|
||
Перед Днем Незалежності провінційний Яворів нагадав Україні про 100-річчя письменника Василя Барки
Бібліотекар районної читальні Ольга Женчук ознайомила присутніх і з творчим та життєвим шляхом цього великого українця. Вона підкреслила, що тема Голодомору в Україні 1932-1933 роках – провідна у творчості Василя Барки, їй він, окрім поетичних творів, присвятив великі епічні полотна. Також в Яворівській районній центральній бібліотеці презентовано виставку творів Василя Барки «Світоч культури», яка діятиме і під час святкування Дня Незалежності України. У коментарі власкору ЗІКу бібліограф Наталія Вахула пояснила, що, хоча день народження Василя Барки припадає на 16 липня, святкування його сторіччя свідомо організували перед Днем Незалежності України, щоб відзначити за широкого кола громадськості. Довідка ЗІКу. Василь Барка (справжнє ім'я — Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 р. в селі Солониця Лубенського району, що на Полтавщині, в козачій родині. Батько його служив у козачій частині, повернувся покаліченим з російсько-японської війни. З 1917 р. В. Барка навчався в Лубенському духовному училищі. У 1927 р. В. Барка закінчив Лубенський педтехнікум, працював учителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі (в автобіографії зазначав, що фах вибрав помилково, взявши за авторитет старших братів). У 1928 р. через конфлікт з місцевими партійними керівниками В. Барка поспішно виїздить на Північний Кавказ, у м. Краснодар, де вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет. У 1930 р. у Харкові В. Барка видає книгу поезій «Шляхи»: «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово-ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Друга книжка В. Барки – «Цехи» виходить 1932 р. у Харкові. У 1940 р. він успішно захистив дисертацію у Москві. Після цього читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету. У 1941 р. В. Барка пішов добровольцем у «народне ополчення», хоча мав можливість бути звільненим за станом здоров’я. Підчас одного з наступів німців у 194 р. був тяжко поранений. Виходили його, незважаючи на ризик, чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим радянським воїнам; а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився живий після бою з німцями — «зрадники Батьківщини». В. Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати з «режимом». Видужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань». У 1943 р. було оголошено мобілізацію всіх чоловіків на роботи в Німеччині. Війна назавжди розлучає В. Барка з рідними. У важкому зимовому переході поет писав вірші, більшість з яких загубилися. Цього ж року він обрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними («тягнуться по річці туди-сюди, несучи на собі те, що людям потрібне»); Зміною прізвища на псевдонім намагався захистити свою сім'ю від переслідувань. У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Працював коректором у видавництві «Голос». У 1950 р. з офіційного дозволу В. Барка переїхав до Америки, там працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода». Поетичні збірки «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958—1959 p. p. У 1958—1961 pp. В. Барка працював над романом «Жовтий князь», який був опублікований 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий 1968 р.; 1981 р. вийшов у перекладі французькою; і тільки 1991 р. з'явився в Україні). У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» (відповідно до естетичних традицій «нью-йоркської школи»). У 1969—1988 p p. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці). В цей час вийшла епічна поема «Судний степ», 2 і З томи поезій «Океан», поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» (Нью-Йорк, 1981), драматична поема в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993). Ці твори В. Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. У 1992р. в Україні опубліковані кілька творів В. Барки. Письменник помер у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 р. |
|
| ||||