11:55 1 червня 2015 р.
Фото: iPress.ua
Депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин повідомив у своєму блозі: «Звичні 20 тонн продуктів і 10 тонн води за два дні опинилися в різних 17 підрозділах львівських «вісімдесятки» і «двадцятьчетвірки» та менших за особовим складом формувань «родом» з Львівщини».
Депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин повідомив також сьогодні, 1 червня, у своєму блозі:
«14-ту поїздку на Схід ми свідомо планували на День Героїв 24 травня. Рівно як, свого часу, працювали на передовій помічниками Святого Миколая і на друге свято українського Різдва організувались у волонтерський вертеп.
Україна – велика країна! У цьому переконуєшся, коли дізнаєшся про те, що вдома у Львові холод і дощв той же час коли степ розжарюється на понад 30 градусному повітрі, а повсюдні терикони вивергають суміш індустріальних запахів.
Україна – єдина країна! У це починаєш вірити, коли бачиш черги місцевих мешканців до військових лікарів 66-го армійського госпіталю у Красноармійську, а діти в «Сєвєрі» (Сєвєродонецьк) навипередки просять чистою українською шеврони Народної самооборони Львівщини. Посилювати потрібно те, що робить нас близькими, а не те, що роз'єднує з донеччанами і луганчанами, наляканими війною.
Звичні 20 тонн продуктів і 10 тонн води за два дні опиняється у різних 17 підрозділах львівських «вісімдесятки» і «двадцятьчетвірки» (80-ї окремої аеромобільної бригади зі Львова та 24-ї окремої Залізної механізованої бригади імені Данила Галицького з Яворова на Львівщині. – «ЩЛ») та менших за особовим складом формувань «родом» з Львівщини. На кількох десятках блокпостів військовослужбовці, міліціонери та прикордонники отримують листи від дітей, сплетені в національних і бандерівських символах обереги і львівські смаколики.
Взагалі, діти цього разу попрацювали на славу, але про це пізніше. Чотири буси навантажені добром та реманентом за день долають більш ніж 500 км луганських і донецьких доріг кожен. Понад п’ять десятків особистих пакунків отримують їх адресати у камуфльованій формі усіх видів військ більшості європейських армій.
Була і особлива місія цієї поїздки. Прилад нічного бачення, куплений за кошти виручені від дитячої праці знайшов своїх господарів в особі семи службовців Великомостівського прикордонного загону родом з Бродівського району Львівської області, котрі тримають оборону поблизу Донецька. Важко сказати, що додало більше духу для наших Героїв – сам прилад чи його «дитяче» походження.
Чотири різні маршрути дали можливість викроїти на кожній з 17 «точок» по 40 хвилинному спілкуванні. Для автораблогу найбільш цінною стала розмова з військовими медиками.
Що таке «перемир'я» – добре відчуваєш саме у військовій лікарні. Все дуже просто – кількість поранених та характер отриманих ушкоджень для когось тут не є лише простою статистикою втрат. Коли стаєш свідком повідомлень проте, що везуть важку жінку військовослужбовця з характером поранень, що передбачають ампутацію кінцівок...
Краще за всю державну інформаційну політику (котра далі непомітна на Донбасі) працює черга з місцевих жительок різного віку, котрі чекають огляду військовими лікарями із Західної України. Вони щодня приходять сюди зі своїми проблемами добровільно.
Військові лікарі навіть відвели під них години –з 14-ї до 17-ї. І чомусь я переконаний – на них не діють фейки щодо «звірств хунти» і «віддадуть на органи».
Звісно чуєш і про проблеми від самих Героїв, що їх турбують. Почуття справедливості у хлопців постійно загострюється.
Укотре почув про неприпустимість ситуації, коли солдат, котрий служить у Сватово, отримує на руки стільки ж саме, як той, хто на неозорих просторах навколо Бахмутки вкопаний на два метра в землю, а позиції рашатерористів не просто видно, але й чути їх мову (зазвичай мат).
Плутанину, допущену владною верхівкою зі строками служби мобілізованих військовослужбовців, потрохи на власний ризик вирішують командири з'єднань, проте так далі не повинно тривати. Брак набоїв у тих хто на самому передку, приміром у Станиці (Луганській. – «ЩЛ»), де ворог вправляється у перестрілці щоночі, компетентні тилові органи усіляких мастей упевнено не помічають.
Не буду оригінальним, коли скажу, що для війни найважчий рік – другий, у якому якраз живемо. Заклики «рідненькі, не забувайте за нас!» стосуються не тільки волонтерської спільноти, а й усієї української громади.
Простий випадок – іде реорганізація однієї з львівських військових частин, два підрозділи якої переходять в бригади, постійне місце дислокації яких інша область. Бійці з комбатом включно турбуються, чи не забудуть їх своєю увагою львівські волонтери...
Так і хочеться відповісти радянським штампом: «ніхто не забутий, ніщо не забуто!». Хоч на ділі послуговуєшся цитатою від Матвія «Просіть і дано буде Вам, шукайте і знайдете!».
Пожвавлення на вулицях індустріальних міст кидається в очі. Мами з візочками, молодь на вулицях – разючий контраст з попередніми поїздками осіннього і зимового періоду. Навіть у селі Кримське, за словами бійців, повернулося жити понад 150 місцевих жителів.
Як влучно помітив один зі львівських журналістів, котрий зараз служить в Артемівську: «Є тут два моменти. Перший – відчуваю, що місцевим набридли люди в формі, хочеться спокою». Нормальна людська реакція, підмічена журналістом, котрий донедавна ще волонтерив з нами, а тепер несе службу в лавах української армії, власне, в цьому тепер прикордонному місці. З іншого боку – вони (місцеві жителі) точно себе відчувають захищенішими, тож приязнь теж відчутна».
У дорозі додому, коли минаєш Луганську, Донецьку, Харківську, Полтавську, Київську області, і далі – до Львова, є час переглянути записи, підсумувати обіцянки , отримати ще кілька дзвінків з подяками. Тож волонтерська круговерть далі втягує тебе до себе. Потреби хлопців стають іншими, думки снують навколо питань «звідки взяти?», «де віднайти ресурс?»...
Кожної поїздки намагаємося брати зі собою нових людей, серце яких відкрите до допомоги Героям, штовхнути на волонтерську стежину. Це робить нас сильнішими.
Ті, хто з нами побували вперше цього разу (і одразу в районі 29-го блокпоста), зараз розмірковують над своїм – як наступного разу допомогти Героям з обрізною дошкою... «…Планшети для тих хто у ВОПах, аптечки і форма …» – такі думки сьогодні оволодівають і мною. Так що, вже незабаром – до праці!»
Волонтер і депутат Львівської обласної ради Олександр Ганущин опублікував це сьогодні, 1 червня, в своєму блозі на сайті інтернет-видання «iPress.ua».