15:05 5 лютого 2015 р.
Фото: andrey-rus.livejournal.com
Відео: «max TV»
Тернопільський «кіборг» Ярослав Гавянець з 80-ї аеромобільної обороняв аеропорт Донецька впродовж семи днів.
«Тернопільський «кіборг» Ярослав Гав’янець їде з полону додому», – повідомили на сайті інтернет-видання «Новини Тернополя.Реально», конкретизуючи при цьому:
«Полоненого під час штурму донецького аеропорту тернопільського «кіборга» 22-річного Ярослава Гав’янця звільнили. Про подробиці звільнення наразі не відомо.
Про це на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» написала журналіст телеканалу СТБ Альона Шевчук, яка, за повідомленням друзів, поїхала в Донецьк у надії звільнити 22-річного хлопця. Опублікувавши фотографію Ярослава, вона підписала її: «Ми це зробили! Веземо кіборга додому».
Подробиці звільнення нашого земляка не відомі, але це – зовсім не важливо. Головне – живий!
Кореспонденти «Подробностей» нещодавно зустрілися з батьками «кіборга». І переконалися: гідність і відвага Ярослава – сімейні якості.
«Я – Гавянець Ярослав Мирославович, з 80-ї бригади (окремої аеромобільної зі Львова. – «ЩЛ»), з міста Копичинці Тернопольської області, зараз знаходжуся у полоні» – таким було звернення одного з полонених «кіборгів», зроблене під тиском бойовиків. Запис з’явився в мережі.
І на цьому відео Мирослав упізнав свого сина. Він у зоні АТО – трохи більше місяця, в терміналі Донецького аеропорту опинився недавно, його підрозділ перекинули під час останніх серйозних боїв.
– У терміналі – рівно сім днів. Я тримав з ним зв’язок з першого дня, весь час, вдень і вночі. Я весь час знав його ситуацію, – розповів батько полоненого Мирослав Гавянець.
Ярослав був у терміналі, коли перекриття споруди вперше підірвали бойовики. Він продовжував оборонятися, але допомога забарилася і хлопець потрапив у полон.
Батькові вдалося один раз вийти на зв’язок із сином, уже коли той був у руках бойовиків. Він сподівався, що Ярослава визволять або обміняють. І пишається тим, що виховав справжнього чоловіка.
– Це мій син. І те, що він – герой я знаю точно. Я пережив з ним ці дні. Я знаю, що він відчуває. Звичайно, я пишаюсь своїм сином. А він хотів мені це довести, тепер довів, навіть забагато, – впевнений Мирослав Гавянець».