|
||
Футбол: ФК «Львів» – «Іллічівець» (Маріуполь) – 2:1 (1:0). ВІДЕО
Стадіон: «Україна». 2500 глядачів. t+3C. Арбітр: І. Іщенко (Київ). Асистенти арбітра: О. Якименко (Київ), Е. Карапетян (Тернопіль). 4-й арбітр: Ю. Фощій (Черкаси). Делегат ФФУ: А. Біденко (Київ). Інспектор: В. Петров (Харків). ФК «Львів»: Марущак (к), Романюк, Жданов, Гальчук, Ільків, Ващук, Федорчук, Б. Баранець (Полтавець 84), Панас (Котенко 80), Г. Баранець, Худзік. Запасні: Шевчук, Кіцута, Шевелюхін, Леонідов, Гордієнко. Головний тренер: Сергій Ковалець. ФК «Іллічівець»: Глущенко, Мельник (к), Соляник, Воробей, Ярошенко (Кашевський 57), Кривошеєнко, Савін (Нефьодов 90), Іващенко, Ситник (Ксьондз 72), Чучман, Оберемко. Запасні: Єршов, Беганський. В.о. головного тренера: Ілля Близнюк. Голи: Б. Баранець 45, Ващук 90+4 (з пенальті) – Іващенко 73. Попередження: Оберемко 9, Мельник 27, Іващенко 29, Глущенко 90+1, Воробей 90+4. Дощ, а радше дощик, який час від часу накрапав не надто вдарив по глядачах і футбольному полю «України». Незважаючи на прохолодну погоду львівський та добромильських прихильник ФК «Львів» таки прийшов на стадіон повболівати за своїх улюбленців. Прибула група підтримки із Маріуполя, яка переживала за «іллічат». Адже матч, із огляду на турнірне становище, принципово важливий для обох клубів, які минулого сезону дуетом увірвалися до вищої ліги, але провідної ролі у ній, на жаль, ще не відіграють. «Іллічівець» і «Львів» до того ж не славляться гольовою здібністю. Зокрема, гості на виїзді забили, аж один гол, а господарі вдома «двійку вкочують» супернику залюбки, однак не завжди переможну. Тож, хоча й маленька, однак – фішка туру. Сергій Ковалець, у пошуках оптимального варіанту, зробив у команді чергові перестанови: Владислава Ващука делегував на роль опорного півзахисника. У центр оборони – Олександра Жданова і Любомира Гальчука. Праворуч – Віталія Романюка, ліворуч – Ільківа. До речі, для Ігоря це – перший матч у стартовому складі прем’єр-лігового сезону. Середина поля і напад – традиційний. Так само і ворота. Ілля Близнюк також не дрімав. Бойову одинадцятку сформував із українського легіону, іноземців відрядив у запас, а камерунського Еріка Камдема так і не довіз до Львова. Одразу після розіграшу м’яча львів’яни, заявили про свої далекосяжні плани. Але, маріупольський загін самооборони штурму не злякався. Перевагу господарів над гостями засвідчує кількість ударів по воротах 14 проти 6 та кутових – 7:0. Однак реалізувати свою силу «синьо-золоті» зуміли аж у компенсований арбітром час. Федорчук із правого флангу «пальнув» наліво Худзіку, але неточно. Через хвилину уже міг відзначитись Ситник однак не дотягнувся до м’яча. Два поспіль кутових також дивідендів «Львову» не принесли. Ващук «запустив» у рейд Романюка – м’яч полетів за лінію поля. Федорчук пробив злету, Глущенко поглядом проводить «снаряд», який летить поруч зі стійкою. Худзік пасує на Федорчука. Потужний удар Валерія, але знову повз ворота. Почалася «рубка», «воїни» падали, але не здавалися. Особливо грубо зіграв Оберемко проти Григорія Баранця. «Просилася» червона картка, обійшлося «гірчичником». Арбітр таки дав гравцям зрозуміти, що з ним не варто жартувати. Тож, надалі пішла цікава гра. Львів’яни, діючи у швидкому темпі, до певної міри зловживали коротким пасом та грішили довгими і не завжди точними передачами. Тим самим багато працювали на користь маріупольців, які встигали чітко розставляти свої руйнівно-оборонній вежі. Після того, як Ярошенко завдав удару над володіннями Марущака, маріупольці гуртом відійшли на свою половину поля. Треба було і дух перевести і про оборону потурбуватися. Адже «Львів» наступав усією командою. Двічі братський дует Баранців пробив по воротах, але зробив це без притаманної йому фантазії. Ільків скерував м’яча у район одинадцятиметрової позначки, але першими до нього дісталися іллічівці. Львівські футболісти діяли самовіддано і намагалися ефективно атакувати. Програв два шанси Глущенку Худзік. Павло, завдаючи ударів по воротах, змусив потурбуватися навіть стійку, яка виявилась супутницею маріупольців. Зрештою, нарікати на невдачу можуть і гості. Оберемко, Ситник і Ярошенко, коли свої моменти програли досвідченому Марущаку. Добігав час до «перекуру». Федорчук, який цього дня був яскраво вираженим лідером, у центрі поля, «вирвав» у суперників м’яча і переадресував на Панаса. Вадим умить запустив у рейс Худзіка. Ще одна передача на Бориса Баранця. Майстерний удар, і куля лягає у притирку зі стійкою у нижньому куті воріт Глущенка, якому попри небажання доводиться таки виймати м’яча із сітки. У піднесеному настрої після антракту вийшли на гру львівські майстри. Команди швидко обмінялися «уколами» по воротах. Та, якщо підступний м’яч від Федорчука Глущенко зафіксував у руках, то Іващенко головою пробив над воротами Марущака. Олександр згодом «відзначився» й попередженням від арбітра за симуляцію, бо надто відверто прагнув «пеналя». Чергова подвійна дуель Худзіка і кіпера завершилась перемогою останнього. Повинен був забивати і Федорчук, Глущенко м’яч пропустив, але стійка виручила воротаря. «Львів» відчайдушно рвався «у володіння» «Іллічівця», але поплатився голом у свої ворота. Після чергової атаки надломилась центральна вісь (Гальчук і Жданов) чим спритно скористався Іващенко. Олександр немов криголам «розрізав» середину, завдав удару низом в обхід Марущака. Невже нічия? Час спливав швидко. Господарі більше володіли м’ячем. Однак через поспіх не все їм вдавалось. Не кращим чином діяли й маріупольці, які з усіх сил оборонялися. Додано 4 хвилини надій і сподівань для обох учасників протистояння. Але сподіванням маріупольців вивезти зі Львова дорогоцінну нічию не судилося збутися. Ільків подав кутовий і в атаці «на ура» білорус Кашевський «посадив» на газон Івана Котенка. Те, що порушення відбулося у карному майданчику миттєво зафіксував арбітр Ігор Іщенко, який красномовним жестом вказав на «білу пляму». Через випробування нервів на міцність довірено було пройти найдосвідченішому – Ващуку. І зробив це Владислав зразково, розклавши по різних кутах воріт Глущенка і м’яча! Г-О-О-О-Л!!! Тож, психологічні кайдани львів’яни таки зламали і вивільнились із невтішного психологічного стану. Осінь «Львову» вдалася. І дуже хочеться, щоб і весна, і літо були теплішими, радіснішими та успішнішими для «синьо-золотих левів». ПІСЛЯМОВА Ілля Близнюк, в.о. головного тренера ФК «Іллічівець»: - Гра була, на мою думку, нічийною. Ми самі собі привезли два м’ячі. У другому таймі бились, старались… Хоча, можливо, незначна перевага була у «Львова», але самовіддачу показували й мої футболісти. Хлопці зрівняли рахунок, проте груба помилка на останніх секундах перекреслила усі наші надії. Я не розумію, як можна котитись, коли людина стоїть спиною до воріт, і одержувати пенальті у свої ворота? Сергій Ковалець, головний тренер ФК «Львів»: - Гра нам вдавалася. Було багато моментів, з яких ми могли забити. На жаль, поки що ми не забиваємо і з нічого пропускаємо (так як це було у матчі із «Таврією» та у Луганську). Добре, що ми перемогли – це найголовніше. Моментами ми показували хорошу гру. Є час проаналізувати весь шлях нашої команди. Будуть збори… Хтось залишиться в команді, хто залишить команду, хто піде в оренду – це все ми зараз проаналізуємо і спокійно готуватимемось до другого кола. - Хто залишиться в команді, хто залишить команду? - Поки що ми не визначилися. Завтра (30 листопада) приходьте на прес-конференцію. На жаль, на ній не зможе бути присутнім Юрій Кіндзерський, він їде у Відень, але буде Юрій Беньо, Владислав Ващук, Григорій Баранець. - Чому Ващук бив пенальті? - Досить довго ми не били пенальті. Юрій Беньо сьогодні оголосив, що пенальті битиме Ващук, і пенальті призначили. - Ващук сьогодні грав на незвичній для себе позиції... - Так, він діяв на позиції опорного півзахисника. Ми проаналізували, що багато пропускаємо, а Влад може й пас віддати, і підказати ближче всередині і в захисті, тому сьогодні спробували такий варіант гри, і мені здається, що він дав результат. На жаль, поки що ми не можемо забивати. Це – Прем’єр-ліга, і найголовніше, що ми взяли три очки при нормальній грі. Будуть збори, буде підготовка. Головне, що є команда і є молоді хлопці, які хочуть грати. Я одержую задоволення від тренування і від самої роботи з хлопцями. |
|
| ||||