|
||
Заступник мера Львова приховує правду
Як свідчать документи, які опинилися в розпорядженні “Львівської газети”, пан Лозинський знав, що земельну ділянку, якою впродовж десятків років користувалася родина Шендриків, суд заборонив продавати на аукціоні. Однак В. Лозинський дозволив продаж, унаслідок чого доцент ЛНУ ім. Івана Франка Святослав Шендрик 3 жовтня 2003 року вчинив публічне самогубство. Василь Лозинський, заступник міського голови Львова Любомира Буняка з питань містобудування та землеустрою, говорив неправду у своїх коментарях для ЗМІ та свідченнях слідчим стосовно так званої “справи Шендрика”. Стверджуючи, що він нічого не знав про судову заборону на продаж земельної ділянки на вул. Тернопільській, 28-32, Лозинський свідомо вводив в оману громадськість Львова, а також слідчих, які розслідували цю резонансну справу. Нагадаємо події 4 липня 2003 року – день проведення першого скандального аукціону в мерії. Тоді в сесійний зал, де відбувалися торги, не пустили судового виконавця, яка вимагала зняти з торгів земельну ділянку на вул. Тернопільській 28-32 згідно з рішенням суду. Галицький районний суд 2 липня 2003 року прийняв ухвалу, яка забороняла “...Львівській міській раді проведення аукціону в частині продажу земельної ділянки розміром 720 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 28-32, до вирішення даної цивільної справи по суті”. Ухвала зареєстрована в секторі кореспонденції Львівської міськради 3 липня 2003 року, тобто за день до проведення аукціону. Того ж дня, згідно з документами організаційно-інформаційного управління міськради, цю ухвалу отримали особисті референти першого заступника мера Василя Кравціва та заступника мера Василя Лозинського, який безпосередньо займався організацією і проведенням земельного аукціону. Саме Лозинський міг і, головне, був зобов’язаний запобігти продажу суперечливої земельної ділянки, однак не зробив цього. Трагедія сталася 3 жовтня 2003 року. Цього дня доцент ЛНУ ім. Івана Франка Святослав Шендрик на знак протесту проти продажу землі, якою його родина користувалася десятки років, учинив акт самоспалення, який закінчився його смертю 8 жовтня. 13 жовтня відкрили кримінальну справу, в якій одним із головних підозрюваних у доведенні до самогубства виступав Василь Лозинський. Проте розслідування не завершили досі, а прізвище Лозинського зникло з матеріалів кримінальної справи. Наразі основним підозрюваним у зазначеній справі є Сергій Гущин, директор ПП “Тілець”, який придбав суперечливу ділянку на аукціоні, нічого не знаючи про судову заборону. Після покупки ділянки Гущин вирішив поставити там паркан, незважаючи на заборону прокуратури на проведення будь-яких робіт. Слідчі прокуратури Львова вважають, що саме дії Гущина, якого з 12 березня 2004 року утримують у СІЗО, спричинили самоспалення Святослава Шендрика. Натомість Василь Лозинський, який був головним організатором того аукціону і який, як виявляється, знав про судову заборону на продаж ділянки на Тернопільській, 28-32, уник будь-якої відповідальності. Публічні звинувачення на адресу Лозинського ні до чого не призвели. “Я отримав постанову суду 4 липня о 21.30. Уже після оформлення всіх документів продажу”, – заявив він пресі. Проте на початках “справи Шендрика” Василь Лозинський фігурував у матеріалах прокуратури. 13 жовтня 2003 року відкрили кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, яка перебувала в провадженні Львівської міжрайонної природоохоронної прокуратури. Справа була фактично готова до передачі в суд, а слідчі були готові висунути звинувачення Василеві Лозинському щодо трьох пунктів, серед яких: перевищення службових обов’язків і доведення до самогубства. Проте наприкінці минулого року за вказівкою прокурора області справу передали в міську прокуратуру. Володимир Гураль, міський прокурор, розпочав нове слідство. Він також заявляв, що працівники природоохоронної прокуратури не впоралися з роботою. – Вони не встановили обвинуваченого в справі, – говорив пан Гураль, – а ми встановили. Треба запитати, що вони робили й чому справу в них забрали – це була тяганина. Звинувачення нікому не висували, міри запобіжного заходу ні до кого не встановлювали. На це відводять два, а не чотири місяці. Якби ми з першого дня займалися нею, то, можливо, вже розібралися б. Для завершення справи Володимир Гураль встановив термін, який закінчився наприкінці березня, проте сьогодні справа все ще не надійшла до суду. З поінформованих джерел стало відомо, що слідчі природоохоронної прокуратури були готові висунути звинувачення в грудні 2003 року, хоча ще не надали своїм висновкам офіційного статусу. Згідно з їхніми висновками, в справі було щонайменше двоє винуватих – Гущин і Лозинський, фігурували також інші підлеглі Лозинського. Заступникові мера Львова, зокрема, інкримінували перевищення службових обов’язків. Однак після того, як справою зайнялася міська прокуратура, залишився лише один підозрюваний – Сергій Гущин. За всі понад сім місяців, які минули з часу відкриття “справи Шендрика” в ній не з’явилося жодної відповіді. Натомість виникло багато запитань, на які львів’яни хотіли б отримати відповіді. Чи брала до уваги міська прокуратура матеріали, які свідчать, що особистий референт Лозинського знав про судову заборону на продаж землі напередодні аукціону? Якщо припустити (хоч це й малоймовірно), що референт приховав інформацію від свого безпосереднього шефа, то чому він не фігурує у справі? Чому в справі не фігурує Василь Лозинський? Чому “справу Шендрика” на завершальному етапі забрали з природоохоронної прокуратури в прокуратуру Львова? І чому прокурор міста Володимир Гураль, який звинувачував природоохоронну прокуратуру в затягуванні справи, досі не оголосив про завершення розслідування? Чи правда, що в природоохоронній прокуратурі був проведений ґрунтовний ремонт коштом управління капітального будівництва львівської міськради? |
|
| ||||