращих храмів міста Львова. Він один з найбільших, розрахований на 5 тисяч людей, це дуже цінний храм для Львова, тому я би хотів найскоріше зробити його відкритим для городян. – Скільки грошей щороку закладається на розвиток туристичного бізнесу у Львові? – Це невеликі суми, якщо брати в цілому – акції, промоція, культурні заходи. Ця сума не більше 8 мільйонів гривень І то ще ті кошти були в наявності. Тому що ми сьогодні фінансуємо насамперед заробітну плату для бюджетників - освіта, культура, медицина і оплату за енергоносії. Це у місті гарантовано, з тим проблем немає. ПРО БУДІВНИЦТВО – У Львові є чимало мостів, які потребують нагального ремонту. Чи закладають у місті кошти на такі роботи і який з мостів буде відремонтований першим? – Ми ці кошти можемо отримувати тільки від уряду. І ми зараз готуємо аргументацію, щоби їх отримати. Чи ми їх отримаємо в цьому році, не знаємо, тому що в цьому році ми будемо це оформляти документально. Дай Бог, що у наступному році ми ці кошти отримаємо. Взагалі, питання грошей - це окрема тема, я хочу, щоби також її розкрили. По аналітиці, яку ми дивилися, у минулому році серед усіх, якщо брати податки, зібрані на території міста Львова, то з тих податків у місті залишилося 28%, 72% держава у нас вилучила. Цікаво, що у цю схему не входить нафтопровід Одеса-Броди, Львівська залізниця, великі вільні оператори. Тому, якщо рахувати по-чесному, близько 7% коштів залишається в місті, все інше вилучається. В таких умовах неможливо якісно жити, тому що якщо забирають більше 25% - зупиняється розвиток, якщо забирають більше 50% - стається зупинка всіх процесів. Але ми живемо і як-не-як рухаємося. Але ж можна все робити набагато динамічніше, держава повинна зрозуміти, що міста - це фундамент країни і не можна цей фундамент руйнувати різними новаціями, треба підсилювати його, а краще взагалі не заважати. Для цього можновладці повинні зрозуміти, що таке місцеве самоврядування. Сьогодні, на превеликий жаль, в уряді немає достатньої кількості людей, які пройшли вишкіл у місцевому самоврядуванні. Тому що це відповідальність за життя людини кожного дня - починаючи від народження дитини, потім садочок, школа і закінчуючи тими ж цвинтарями, які знаходяться у нас на обслуговуванні. Поза тим це є всі дороги, комунікації, лікарні, безпека міста. В мене нема такого моменту, що я можу відключити мобільний телефон, я завжди на зв’язку. Я завжди готовий вирішувати ті питання, які сьогодні ставить життя. Якщо би життя сьогодні було більш плановим, ми би не витрачали кошти на ті ж самі ремонти, то й же Левандівський міст - якби поремонтували вчасно, то не треба було витрачати більше коштів, коли там уже пішли такі процеси складні. Але для цього має бути розуміння. Для порівняння: у Чехії, Словаччині, Польщі було інвестовано - чи державою, чи ЄС - з розрахунку на кожного мешканця 2 тис. доларів у інфраструктуру. Це цифри станом на 1999-2000 рік. Зараз кардинально зовсім інші суми пішли. І сьогодні ви приїжджаєте і бачите результат. Тому що дороги мають бути поремонтовані, комунікації мають бути замінені. З цим не можна чекати, бо завтра це буде коштувати дорожче і важче це буде зробити. – З приводу ремонту – театр Заньковецької в дуже занедбаному стані, чи цього року можемо очікувати принаймні початку його реконструкції? – Якщо говорити про театр Заньковецької, це відповідальність держави, це державний театр. Обіцянки я чую кожного року, але реально грошей я не бачу. Місто не в силі це потягнути, і не маємо права, бо це державний об’єкт. – Навпроти театру Заньковецької є велика площа, де зараз розміщений ринок «Вернісаж». Там таки буде готель, чи, можливо, Ви визначились на будівництві чогось іншого? – Якщо говорити про Вернісаж, однозначно, що цю територію треба впорядкувати. Я неодноразово зустрічався з лідерами громадської організації, яка займається торгівлею і попереджував, що це є місце для продажу українських сувенірів, а не китайських. Дуже велика кількість сувенірів є китайськими, а прикривати це відкритістю Львова неправильно. Тому територію ми там впорядкуємо. Все одно будівництво там будь-яких споруд це питання подальшої перспективи, там треба провести серйозні археологічні розкопки. Треба подивитися, що є там у землі і яка є ситуація. Можливо, колись і прийде думка там щось побудувати, але це буде прийматися громадою через відкриті дискусії, через дебати. Сьогодні нам потрібно єдине - впорядкувати територію. – Як Ви ставитесь до незаконного будівництва, зокрема у парках? Наприклад, у Стрийському парку, де колись був театр ПрикВО? – Свого часу цей об’єкт був проданий і підрядник тоді мав дозвільні документи міської влади. Це було у 90-ті роки. Він зупинив всі ці процеси через брак фінансування. Якби було фінансування, то ці роботи він би міг продовжувати. Насправді в світі готелі розміщуються у парках. Тому що парки треба доглядати, там повинне бути життя. Якісний готель парку не заважає. Щодо питання цвинтаря, там були перенесені рештки, які були знайдені. Проведені відповідні богослужіння. Тому це також не є перешкодою, перешкодою є кошти. Якщо цей інвестор буде мати кошти, ми ще раз будемо переглядати всі умови, всі правила, але сьогодні це питання не стоїть, бо до міста не було таких звернень. Нові інвестори робили певні незначні роботи, і наскільки я знаю, місто дозвільних документів не давало, тому що зараз дозвіл на будівництво дає державна служба Держархбудконтролю. Це також є абсурдна ситуація тому, що ви ж питаєте мене про це, а архбудконтроль не інформує нас. Тому треба з ними спілкуватися, я собі візьму це на замітку. ПРО РЕМОНТ ДОРІГ – Чи плануєте ввести жорсткіші умови для підрядників, які ремонтують дороги, щоб в тендерах не перемагали компанії, які не мають навіть відповідного обладнання? Чи не хочете повністю перейти на послуги іноземних компаній, які б відповідальніше ставляться до обов’язків? – У минулому році ми взяли на себе дуже великий об’єм - 306 доріг. Це дуже багато і що мені приємно, ми це все зробили, хоча було дуже багато нарікань. (На моє зауваження, що навіть анекдоти з цього приводу «ходили», Садовий навіть бровою не повів, - Авт.). Дійсно, були речі, які залишилися для нас невирішеними. Це вулиця Ярослава Мудрого, це вулиця Шпитальна. Там були дуже неякісні підрядники, які понесли покарання, з ними розірвано угоди і зараз оголошуються нові тендери. І ці роботи до кінця року будуть завершені. Сьогодні є проблема - ми чекаємо розуміння від держави, яка надасть стільки кошів, скільки нам треба на дороги у Львові. Це що ми запланували у міському бюджеті, це ті кошти, які тільки мають надійти від продажу майна, землі, облігацій, які знаходяться у роботі. З 29 числа вже можна активніше працювати з банками стосовно їхнього викупу. Це комплексна проблема. Я стою на позиції, що наші підрядники повинні вчитися співпраці з іноземними компаніями, які мають більше досвіду, кращу техніку. Але не можна приймати крен у одну або другу сторону. Тому що не можна все віддати одним або другим, має бути комбінований підхід. І в цьому році я би хотів, щоби у нас працювали і турки, і чехи, і українці, щоби всі працювали. Переваги будуть тільки для того, хто даватиме якіснішу роботу за меншу ціну. Якщо будуть давати іноземці, ми даватимемо їм підряди разом із зобов’язаннями брати на субпідряд львівські компанії, щоби вони вчилися. – Окрім звичайних, заасфальтованих доріг, у Львові є чимало бруківчаних. В правоохоронних органах кажуть, що чимало оригінальної бруківки після ремонту зникає. Навіть був зафіксований факт намагання транспортувати старовину за кордон. Хто має відповідати? – Вам правоохоронні органи повідомили, хто затриманий, чи яка людина покарана? (Пауза. – Авт.) Я, чесно кажучи, цю ситуацію не загострював би так активно. У місті Зальцбург зняли всю бруківку в центрі міста. І посипали галькою, тому що це ліпше для людини, особливо для жінок, які ходять на каблуках. Ця бруківка, яка є у Львові, є дуже часто знищена, а на нову нема грошей. Тому коли кладуть стару, це дешевше, але не є комфортніше для мешканців. Це звичайно для нас є певний символ, історичне минуле, але не буде воно вічне, її поміняють можливо років через 10-20, може 100-200. Але будуть міняти. Тому якщо є факти крадіжки, треба звичайно карати. Коли проводяться ремонтні роботи, є чіткі угоди, які підписуються, і є відповідальні, які несуть відповідальність за це майно, його зберігання, тому якщо маєте конкретні факти, подайте їх і ми проведемо службове розслідування, можете взяти у ньому участь, перевіримо, яка ситуація. – Мої колеги особисто робили експеримент - пізно ввечері приїздили легковим авто, клали у нього бруківку і їхали геть, ніхто навіть не звернув уваги, що оригінальну бруківку поцупили… – Я це питання для себе запишу окремо. ПРО ІНВЕСТИЦІЇ – Що, на Вашу думку, мало би приваблювати потенційного інвестора вкласти гроші саме у Львів? – Враховуючи сьогоднішній рейтинг України, інвесторів не зваблює Україна в принципі. Такі є зараз період, але, думаю, він мине. Якщо говорити про Україну, то найбільш привабливим є, на мою думку, Львів, бо це є близькість до ЄС, це є ментальність, це є клімат, екологія, тому готелі, які будують чи ремонтують, - це все кошти інвесторів. Питання також в якості того інвестора, який приходить. Є інвестори з великої букви, які мають якісну культуру виробництва. Наприклад, у Львові значні кошти вкладає родина Хартвелів - це одна з найбагатших родин Скандинавії, вони є власниками готелю «Леополіс», роблять другу чергу, прекрасний торговельний пасаж на проспекті Свободи і цей менеджмент, який там поставлений, є високопрофесійним. Такі інвестори є бажані у Львові, вони є милі. А ті, які знаєте, десь там вкрали пару рублів та хочуть сюди приїхати, такі не є бажаними, бо з ними тільки проблеми. ПРО ВИБОРИ МЕРА – За що більше хвилюєтесь – майбутні вибори мера чи проведення Євро-2012? – Однозначно за Євро. Тому що це перспектива розвитку міста Львова. Вибори для діючого мера - це його щоденна робота. – Мером Ви стали багато чим завдячуючи «Самопомочі». Чим сьогодні агітуватимете львів’ян? Чи можемо вважати, що проведення Євро у Львові – родзинка Вашої передвиборчої програми? – (Пауза. – Авт.) Що таке вибори? Вибори це довіра. Коли мені закидують - ви займаєтесь виборчою кампанією, я говорю, якщо вибори минулі відбулись 26 березня 2006 року, то 27 березня я почав займатися наступною виборчою кампанією. Тому що вибори – це довіра. Якщо довіра є, можеш нормально працювати, якщо нема - до побачення. Тому я працюю, довіра є і мені це приємно. Я прийшов у місто для того, щоби зробити ті речі, які корисні сьогодні для громади. Я їх роблю. І життя ставить сьогодні дуже великі задачі. Коли я приходив на посаду мера, не стояло питання нового стадіону, не стояло питання нагальної реконструкції літовища, інших об’єктів. Це прийшло у процесі. Це надзадачі. Бо стадіон будується раз у 50 років. І те, що випало на мій час, - це складний час, тому що зайвих коштів немає, ми сьогодні кожну гривню вишуковуємо, щоби збалансувати ситуацію в місті. Тому що не можна будуючи стадіон, зупинити процес у освіті чи медицині. У нас у освіті все нормально рухається, в медицині все нормально рухається. І стадіон будується. Це дякуючи професійності команди, яка працює у міській раді. І дякуючи підтримці львів’ян, які є терпеливі і які хочуть, щоби в місті все було добре. – Нещодавно пан Луців, керівник міської «Нашої України», сказав, що на сьогодні партія знову визначається з можливими кандидатами на пост мера, адже сьогодні у них вже є свій міський голова… У контексті не підтримки Вас на попередніх виборах, можете коментувати? – Звичайно, що кожна партія повинна думати про свою перспективу. Або підтримувати діючого мера, або якщо вони мають дійсно гідного кандидата, то виставляти його у противагу, це нормальна річ, я це нормальну сприймаю. Але я є незалежним кандидатом. І на вибори йшов як самовисуванець. Це є великий плюс для львів’ян і для мене. Я не служу партіям, я служу громаді міста Львова. Я себе в цьому дуже комфортно почуваю. – Наскільки брудними будуть чергові вибори мера? – Це залежить від тих кандидатів, які братимуть участь. Тобто мою філософію ви знаєте, ви могли спостерігати за моїм перебуванням у політиці з 1998 року. Тому буду робити свою кампанію виключно позитивними справами. А ті, хто буде займатися брудом, - це їхнє право, нехай це роблять. Львів’яни є дуже мудрі і вони вміють добре все відрізняти. – Нещодавно Ви коментували постанову уряду про вибори, які мали б відбуватись у два тури, як негативну ініціативу. Хвилюєтесь через свою кандидатуру? Адже якщо технічних кандидатів буде багато, то конкуренція буде жорсткішою? – Я взагалі вважаю, що система, яка запроваджена по виборах до міської влади в Україні стосовно списків, себе не виправдала. Тому що дуже багато приходить випадкових людей, які окрім заробляння грошей, нічого більше не бачать. Цей закон придуманий депутатами ВРУ, які складаються з партій, політиків і їм хочеться все контролювати, не несучи при цьому жодної відповідальності. Коли тебе обирають в конкретному окрузі, ти відповідаєш перед конкретною громадою, ти спілкуєшся з нею, до тебе приходять. Коли тебе послала партія, то перед ким ти відповідальний, перед партією? Це є аморфна відповідальність. Спроба ввести практику двох турів, вона можливо набуде актуальності років за 20-30. Коли сьогодні це роблять, все робиться у піку тому, що є місто Київ, який усі хочуть контролювати. Тому хочуть зробити двотуровий режим, але робити це для Києва бояться, тому роблять на усю Україну, щоби показати, як роблять новий етап демократії. Я переконаний, що користі від цього для України не буде, буде проблема, тому що дуже багато кандидатів, будуть обіцяти земні і неземні блага за свою підтримку дрібнішим кандидатам. Якщо перемагаєш, то ти перемагаєш. Я, чесно кажучи, стосовно Львова особливо не переживаю, я роблю те, що є зрозумілим. І підтримка львів’ян в мене є. ПАРТІЙНА ПІДТРИМКА – Чи очікуєте на підтримку окремих політичних сил? Хто з політичних лідерів вже сьогодні засвідчує Вам свою підтримку? – З усіма політичними партіями стараюсь мати хороші коректні відносини. І справді в партіях є багато мудрих, тверезо мислячих людей. Якщо та чи інша політична сила висловить мені свою підтримку, я їй за це подякую, але жодних зобов’язань я давати не буду. Тому що я не та людина, яка може торгувати тим, що мені особисто не належить. Я можу торгувати тим, що є моїм власним, але те, що громади - це питання до громади. Ніхто не оголошував підтримки. Як правило про такі речі оголошують за місяць за два-три до виборів. Не публічно я мав розмови з багатьма достойниками, звичайно, що всі підтримують діючу владу, маючи надії отримати ще при ній якісь преференції. Ніхто публічно не скаже, що ось ти такий поганий. Всі кажуть – «ми тебе підтримуємо», але я чесно кажучи, не схильний на це звертати уваги, нема часу. Сьогодні весь час іде на конкретну роботу. Тому, можливо, я маю мало часу на спілкування з політиками, політичними силами. Вони трошки ображаються, бо хочуть більше уваги. А я кажу, - «хлопці не маю зараз можливості, стільки роботи валиться кожного дня, може колись пізніше, може краще будуть справи йти, може після реалізованих речей буде час для спілкування». – Кажуть, свого часу Кириленко хотів, аби Ви стали обличчям «За Україну!» на Львівщині… – Я маю велику повагу до пана В’ячеслава, це мудрий, обдарований і головне чесний політик, тому з радістю завжди буду готовий йому допомогти. У всьому тому, що буде корисним для нього, але також буде корисним для громади Львова. Моя принципова позиція - я не очолю жодні політичні рухи чи процеси, тому, що з моєї філософії я повинен любити і підтримувати всіх львів’ян. І чорних, і білих, і повних, і худих, членів партії, не членів партії, для мене всі рівні, вони мене обирали, навіть ті, що за мене не голосували - я їх люблю так само, як тих, які за мене голосували. Це моя позиція в якій комфортно себе почуваю. – Чи це означає, що Ви готові створити блок Садового? – Які блоки? Сьогодні стільки роботи на голові, що, вибачте мене, про блоки, про вибори будемо говорити тоді, коли згідно із законом, на це буде відведений час і ми будемо вимушені про це думати і займатися. – Близько року тому у Львові пліткували про те, що у Вас не зовсім склались взаємини з Юлією Тимошенко. Як вони виглядають сьогодні? – Ну, я би сказав, конструктивні і взаємно зрозумілі такі самі, як у мене є з Президентом, ми відчуваємо його розуміння і підтримку до міста Львова. Такі самі стосунки у мене зі всіма політиками. Я жодним чином не можу жалітися і на співпрацю з Віктором Федоровичем Януковичем, коли він був головою уряду. Я завжди вибудовую з людьми зрозумілі відносини. Якщо політик готовий допомагати місту, ми йому будемо за це щиро дякувати. І з розумінням ставитися до його виборчих платформ, до перспективи подальшого росту. Взагалі, якби всі політики будували свої виборчі кампанії на добрих справах і на конкретних добрих справах, тоді би Україна була процвітаючою країною. – Хто із сьогоднішніх політиків, які позиціонують себе як «молода кров» близький Вам особисто? – Я до всіх маю нормальне людське відношення. Кожна людина, яка йде в політику, робить відважний крок. Тому що не всі з того вертаються. І на сьогодні я глибоко шаную тих політиків, які сьогодні себе роблять, активно себе вибудовує Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк, ряд інших політиків, молоді, якісні, мудрі люди, які мають підтримку певної частини львів’ян. Я подивований їхнім вмінням, здібностями, так само як Кириленко, вони молодці хочуть робити добрі справи йти вперед. Тільки насправді поля так багато є, щоби дай Бог, щоб кожен знаходив свою нішу, а не витрачав час на конкуренцію один з одним, яка губить нашу державу. Якщо аналізувати історію України за минулих 300 років, то власне українці самі себе нищили. У нас не було великих ворогів зовні, українці спокушалися на великі привілеї. І таким чином створювали для держави великі проблеми. Моїм гаслом на минулих виборах, гаслом життя було: «В єдності сила». Воно є переможним для держави України. ПРО МАС-МЕДІА – Творячи свою команду, Ви багато уваги приділили власній прес-службі. Вважаєте цей орган ключовим у діяльності міста? – Якщо говорити про прес-службу, то будете здивовані, але я їй приділяв якнайменше уваги і власне тому цю прес-службу очолила студентка 2 курсу. А основні напрямки очолили люди з великим життєвим досвідом. Коли ми брали на посаду першого заступника Олега Синютку з Івано-Франківська, чи був колись Одуха, зараз Шевчук, було дуже багато фахівців. Ми повинні донести до людей, те що ми робимо. Мені приємно що та команда, яка є у мерії, вона це робить. Також через великий спротив. Можливо, комусь це не подобається. Коли ми інформуємо, що ми зробили, багато це сприймають, що це піар Садового. А що мовчати? Вони будуть нас лупити, а ми будемо стояти і ще й посміхатися? Та ні, ми говоримо людям. Це нормальний, закономірний процес. Вибори взагалі це є математично-фізичні формули. І це треба знати, і команда, з якою разом працюю, дійсно ми всі вчилися, як уміти донести людям інформацію. І тут я залучав великий досвід зі сторони фахівців, які уміли такі речі робити у США, у Німеччині, і Польщі. Ми читали багато різних книжок, спілкувалися з багатьма мудрими людьми, я ніколи не робив ставку на одну тезу, тему чи напрямок. Ми просто всі разом вчилися. І мені приємно, що ми навчилися відділяти основу від полови. Вибори це як камінь - все зайве відсікаєш і рухаєшся вперед. – Попри активну роботу прес-служби, Вас і досі звинувачують у певній закритості. Ви й справді рідко спілкуєтесь тет-а-тет з журналістами і до останнього часу не практикували прес-конференцій… – Я подивований, бо нема жодного журналіста у місті, який би не зміг узяти в мене інтерв’ю. Я завжди на це знаходжу час. Можливо, не в ту саму секунду. Я проводив виїзні брифінги. Їхали журналісти, хто хотів - питав. Було велике бажання людей - «давайте великі прес-конференції». Я останні півроку системно запрошую журналістів до себе в кабінет, де ми спілкуємося, де є можливість поставити будь-яке запитання на будь-яку тему. Ще мало, а що ще потрібно? Сам деколи дивуєшся, я достатньо відкритий для спілкування з медіа, тому що розумію, що медіа повинні доносити до людей інформацію. І сам, маючи досвід роботи з медіа, використовую його. Це досвід, який я свого часу отримав, маючи безпосереднє відношення до радіо, телебачення, газет, я також вчився. І мені приємно, що ці проекти свого часу започатковані, є сьогодні успішними в країні. – Чого бракує львівським журналістам? – (Пауза тривала довго, не знаю, чи мер Львова не знав, що відповісти, чи навпаки – мав сказати аж забагато…- Авт). Можливо, некоректно мене питати, бо я не є журналіст… Знаєте, є мистецтво. Є люди, які мають від Бога добрий голос, їх нема так багато. Є Вікторія Лук’янець. Божий голос має, якщо брати журналістів, то я з великим пієтетом завжди читав і читаю те, що пише Сергій Рахманін, те, що пише Мостова. Недавно ближче познайомився з Притулою, дуже мудра талановита людина. Мені приємно, як працює Шустер, наскільки толерантний і насправді він під час своїх ефірів дуже мало говорить, а говорять при ньому. Насправді журналіст повинен уміти розкрити людину. Це є найбільше цінність. Для цього треба мати витримку, для цього треба бути високоерудованою і одарованою людиною щоби зацікавити. І треба мати Божий дар, іскру, талант так, як і у кожній професії. Не має журналістика чогось особливого, що можливо не потрібно для інших діянь в інших галузях. Мені приємно, що такі люди є. Мені дуже боляче, коли вони зі Львова виїжджають у інші міста. Але з’являються нові, вони вчаться. Звичайно було би дуже добре, щоби все таки в Україні панувала ця практика, яка є сьогодні в західних країнах світу, коли людина має освіту чи гуманітарну чи технічну, а потім, відчуваючи потяг до журналістики, отримує вже додаткові знання по фаху журналістики. Тоді така людина може більш глибше зрозуміти проблематику. Як правило журналісти в світі мають свій професійний керунок. Є журналісти, які пишуть на політичну тему, на економічні теми, про мистецтво. В нас дуже часто це є перемішано, і люди пишуть на всі теми. А це треба бути наскільки геніальним щоби розбиратися у всьому, квазігеніальним. Тому хотів би, щоби наші журналісти це розуміли. ПРО СІМ’Ю – Як сім’я ставиться до постійної зайнятості? – Я згадую відповідь Катерини (дружина), коли була урочиста сесія міської ради, коли я складав присягу. Це був перший мій робочий день. І у неї спитали про її враження, що вона відчуває. Вона відповіла, що відчуває, що чоловіка відправляє на війну. Насправді сім’я - моя велика опора, стараюся кожну вільну хвилину їй приділяти, хоча це дуже складно, бо рано йдеш на роботу - діти ще сплять, а ввечері приходиш - вони вже сплять. Є трохи часу у неділю. Зараз у мене велика мрія, коли буде час, вирватись і поїхати з дітьми на море. Дуже люблю море. В минулому році ми не мали такої великої можливості їхати, я вже 2 роки не був на морі, і дуже хочу поїхати. Хоча би десь на тиждень, я закоханий у море, я люблю плавати, і перекриваю цю любов плаванням у басейні. Стараюся 3 рази в тиждень піти поплавати, пропливаю своїх 1,5 кілометра і таким чином релаксую і зразу до сім’ї. – Чи критикує дружина Ваші ініціативи на роботі? Де хотіла б бачити в майбутньому? – Дружина є моїм хорошим товаришем і дорадником. Я часто питаю її думки на різні питання. Не завжди роблю, правда, як вона каже. Але питаю. Я прислухаюся до багатьох раціональних речей. Те, що я сьогодні роблю, це для мене є дуже важливо, я маю довіру львів’ян, я працюю для львів’ян і доки ця довіра є, доти буду працювати. Я принципово не хочу виїжджати зі Львова, мені дуже подобається Львів. Я тут народився, тут мої діти народилися, тут я закохався. Тому я навіть теоретично не бачу в іншого місця в Україні для життя. Поїхати у відрядження на день - нема питань, але жити хочу тільки у Львові. Тому всі мої амбіції стосуються мста Львова. Тому поки матиму здоров’я, поки львів’яни довірятимуть, я буду для них працювати на тій чи іншій ниві тою чи іншою роботою. – Чим займаються Ваші діти – хобі, гуртки? – Вони займаються шахами, айкідо. Вони, як кожні діти, бавляться у всі можливі забавки, ігри, вони ще маленькі. Старшому буде тільки 7 років, меншому тільки 7 місяців, діапазон дуже невеликий. Насправді, те, що я свого часу не мав можливості поспілкуватися з Іваном, коли йому було 3 роки, то я зараз компенсую спілкування з Михайликом, бо йому 3 роки. Кожен вік має свої незабутні моменти. Мені так шкода, що я не можу всіх їх вловити… – Хто з хлопців найбільше на Вас схожий? – Я кожного хлопця свого люблю, як найлюбимішого, бо кожен має щось своє дуже миле - чи Іван, чи Тадей, чи Михайло, чи Йосип, тому я думаю, що всі вони схожі частково на мене, частково на Катерину, трохи на мого тата, трохи на її діда, вони це вони. Я би не хотів, щоби вони були в чомусь на мене схожі. Хай кожен з них буде схожий сам на себе. Кожен має бути особистістю у житті. Це моє і Катерини завдання це зробити, щоби кожен розвивався і стояв впевнено на ногах. – У Вас чотири хлопчики, чи хотіли б щоб у сім’ї з’явилась донька? – Кожен тато хоче мати доньку (Пауза, посміхається – Авт.). Знаєте, на все воля Божа і насправді, коли дітей багато - це добре, але треба розуміти, що на дітей треба витрачати час. І не можна, щоби діти залишалися без уваги. Це має бути гармонія і у нас ця гармонія сьогодні присутня. – Які подарунки найчастіше робите дружині та дітям? – Дітям забавки, цукерки. Дружині, як правило, якісь невеликі дріб’язки, у нас немає практики дорогих подарунків, я і сам ніколи не приймав дорогі подарунки і не збираюся приймати. І сам не дарую, бо це, на мою думку, неетично, я так вихований, так виховали мене батьки. – Чому неетично? Вам дружина зробила чотири найдорожчі подарунки… – Моя любов - це мій подарунок, її любов - це для мене найбільший подарунок, який може бути. Все має бути гармонійно. – І наостанок - після трьох років мерства Ви знаєте насправді чого бракує львів’янам? – Єдності. Але це дуже довга дорога і до неї треба дійти свідомо, всі про це говорять, але це робити дуже і дуже складно, враховуючи цей минулий багаж, який ми маємо, і нам треба цей увесь багаж перекодувати. В нас дуже складна історія, це є наш фундамент, але ми повинні черпати, як дерево черпає коріння з землі, ми повинні все добре черпати, але також черпати енергію і згори. |
|
| ||||