|
||
“Епідемія туберкульозу не спадає”
Заклад устатковано обладнанням, яке дозволяє використовувати для лікування хворих сучасні методики та розрахований на 200 лікарняних ліжок. Працює фтизіоурологічне відділення, де лікують хворих не лише на туберкульоз сечовидільної системи, а й на загальні урологічні захворювання, які в минулому перенесли туберкульоз будь-якої локалізації. А також фтизіогінекологічне (лікування жінок з туберкульозом жіночої статевої системи, жінок із супутньою патологією, неспецифічними загальними процесами геніталій жінок, які мають туберкульоз другої локалізації, а також лікування жінок, хворих на непліддя); фтизіоофтальмологічне та фтизіотерапевтичне відділення. – Пані Галино, яка ситуація в Україні із захворюванням на туберкульоз? – В Україні ситуація, пов’язана з поширенням туберкульозу, почала погіршуватися з 1990 року, а з 1995-го ВООЗ зареєструвала прогресуючу епідемію. Так, від 1990 року до 2003-го захворюваність зросла в 2,36 разу. Смертність – у 2,52 разу. Щогодини в Україні туберкульоз уражає чотири людини, з яких один хворий помирає. Показники захворювання та хворобливості на туберкульоз у Львівській області не перевищують середніх по всій Україні. 2003 року, вперше за 10 років, в області зафіксували позитивну динаміку окремих епідеміологічних показників з туберкульозу. Це пов’язано насамперед із реалізацією заходів національної програми боротьби з туберкульозом в області. Якщо говорити про позалегеневий туберкульоз, то він має становити половину від загальної кількості захворювання на туберкульоз. Виявлення позалегеневих форм туберкульозу у Львівській області, порівняно з іншими, є найвищим. Проте, якщо порівнювати з іншими країнами (в Канаді 50 відсотків туберкульозу – позалегеневий), то в нас лише одна десята частина. Тобто виявлення позалегеневого туберкульозу є недостатнім. – Кажуть, що туберкульоз – хвороба бідних. Які люди належать до групи ризику? – Здебільшого соціально-економічний стан населення має неабияке значення у випадку захворювання на туберкульоз. Хворіють соціально незахищені верстви населення: волоцюги, люди, позбавлені волі (у в’язницях дуже велика кількість захворювань на туберкульоз). Але поза тим, захворіти на туберкульоз може будь-яка людина . Тобто практично за рік хворий на туберкульоз може заразити 15-20 осіб. Це може бути будь-хто, незалежно від соціального статусу. – За рекомендацією ВООЗ, усі новонароджені мусять пройти вакцинацію ще в пологовому будинку... – Перше щеплення роблять у пологовому будинку через п’ять днів після народження дитини – на вироблення імунітету проти туберкульозної палички. Пізніше роблять ревакцинації в 7 і 14 років. Вважають, що до 30 років кожна людина інфікована. Тобто туберкульозна паличка тим чи іншим шляхом потрапляє в організм людини, а вже кожен організм по-різному реагує на неї. Якщо є вироблений імунітет, то людина може сама впоратися з цим захворюванням (тобто туберкульоз організм переносить без лікування). – Які є методи діагностики туберкульозу та наскільки вони ефективні? – Насамперед, це туберкулінодіагностика. Її щорічно роблять малюкам, починаючи з 12 місяців життя та дітям шкільного віку. Також методом діагностики є флюорообстеження, особливо декретованих груп населення, які працюють і мусять пройти його. Якщо підозрами на хворобу є тривалий кашель, то потрібно здавати харкотиння на виявлення туберкульозної палички. Діагностика доволі ефективна. Проте слід зауважити, що профілактичні огляди є більш ефективними за проведення їх з організованим контингентом населення (вчителі, лікарі, школярі тощо). Серед цих верств легше виявити захворюваність і це дешевше для держави. Наприклад, коли поставити за мету обстеження абсолютно всього населення, то собівартість одного виявлення захворювання на туберкульоз становить майже 57 тисяч гривень. А коли проводити прицільне обстеження декретованих груп, то вартість знижується до 7 тисяч гривень. – Розкажіть докладніше про лікування туберкульозу? – Туберкульозна служба вже давно працює систематизовано. На кожного хворого розрахували алгоритм лікування. Вийшов новий наказ від МОЗ, де чітко розписано стандарти лікування хворого на туберкульоз. Людина, яка має вперше діагностований туберкульоз, проходить основний курс лікування, який може тривати навіть до 12 місяців. Надалі хворий перебуває на довготривалому диспансерному спостереженні за місцем проживання з проведенням протирецидивних курсів лікування. Якщо до восьми місяців стан хворого не поліпшується, тоді його можна перевести на групу інвалідності й лікувати надалі. Якщо лікарі прогнозують, що хворого можна вилікувати, то терміном до одного року ця особа має право перебувати на лікарняному. Раннє виявлення початкової форми туберкульозу можна абсолютно вилікувати (за наявності чутливості палички до препаратів). Коли йдеться про хронічний туберкульоз, прогнози, на жаль, не є втішними Хочу додати, що нині ми маємо поліризестентні форми туберкульозу. Вони не є чутливими до низки нашої антибактеріальної терапії. Тобто ці форми туберкульозу важко лікувати навіть маючи необхідні препарати. А тим часом, кількість хворих із поліризестентними формами туберкульозу катастрофічно зростає. – Яка частота захворюваності дітей на позалегеневу форму туберкульозу? – Позалегеневий туберкульоз у дітей не є таким поширеним, як у дорослих. Це, можливо, пов’язано з великою профілактичною роботою, яку проводять серед дітей і підлітків. Також однією з причин такої статистики є те, що коли людина хвора на туберкульоз легень і одночасно туберкульоз нирок, то статистично їх не розділяють, а реєструють як легеневий. – Чи достатньо ресурсів для виявлення та лікування туберкульозу? – Ресурси є. Цього року область придбала чотири нових пересувних флюорографи, тобто є змога виїжджати в райони і там проводити обстеження. Є умови для раннього виявлення захворювання, для лікування. Впродовж трьох років централізовано з державного бюджету наша установа отримує всі необхідні медикаменти. Варто зауважити, що покращало харчування, а це для хворих на туберкульоз має велике значення. |
|
| ||||