|
||
У Львові відбувся етнофестиваль «Країна мрій»
У День незалежності України територія Музею народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” перетворилася на “Країну мрій”. Саме тут другий рік поспіль відбувався однойменний етнічний фестиваль, ініціатором якого традиційно виступає його засновник – лідер гурту “ВВ” Олег Скрипка. Перше, про що мріяли учасники цьогорічної “Країни мрій”, – добра погода. Вранішній дощ підмочив бажання висовувати носа з хати... Через хмарну погоду, аби якось зацікавити людей не пройти повз “мрію”, організатори навіть знизили ціну на вхідний квиток до 30 гривень, попри заплановані 50. Проте і ця сума видалася не кожному по кишені... Оскільки дрес-кодом “народного гуляння” традиційно була вишиванка, то перше, що впадало у вічі переступаючи поріг чарівної брами, – ярмаркові розкладки з купами вишиванок на будь-який смак та інших виробів народних майстрів. Купити вишивану сорочку тут можна було за ціною від ста гривень. Чільця і крайки коштували в середньому від 25 гривень, залежно від довжини і ширини, гердани – від 25 гривень, керамічні прикраси – від 15 гривень. Маленькі скляні кумедні фігурки, які виготовляли прямо на очах присутніх, могли стати вашим талісманом всього за 5 гривень. А тим, у кого у кишенях гуляв вітер, кому “слинка втікала” розглядаючи усілякі красоти, старша гуцулка пропонувала “закусити апетит” солоним сирним коником за три гривні... Минаючи алею розкладок, потрапляю на галявину перед “шевченківською хаткою” з солом’яною стріхою. Тут життя вирує у ритмі польки. Під акомпанемент музик з гурту “Люди добрі” усі охочі беруть уроки народного танцю. Здаля чутно голоси дівчат з гурту “До схід сонця”, що виспівують пісень на малій сцені. А десь з-за дерев долинає дитячий сміх: малеча радісно скаче через купу сіна, уявляючи на її місці купальський вогонь, а батьки навколо водять хороводи... Обійшовши парк довкола, взявши участь у всіх можливих розвагах, народ підтягувався до головної сцени, в очікуванні побачити головного “винуватця” свята – Олега Скрипку. У полтавській, білим по білому вишиваній сорочці Скрипка замріяно розглядався навколо, узгоджував концертні моменти з музикантами... - Нас трішки підвела погода, - ділився враженнями з кореспондентом “ВЗ” Олег Скрипка. – Уявіть, як мені було летіти сюди. У нас 33 градуси тепла, а у Львові 13. Але ми розігріємо народ музикою, і буде все гаразд. Цьогоріч привезли більше колективів, серед яких “Атмасфера”, “Фанфаре оркестр” та прем’єра-проект “Рідня” – гурт, який зібрали ексклюзивно для “Країни мрій”. Єдине, про що мріється на “Країні мрій”, – щоб свято тривало довше. Такий фестиваль має право тривати і тиждень. Для цього треба лише фінанси і потужну рекламну кампанію. Розпочав гала-концерт “Країни мрій” гурт “Атмасфера”. Майже годину вони дивували етномелодіями з елементами фолку різних країн світу – від Заходу до Сходу у поєднанні з древніми текстами. Гурт надав вечірці танцювальних обертів, а його учасники увійшли у такий “раж”, що скрипаль аж смичка порвав у шаленстві ритмів. Поки наступний гурт готувався до виступу, на сцені з’явився ведучий, який розповідав публіці таке (транскрипція збережена): “Поаплодуймо Олегу Скріпці і Львіву! Я киянин. А Кієв – це мать городов руских! Люблю Київ, бо там каштани падають на лєксуси, а лєксуси тим каштанам нічого зробити не можуть”... Як з’ясувалося згодом, хлопаку звали Артур Бєлозьоров і був він лідером гурту “Пінопласт”. Ще годинку народ веселив проект “Рідня”, а згодом “Фанфаре оркестр”, під час виступу якого найбільше шаленів “ведучий”. Що він тільки не витворяв на сцені... Нарешті дочекалися розтанцьовані присутні і найбільш очікуваного того вечора виступу. На сцені з’явився елегантний і усміхнений Олег Скрипка із оркестром “Либідь”. Лідер гурту “ВВ” традиційно розпочав виступ із пісні “Хвилі Амура”, чим спричинив шторм піднятих угору рук публіки. Акустична гітара і лірика оркестру заколисувала народ, тож Скрипка взявся за баян. Присутні почали вимагати “Галю”, але зірковий білявчик знав своє і затяг “Горіла сосна”. А далі співав увесь Львів... Не минуло і півгодини, як посеред виступу щось сталося із гітарою. Кожен доторк до струн наче спричиняв біль інструменту, і він пищав, сичав, хрипів... Скрипка починав злитися. Стейджмени одразу ж принесли іншу шестиструнну. “ВВшник” злився, але ще тримав себе у руках. Заспівавши однойменний гімн “Країни мрій”, Олег кинув незадоволений погляд кудись на тло сцени... Він кілька разів міняв гітари, але жодна з них не співала так, як цього потребував Скрипка... Тож загравши пісню “Танці”, він зійшов зі сцени. Ніяк не зреагувавши на ще кількахвилинні крики під сценою “на біс!”. |
|
| ||||