|
||
Кіна не буде. Із кінотеатру «Львів» зроблять Центр національного кіно. Або… не зроблять
Нині ДКП «Кінотеатр «Львів» – величезна споруда на алеї Стрийського парку – переживає не найкращі часи. Побудований 1960 року, «Львів» свого часу хизувався стереозвуком – першим в УРСР, і широкоформатним екраном. Однак без подальших новацій він занепав. Попри те, що кіно там показують, а в холі можна побавитися на культових гральних автоматах (іще радянської епохи), заклад є збитковим. І обласна рада, на балансі якої перебуває комплекс, не дає собі ради з його утриманням. Нині там працюють 20 осіб. Як розповів директор ДКП «Кінотеатр «Львів» Михайло Вовчко, це або пенсіонери, або фанати своєї справи, яких задовольняє 500 із копійками гривень заробітної плати. «Наш кінотеатр – чи не єдиний у місті показує вітчизняні фільми, яких не беруть у прокат великі мережі, – розповів Михайло Вовчко. – Також демонструємо популярні, касові стрічки. І хоча пропонуємо на порядок дешевші квитки, конкурувати з тим самим «Кінопалацом» не в стані: у ньому і крісла м’які, і розташований зручніше. Ми ж на темній алеї в парковій зоні, а сам кінозал потребує ремонту». Торік обласна рада виділила кошти на котельню, щоби кінокартини можна було дивитись і взимку. Також передбачили освітити алею, однак кілька вкручених жарівок не вплинули на глупу паркову темряву. За минулорічними підрахунками, аби привести кінозал до пуття, необхідно було 3,5 млн грн. Нині ця сума сягає вже 4 млн. Депутати стверджують, що «не потягнуть» таких видатків. Але й позбуватися майна не мають наміру. Концесії – ні! Над питанням, що робити із закладом, обласні депутати ламають голову не один рік. Його пропонували віддати під польське консульство, продати з аукціону, втім такі пропозиції відхиляли. Згідно із задумом регіональних обранців, кінотеатр «Львів» мав би стати Центром національного кіно. Через кілька десятиріч український кінематограф розвинеться в щось серйозне, і тоді великий комплекс буде дуже доречним, вважають вони. Але їм нічого не вдається: голосування на останній сесії обласної ради продемонструвало, що ще не вигадано шляху виводу закладу з кризи. «Ми запропонували віддати комплекс у концесію на 49 років. Якби депутати проголосували, облрада домовлялась би окремо з інвестором, і в угоді було б передбачено жорсткі рамки стосовно збереження кінотеатру та його розвитку, – розповіла голова комісії з питань культури, духовного відродження, засобів масової інформації та туризму облради Марія Христинич. – Однак за концесію проголосував лише один депутат. Інші сказали, що це – нова форма передачі майна, недосконала, до кінця не виписана. Вони мали підозру, що не збережуть функціонального призначення». Оренді – ні! Не підтримали депутати і передачі «Львова» в оренду на 25 років. На їхню думку, без жорстких рамок проблематично змусити орендаря зберегти призначення кінотеатру. Якщо ж рамки будуть, то не менш важко буде знайти самого орендаря. «На мою думку, винайм вигідніший за концесію, – вважає директор кінотеатру пан Вовчко. – Адже в разі порушень з боку орендаря угоду можна розірвати. Однак треба, щоби хтось принаймні захотів контролювати це. Ми свого часу пропонували обласній раді, аби та віддала кінотеатр в оренду трудовому колективу. Але з цього нічого не вийшло». Очікуємо осені Через відсутність реальних варіантів виведення комплексу з кризи депутати вирішили йти іншим шляхом. Вони замовлять бізнес-план у фахових організацій і пропонуватимуть потенційним інвесторам утілювати його. На це з обласного бюджету витратять 25 тис. грн. Марія Христинич обіцяє, що бізнес-план можна буде побачити через 2-3 місяці. Центр галицького кіномистецтва «з’їли» магазини Реконструкцію найпопулярнішого колись кінотеатру Львова мусили закінчити ще минулого місяця, а нині там мали б знову демонструвати фільми Практика «перепрофілювання» комунальних кінотеатрів звична для Львова. Мало хто з відвідувачів нічних клубів пам’ятає, що «Пікассо» та «Міленіум» колись були кінотеатрами, які «відремонтували». Радше за все, не стане й Галицького центру кіномистецтва, що на проспекті Шевченка. Його зникнення почалося аж 7 років тому, коли до Львова ще не прийшла мережа «Кінопалац». Задрипаний, однак доволі популярний, він знайшов інвестора – спільну українсько-американську компанію «Кіномакс». Вона була готова вкласти 250 тисяч доларів і навіть підписала договір оренди з ЛОДА. Та конфлікти звели нанівець спроби реанімувати Галицький центр кіномистецтва. Адже магазин «Сенсус» отримав у довгострокову оренду частину приміщення. А трудовий колектив кінотеатру розпочав акції протесту. Після кількох років про «війну» всі забули, надто громадськість, яка вже побувала в першому «європейському» кінотеатрі Львова – «Кінопалаці». Аби з’ясувати, що сталось із колись найпопулярнішим кінозалом міста, «Газета по-львівськи» звернулася до влади. Однак там або вже забули про нього, або «переводять стрілки». «То вже стільки часу минуло, – резюмував Степан Лукашик, головний архітектор області, колишній заступник голови ЛОДА, який працював над справою кінотеатру. – Дивно. Я от гадав, що там щось мистецьке функціонує». У міській раді повідомили, що не цікавляться долею кінотеатру, адже він на балансі області. Натомість обласні депутати стверджують, що саме місто повинно відповідати за ГЦК. «Єдиним кінотеатром обласної ради є «Львів». Щодо долі Галицького центру кіномистецтва треба звертатись у міську раду, – стверджує член комісії обласної ради з питань культури облради Олег Немчінов. – Їм це передавали цільово. Однак, наскільки знаю, відновити кінотеатр дуже проблематично – за ці роки від кінозалу практично нічого не залишилося». Нині скромна синя табличка біля колишнього входу в заклад сповіщає, що реконструкцію кінотеатру закінчать у першому кварталі 2008 року. Іншими словами, відкрити його мали б іще наприкінці березня. Однак крамниці, «тимчасово» розташовані в приміщеннях кінотеатру, нікуди не зникли. Понад те, за час «реконструкції» їх тільки побільшало. А там, де колись люди виходили після перегляду стрічок, уже немає звичної гори сміття. Там ведуть масштабне будівництво нового відпочинково-торговельного центру. |
|
| ||||