|
||
ІНТЕРВ`Ю. Степан Кубів: «Закриті акціонерні товариства у ВРУ по поділу-перерозподілу капіталу віджили своє»
Про банки – Наскільки мені відомо, в Україні банківська система чи не найбільш контрольована державою порівняно з іншими країнами. Чому ж у нас стільки проблем з виплатою депозитів та погашенням кредитів? – Банківська система України на сьогодні має невластиву рису занадто регуляторської політики з точки зору управління і капіталом, і ліквідністю, і платоспроможністю. З однієї сторони, ми перейшли на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, з другої сторони, неможливо перейти до кінця, бо економіка не відповідає ринковим відносинам. На сьогодні відсутні біржі. Коли ми говоримо про ціну акції, ціну підприємства - у нас на сьогодні відсутній реальний ринок оцінки, як стандарту ринкового механізму регулювання. З другої сторони, банківська система України була побудована не за методом міжнародних стандартів, коли відсутні певні ланки управління, коли є сформована ринкова ціна на нерухомість, на метал. У нас постійне «ручне» регулювання. Так, перший етап побудови банківської системи в Україні був зроблений досить потужно. Коли прийняли закон про банк і банківську систему, він поставив певні регуляторські обов’язкові функції. Формування структури і пасивів, і активів, особливо капіталу, залежало від спрощеного доступу до ресурсів кожного громадянина, коли отримати ресурси і підняти якість життя можна було дуже швидко, запозичивши кошти, - піти в банк, купити машину, квартиру… – Але Америка на цьому живе, люди по 20 років мають кредити. – Там зовсім інша структура формування економічних процесів, технологічних аспектів тощо. Правильно кажете, але експорт і імпорт на сьогодні є абсолютно незбалансованим. Також Україна як держава з однієї сторони отримала декларації і певні рішення де-юре про СОТ, не провівши модернізації економіки, не оновивши ніяких засобів. Ми стали країною імпорту, втративши експорт для наповнення бюджету і близько 90 млрд грн коштів, які забрали з банківської системи. На сьогодні ми отримали дисбаланс. І винуватити у цьому тільки Нацбанк, що політично чуємо півроку, це непрофесійно. – То хто винен і що робити? – На сьогодні винні непрофесійні підходи системи, які повинні бути між урядом, Нацбанком і ВРУ. На жаль, нема системної антикризової програми, збалансованої між усіма політичними силами, в якій мають брати участь і ліві, і центристи, і праві. Ця антикризова програма повинна бути також адаптована на регіони. Має бути єдиний підхід - фахова людина, яка розуміє не корисливість політичного чи економічного клану, вона повинна вносити принципові речі, які дають вихід на майбутнє. Все, що сьогодні роблять у владі, і ми це бачимо на рівні формуванні бюджету - податкові зміни, зміни по імпорту - чомусь приймається потім відміняється Навіть два фактори, які я назвав, говорять про несистемний, недалекоглядний стратегічний підхід України. А що далі? На сьогоднішній день ми отримали незбалансований бюджет, бо основна причина - експортно-орієнтована країна, яка на валютні ринки абсолютно не приходить. З другої сторони, ми отримали недосконале законодавство, яке не віддзеркалює необхідні документи, які повинні приймати по антикризовій урядовій і аж донизу програмах. І третій аспект - ми отримали імпорто залежну країну у всіх галузях і великі борги - 100 млрд зовнішнього боргу, з них 85 млрд боргу бізнесу. І говорити, що МВФ дав 16 млрд доларів і все стане добре, це неправда. Саме рішення МВФ надати гроші - це індикатор довіри до країни і оцінки ризиків. Після цього підуть на Україну інші корпорації, бізнес, тому що ринок України є перспективним, і з іншого боку МВФ приймає рішення в рамках світових, міжнародних виробничих корпорацій, які тут вклали і мають свої банки, свої бізнеси для того, щоби підтримати цей бізнес. – Кажуть, що останнім часом російський бізнес активніше зацікавився нашою банківською системою. Чим це «пахне» для України? – Я би не політизував цього питання, тому що глобалізація світової економіки, в тому числі банківської системи, це об’єктивний процес. Крім того, глобалізація з точки зору управління і системи господарки, економіки тієї чи іншої держави є в процесі тих правил, які встановлені на планеті: є ринкові відносини, є ціни і певні інтереси, які рухають ту чи іншу позицію. І третє важливе питання - входження тих чи інших банків – російських, європейських, американських. Ці входження є економічними інтересами держави. Це певна зовнішня політика тих чи інших країн, з точки зору перспектив українського ринку. І це не дивно. Ми говоримо про зовнішню економічну політику, яка є продовженням внутрішньої політики. На сьогодні маємо кілька російських банків ВТБ, БМ-банк, Альфа-банк, які мають достатньо коштів і мережу свою у зв’язку із зацікавленістю ринком України, вони входять у систему, як інструмент обслуговування бізнесу. Бо банк - це посередник для залучення і розміщення коштів. – Але ці країни не мають такого зацікавлення нами, як Росія. – Ці країни мають ідентичне і навіть більше зацікавлення, ніж Росія. Тому що сьогодні не тільки «Ладу» експортують на наш ринок, якщо брати автомобільний ринок, але у Львові є всі європейські марки, крім того, і китайського виробництва. Але що було помилково зроблено - не була збалансована і не проведена роз’яснювальна робота, що доступ до ресурсів людини, коли вона не може заробити і не вміє оцінити ризики, є дуже небезпечним. І це ми отримали по іпотеці. Я би не виділяв, що український ринок для Росії є пріоритетом. Нині не можна виділяти російський капітал на українському ринку, як політично зацікавлений. Він є економічно зацікавлений, як і інші європейські банки. – Знаєте, кажуть, що банки, часом, не стільки зацікавлені у тимчасових заробітках, як у кредитах великих країн. Наскільки Росії цікаві кредити Україні? – На сьогодні і Росія відчуває ідентичну кризу. Бо вона базувала свій дохід і бюджет на ціні сировинного експорту, коли нафта коштувала 170 доларів за барель, а сьогодні маємо ціну 47-50 доларів. А беззбиткове видобування нафти в Росії - це сьогодні близько 65 доларів. І засідання, яке відбувалося у Росії, говорить про те, що буде велика дірка у бюджеті. Зараз вони використовують запаси, які вони мали при рості ціни нафти. На сьогодні російська банківська система отримала кошти, особливо банки, які я назвав – «Внешторгбанк», «Альфа банк» - ці банки, які причетні до сировинного видобутку – нафта, газ, ліс тощо. Вони вкладають у відповідні проекти, щоби диверсифікувати внутрішні і зовнішні ринки. Те саме роблять поляки. До речі, стара Європа, яка увійшла на український ринок, не буде розвивати його в подальшому, бо вже і так великі суми коштів вклала в український перспективний ринок. А Росія зацікавлена в Україні, як ментально, так і ситуацією в народному господарстві, яка була прив’язана до певних стандартів в цілому Радянському Союзі. Крім того, є момент майбутнього заробітку коштів на українському ринку. Я б підкреслив, що ціна на газ, при ціні на нафту, коли була підписана газова угода - близько 37 доларів. Це без політики, суто арифметика. Отже, ця ціна показала, що наші товари при ціні у 450 доларів, які були колись конкурентні на ринку Україні і СНД, є неконкурентними. Одним рішенням було використано те, що наша економіка не модернізована, а відтак є затратною. Було також враховано, що ціна нафти була на найнижчому рівні і наші товари стали неконкурентні, а крім того - це економічна стратегія Росії відносно інших країн. Це певна політика захисту інтересів російської держави як такої. – Тобто це означає накручування ситуації в країні. – Я би сказав, що неефективне ведення економічної господарки в країні використовується для політичних важелів. Але я би брав базовою економіку. – А хто виживе у цій ситуації, скільки банків залишиться? – Такі прогнози зробити важко, скажу так: цього року вперше вся банківська система України є де-факто збитковою Якість кредитного портфелю і певні рішення Нацбанку не мали характеру світових стандартів, а були для України, для окремих банків. Сьогодні банки, які мають іноземний капітал їм найлегше вижити, бо мають у матірній структурі додаткові капітали для збереження платоспроможності, ліквідності, виконання зобов’язань перед вкладниками. Банки без іноземного капіталу лише на курсі втратили капітал у два рази. Ще один аспект - це банки, які вели ризикову політику з точки зору кредитного портфелю, наклавши ще й кризу, отримали серйозні проблеми. Кілька років тому я говорив, що 157 банків для України - це забагато. На цю кількість українських банків було 3 польських, або 2 німецьких банки, або один американський. В Україні буде не більше 60 банків. Що буде з рештою - залежить від політики уряду, ВРУ і Нацбанку. Прибалтика, Литва пішла шляхом банкрутства, злиття і методів вливання капіталу державного і іноземного. Думаю, такий шлях буде в Україні, банки будуть об’єднуватися. Великі міжнародні транснаціональні корпорації, зацікавлені у ринку України, будуть працювати на перспективу. Банки без іноземних інвесторів з правильним менеджментом зможуть отримати капітал від Держказначейства, щоби зберегти баланс і захистити вкладників. Виживе той, хто добре працював, інші переживатимуть банкрутство. – Ми щодня чуємо, що Нацбанк використовує дуже багато золотовалютних резервів. Наскільки їх вистачить? – Хочу зазначити, що ВРУ і уряд, користуючись політичною ситуацією, застосовують солодкий піар для людей. Цього робити не можна. Треба прийняти декілька нормативних документів системного характеру в рамках антикризової програми, які будуть носити непопулярний характер. Адже ми маємо 4 валютних курси – курс Нацбанку, курс, по якому він продає для фізичних осіб для погашення кредитів, маємо курс Міжбанку і маємо «чорний» курс. А повинен бути один курс, який буде визнавати ринок. Потрібно також показати, що дохідна частину бюджету є дутою. Дірка бюджету буде близько 10-12 % на рівні держави, а для області буде дірка у 400 мільйонів. Також треба повернути довіру до банківської системи, щоби показати українцям прозорість банків, що це за банк, який капітал, хто є інсайдером, хто засновник. Зокрема, чи власники банку отримали масові кредити, чи вивели за межі України чи навпаки зберегли свій бізнес тут. Якщо не буде публічної інформації, будемо мати проблему. Тому недаремно кажуть, що банківська система - це індикатор довіри до всієї господарки країни. Крім того, потрібно реально оцінити рівень міжнародних боргів. Ми чекаємо 6 млрд, але вони нічого не змінять в Україні. Бо 16-20 млрд дол. є на руках наших людей. Треба побудувати модель зростання нової економічної політики держави, регіону. Але це тягне за собою зміну податкового кодексу, про введення якого говоримо 5 рік і результату нема. Треба переорієнтувати державу на внутрішній ринок. Якщо взяти для прикладу експорт металу, то треба його використовувати на будівництво. Ми повинні зробити пріоритетом АПК. Бо в нас не проблема виростити урожай, а зберегти його. Нам також треба реанімувати виробництво тракторів, сівалок, комбайнів тощо. І головне - це треба робити після того, як повернемось до фахових людей, до того, хто розробляє ці технології. – Де Ви особисто зберігаєте гроші? – Я і моя родина зберігають гроші на депозиті в «Кредобанку» у доларах і євро. На перспективу гроші можна зберігати у землі і іпотеці, яка буде здешевлюватися. І пік здешевлення настане у липні. – Але у «Кредобанку» також були неприємності? – Сьогодні «Кредобанк» день у день проводить платежі. У вересні на зборах, які я проводив, було задекларовано отримання 170 млн грн. капіталу. 90 млн доларів - це була ресурсна база. А в лютому відбулися збори і капіталізація становила близько 1 млрд. Відносно прибутковості, що сьогодні політично використовується на ринку, я повторю, що всі банки є збитковими, тому що відповідно сформовані резерви. Це не гірший варіант, коли чесно і справедливо сформовані резерви. Про амбіції – З приводу банків і політичної діяльності - Ви банкір, Ваш шеф наближений до банків. Не думаєте, що Ваше наближення до банківського середовища, на фоні загальної недовіри до банків, може зіграти злий жарт з вашою політичною силою? – Але я не є тільки банкір, якщо розбиратись – я займався і меблями, і продуктами харчування, і експортом-імпортом. А коли говорять про політичні амбіції, мають на увазі політичну кар’єру. В мене таких амбіцій немає. Я не робив ніколи ставку тільки на політичну кар’єру. Навіть у обласній раді в бюджетному комітеті я завжди не популярно, але практично і професійно підходжу до теми. Тобто якщо є ризик і мені невигідно заявляти, публічно я про нього все одно говорю. Це дуже ранима тема в період кризи. Але вважаю, що цю тему я знаю непогано. – Навіщо прийшли тоді в політику? – Тому що настав час не політиканства, а професійно підходити до напрямків роботи. Професійний і прагматичний підхід до кадрової політики, політика економічного лібералізму необхідна для нас і наших дітей, і внуків, бо в іншому випадку все дійде до краху. Сьогодні політика, яку бачимо в Україні, поставила оцінку негативно. Ведення господарки і всіх інших аспектів проходить непрофесійно і брехливо. За 17 років є повна корупційність органів влади. - Бачите себе в перспективі у Верховній Раді? – Не буду говорити про перспективи. Я бачу себе, як людина, яка здатна на професійних і інтелектуальних принципах сформувати нову команду, нові прагматичні принципи ведення господарки в районі, селі, місті, області. Професіонали в Україні повинні перемогти дилетантів. – Будь-який лідер, який створює політичну силу, зокрема на місцях, говорить що хоче процвітання в країні. Ми всі хочемо процвітання в країні Але кожна людина має закладені політичні амбіції, тому проговорює свої політичні відсотки, і говорити тільки про бачення розвитку - це не зовсім точно. – Своє поле діяльності на перспективу бачу в господарці, економіці і фінансах. – Тобто губернатором. – Ні. Ми звикли, що керівник політичної сили - НУ, БЮТ, ПР - у регіоні є як мінімум губернатором чи депутатом у ВРУ. Чому не запропонувати суспільству іншу модель. Коли в нас буде дійсно фахова політична сила, яка може зробити нову команду і лідер політичної сили не йде на губернатора чи у ВРУ, чи на мера міста, не тільки у Львові, а й по Україні. Але політична партія рекомендує відповідних людей, яких і відкликає. Я є самодостатня людина і я дам собі раду, чи буду в політичній силі, чи не буду. – Кажуть, що не останню роль у лобіюванні на цю посаду зіграли такі люди, як Буца, Васюник, Сеник, Мандюк. То як насправді відбулося Ваше призначення? – Я був у Києві, вирішував особисті питання, допомагав друзям. Передзвонили з приймальні Арсенія Петровича Яценюка і запитали, чи можу я за певний час бути. Я приїхав і переговорив з Яценюком. Але скажу інше - напевно я був не один кандидат і це нормально. Могли запитати у міській, обласній владі, у Нацбанку, львів’ян. Не скажу, що дуже прагнув очолити організацію. Але змін я хотів. Так збіглося. – То ці особи розмовляли з Арсенієм Петровичем? – Я не знаю, їх треба питати, зі мною говорив Арсеній Петрович. Але якщо говорили з 10, 30, львів’янами у Києві, або в Арсенія Петровича, як голови Нацбанку, у голови ВРУ була моя характеристика - це є їхнє право, це добре, це вивчається людина. Хоча з Арсенієм Петровичем ми знайомі не один рік, всі це знають. Коли він був у Нацбанку і був Тигіпко, було з’ясування відносин з ДПА у Львівській області. І Тигіпко, і Арсеній Петрович, і Шлапак, які працювали у Нацбанку, публічно мене захищали, бо ми працювали чисто і прозоро. Тоді у цей період просто сформувалася інша політична сила. Про нові обличчя – Кого з лідерів НУ можна буде побачити у лавах Фронту Змін незабаром? – Я би швидше казав про тих, кого ми не побачимо. Це лівоцентристські партії, які базують свою політику не на ефективному управлінні, людині, родині, а на популізмі. Це ті партії, які ганебно повелися з львів’янами за 17 років незалежності. Відбір буде категоричним – «ні». Наша область є дуже політизована І як би ми не говорили про лідерів - чи це НУ, РУХ, БЮТ, ХДС, коли ми обговорюємо ті чи інші речі, є багато політизованого. Але є питання не хто в якій партії, а хто яку роль відіграє. Формування йде на нових принципах - людина до нас має йти безпартійна. – Першою ластівкою є Михайло Хміль, я так розумію? – Коли Михайло Хміль написав заяву, то він прийшов безпартійним. Він зробив свій вибір і це нормально. – А хто ще був? Кого з депутатів, скажімо обласної ради, незабаром побачимо у Фронті змін? – На сьогодні фактично питання вирішено щодо Ореста Шейки. Але ми з цими людьми знаємося ще з Товариства Лева. – А чи не зробив собі Арсеній Петрович ведмежу послугу, коли говорив про нові обличчя? Бо в Україні дуже важко знайти нові обличчя, особливо в політиці. – І Арсеній Петрович, і до нього, і після нього - помилки будуть. І це нормально. Тому що згідно з соціологією, ККД у політичних аспектах є 0,85. 15 відсотків помилок будуть. Про президентські партії – Чи можемо говорити про те, що «Наша Україна» на сьогодні, як своєрідний оплот традицій демократії, також вмирає? – Якраз «Наша Україна» на Львівщині, що би не говорили, була дійсно ефективною командою людей з точки зору підтримки людини, родини. Але в багатьох позиціях показали неефективних з точки зору менеджерів. У цілому це так. «Наша Україна» в масштабах держави показала сьогодні неоднорідне середовище, яке показало інші пріоритети зокрема, розподіл на ті ж середовища. – Нещодавно приїжджав Кириленко, і Мандюк звинуватив його у паплюженні авторитету Ющенка. Хто насправді є паплюжником ющенківського авторитету? – Його оточення. – А хто саме? – Тут одну людину не можна назвати. Ми Ющенка бачили, як президента і ми маємо президента, якого самі обрали. Я вважаю, він є український президент. Але неефективна робота оточення менеджерів всі роки, коли він є президентом, була очевидною. Але ми бачили верхню частину айсбергу - ту чи іншу людину. Думаю, що там в оточенні є набагато більше людей і говорити про одну людину буде неправильно. А те, що Кириленко, якому було довірено Президентом найдорожче, висловився в тому чи іншому моменті неадекватно, до тієї людини, яка йому стільки довірила, є неетично. Моя позиція така, що розколи, які проходять перед виборами за рік-два, це піар-ходи для збереження місця політика в ВРУ. Сьогодні треба думати, як закони приймати, а не піаритися. Думаю, що більшій частині людей, які є у ВРУ, треба заборонити бути в парламенті, бо вони дискредитували себе як люди і фахівці. – Але першим сигналом розбрату став ЄЦ Балоги, який зараз наближений до Ющенка? – Хочу сказати одну принципову річ - закриті акціонерні товариства у ВРУ по поділу-перерозподілу капіталу віджили своє. Потрібні відкриті списки, люди з регіонів, яких ми повинні побачити і голосувати. – Але Ющенко був першим, який запровадив практику брати у партійні списки кума, брата, свата. – Те саме є в інших партіях. Проблема в тому, як це висвітлюють, - хто має доступ. Я не буду коментувати цих питань, бо не володію цією інформацією особисто, щоб дати об’єктивну оцінку. – А Ви бачили списки депутатів «Нашої України»? – Я дивився на списки людей, які обиралися, а потім їх бачив у залі. Але ми не працюємо з тими списками, ми працюємо з новими обличчями і більше цікавлять саме нові обличчя, ніж ті, які є там. – Арсеній Петрович, роблячи кроки по створенню своєї політичної сили, підтримує чи не підтримує Президента? – Це треба питати його. Бачу, що сьогодні Арсеній Петрович, як професійна прагматична людина підтримує Україну як таку, через оцінки важких спірних питань, які висвітлюються. – Кириленко говорив про те, що не так давно Секретаріат Президента викликав на килим всіх розкольників з першої п’ятірки, які створили собі партії і в прохально-наказовій формі говорив про те, що Яценюка треба підтримати у президентських амбіціях замість Ющенка. Але ці люди відмовилися це робити, і Ющенко вже не розглядає Яценюка як варіант наступника і буде йти на вибори самостійно. – Це говорить про не зовсім етичну оцінку, яку робить Кириленко, коли вигадує ту чи іншу роботу. Якщо Кириленко дійсно робить такі заяви… Мені Кириленко нецікавий, як людина, яка себе дискредитувала на рівні ВРУ як керівник фракції, то він не може і не буде претендувати на ту чи іншу посаду. Я не буду робити таких оцінок, бо докладно не знаю про ці заяви. Знаю, що Яценюк через свої переконання, через свою фаховість, потребу, робить в регіонах ту чи іншу справу. – Тобто він не йде на президента. – Я не знаю тих аспектів. Те, що я чув чітко: буде травень - він дасть відповідь. – У Вас відбуваються постійні наради, які цілі ставлять перед Вами? – Вони носять внутрішній характер. Йде питання організаційної та кадрової роботи, питання формування базових принципів у регіоні, специфіки регіону. Ми сьогодні не говоримо про такі речі. Мені здається, про це зашвидко говорити. Ми будуємо громадську організацію з переходом ймовірно у партію влади. Це не проект Яценюка, а проект для України. І не проект Кубіва на рівні області, а для області. І я знаю, що ми переможемо в області і Україні. Про Ющенка – Чому президентська сила, яка мала потужний старт, скотилася сьогодні до такого рівня недовіри? – Те, що було обіцяно, не було зроблено через відсутність фахових людей. Не було прагматики економічного соціального аспекту і були відсунуті інтелектуали. Партія не мала кадрового резерву для влади, очолити і змінити ситуацію. А проблема в країні - це результат бездіяльності у сфері економіки, політики, соціальній сфері за всі 17 років. – Багато політичних лідерів скептично налаштовані щодо нашого президента. Яке майбутнє чекає Віктора Ющенка після президентства? – Те, що зробив Ющенко для історії, це велика заслуга. Проблема нашої країни - це те, що її поділили технологи - і російські, і західні. Ющенко робить кроки, щоби об’єднати країну. Сьогодні очевидно, що він є проукраїнський президент з українським підходом. Це і питання визнання голодомору, і визнання центральної України як колиски слов’янської нації…, багато позитивних речей. Але це лакмусовий папірець бездіяльності 17 років попередньої влади. Я сподіваюся, він багато що зробить позитивного для України, навіть коли не буде президентом. – А що би Ви порадили, щоби йому підняти рейтинг? – Через те, що наші політичні лідери піднімають рейтинги, вони гроблять Україну і економіку. Треба працювати, а не піднімати рейтинг. – Нещодавно Ющенка порівняли з Горбачовим. Обидва говорили про добро народу, ліберальні цінності. Однак двоє дуже погано закінчили. Ви можете провести такі аналогії? – Для мене особисто Горбачов – це людина, яка зробила мужні кроки, відмовившись від президентства. Ця людина вчинила як інтелігент, великий грамотний далекоглядний політик, людина, яка зробила багато кроків для впровадження нового мислення, нової демократії. Проблема Горбачова в тому, що він виріс у старій системі, і не міг повністю адаптувати систему поглядів. Але у той момент він вчинив, як високопорядна, фахова, демократична людина. – Чому Ющенку бракує сили волі відмовитися від президентських амбіцій, можливо, колотнеча закінчилася б? – Це, мабуть, треба питати його. Але скажу особисту точку зору. Я не бачу що Ющенко робить кроки для задоволення амбіцій стати президентом вдруге. Він робить певні непопулярні кроки, які знижують рейтинги, але витягують певні непопулярні речі, які не витягують інші гілки влади. Про фінансову сторону організації – Скільки Вам коштує утримання Фронту змін у регіоні на місяць? – Скажу про ремонт приміщення і оренди приміщення на Грушевського, 3 - проведення комунікацій, купівля меблів, техніки, все інше на добровільних засадах. Це дуже мінімальні кошти і це кошти активу ФЗ. У нас 3-5-10 чоловік, які допомагають цю справу робити. Питання зарплати сьогодні не стоїть. На сьогодні ми не платимо нікому зарплати. Існування районних осередків на першому етапі - це справа керівника району. Але не хочемо повторювати помилку, яку робили інші партії, не хочемо вирішувати фінансові проблеми від отримання коштів від тих чи інших клієнтів, в тих чи інших сумах. Бо сьогодні йдуть відразу зобов’язання фінансові, а потім політичні. Все формування бюджетів як в області, так і в Києві, буде прозорим і буде оприлюдненим. – Власні кошти сплачуєте? – Мені був потрібен ноутбук - купив його, витрачаю кошти на бензин, маю власну машину, в мене немає водія. Ми підходимо до побудови партії по-західному. Ми беремо успішних ділових професійних людей. Ми не маємо дотацій з Києва і не будемо мати. До мене приходять у партію і кажуть - я хочу працювати на партію. Я кажу - прошу, на волонтерських засадах. – «Ні, мені потрібна робота». Ну, якщо потрібна робота - у відділ зайнятості. – Кажуть, що вже залежите від Фірташа… – Арсеній Петрович дав чітку відповідь, що це брехня. Написали в Інтернеті, що Кубів людина БЮТу - ну це ж брехня. Написали, що хтось мене поставив кимось - це все дурниці. Хочу, щоби зрозуміли, - при такій кризі люди типу Фірташа, які були мільярдерами, стали маленькими мільйонерами. – Якщо До вас прийде великий бізнесмен і скаже про підтримку - що скажете? – Приходили вже. Я їм подякував і давав на 1 000 доларів більше здачу. – А хто? – Це були з інших партій. Говорячи правду до кінця, це були три різні випадки, пропонували великі суми. – Олігархи напевно? – Ні, не олігархи, представники інших політичних сил. Але я не хочу на сьогодні робити помилку залежності за гроші, які дуже солодкі, але потім дуже важкі. Ми не будемо так фінансуватись. Про всі отримані кошти буде відомо громаді. Це буде публічна підтримка, аби не було зобов’язань ні перед олігархами, ні перед партією. Потрібні нові підходи, особливо на час кризи. – Ми говорили про лідерів, а хто у Вашій родині лідер? – У нас диверсифікація лідерства - зовнішнє і внутрішнє лідерство. Зовнішнім лідером є я, хоча і донька у мене лідер, і дружина в мене лідер Але у більшості рішення приймаються колегіально. |
|
| ||||