09:40 27 серпня 2014 р.
Фото: Галина Терещук / «Радіо Свобода»
Про це розповіла координатор Психологічного кризового центру у Львові Оксана Наконечна.
Двадцять волонтерів-психологів Психологічної кризової служби допомагають пораненим від першого дня, коли бійців привезли на лікування у Львів. Також сформували групу з рідних загиблих і тих, чиї чоловіки та сини перебувають у зоні АТО. Про те, як можна допомогти бійцям, розповіла Оксана Наконечна, координатор Психологічного кризового центру в Львові.
На початку грудня львівські психологи об’єднались, щоб допомагати майданівцям, а потім опікувались пораненими. Однак, коли Оксана Наконечна, координатор Психологічної кризової служби, побачила перші фотографії з пораненими і загиблими у зоні АТО, одразу ж звернулась у військовий госпіталь з пропозицією безкоштовно допомагати пораненим.
«Я собі сказала, що свій час і свої знання – це найменше, що я можу дати. У службі є 20 психологів, які безкоштовно витрачають свій час, до роботи і після, шукають матеріали, щоб доступно було хлопцям. Від початку роботи ніхто не відійшов зі служби, навпаки, ще просяться до нас волонтери», – каже Оксана Наконечна.
Бійці з АТО радо спілкуються з психологами
На початках проведення АТО на сході психологи робили невтішні прогнози щодо психологічного стану військових і добровольців, які перейдуть через пекло пострілів, полону, смерті друзів, поранення. Однак чоловіки дають собі раду зі своїми емоціями і душевним станом. Велике значення має те, що вони у шпиталі перебувають разом – приїхали зі сходу, мають спільну тему до розмови.
«Це дуже добре явище, що вони разом. І це допомагає лікуванню. Ми маємо досвід відпрацьований в інших країнах, – говорить Оксана Наконечна. – Отож, беремо до рук книжки і вже знаємо наперед, що нам слід робити. Хоча ситуації різні. Важливість психологічного втручання у тому, щоб якомога швидше його зробити, працювати на випередження, не дозволити організмові залазити у глибину, а щоб організм знайшов ресурс подолання травми».
За весь час роботи Психологічного центру з пораненими у шпиталі лише одиниці з них відмовились від спілкування. Більшість охоче розмовляє і ділиться своїми внутрішніми проблемами, каже координатор центру.
«Часто самі нас зачіпають. Дуже добре працювати у групах в одній палаті, коли говоримо разом, багатьом вже не страшно. Ця кризова ситуація має змінити ставлення до психологів, бо вони зрозуміють, що це допомагає людині. Також залежить скільки минуло часу. Гострий стан, посттравматичний, триває до трьох тижнів, або й до місяця. Ми не працюємо психотерапевтично, а здійснюємо психологічний супровід і кризову інтервенцію. Ми намагаємося допомогти організмові справитись із травмою, щоб пораненим не була потрібна психотерапія».
Українці вчаться жити у нових умовах
Зараз психологи почали працювати і з військовослужбовцями, які мають їхати у зону АТО, зокрема з бійцями 24-ї механізованої бригади. Майже два місяці мобілізовані військовослужбовці були в оточенні ворога. Коли звільнились – рідні вимагали повернення синів і чоловіків у відпустку додому. На сьогодні військовим досить складно зібратись психологічно, частина з них не хоче повертатись у зону АТО, хтось боїться, хтось відчуває тиск з боку рідних, які їх не відпускають.
«Як вони вийшли з оточення, нам колеги подзвонили, що їх везуть до Чугуєва, нас просили туди приїхати, бо з нами вони будуть говорити, бо ми свої. Ми готувались.
А потім дізнались, що їх везуть у Львів. Ми приїхали, а нам сказали, що вони їдуть по хатах.
Це було зроблено неправильно. Тут зіграли роль жінки і мами, хоча їх можна зрозуміти.
Керівництво пішло на догоду вимог, але цього не слід було робити. Хлопці мали якийсь час бути разом, щоб випрацювати ті переживання.
Вони поїхали по хатах, увійшли у інший стан і зібратись докупи зараз досить складно, – наголосила Оксана Наконечна. – Але не всім. Хлопці вже зауважили, що за частинами, де родичі найбільше істеризують, у зоні АТО військових намагаються вичислити і по них спеціально стріляють.
Таку закономірність вони вже зауважили. І це робиться, щоб ще більше нагнітати ситуацію в тилу.
Війна йде по всіх фронтах. Якщо ми люди відповідальні і хочемо, щоб бійці залишились живими, треба думати, що говоримо, обдумувати кожну дію. Там можуть бути провокатори і це слід знати заради життя свого близького».
Психолог наголошує, що українцям слід вчитися жити у нинішній ситуації у державі, зокрема, навчитись допомагати бійцям – не перетворювати це у власний піар чи власне нарцистичне задоволення. Бо це виглядає аморально і створює дискомфорт для поранених. А рідним, які чекають на своїх синів і чоловіків із зони АТО, фахівець радить не сидіти перед екранами телевізора, а долучатись до корисної роботи щодо допомоги українській армії, бувати на благодійних акціях».
Оксану Наконечну цитує в сьогоднішній публікації «Істерика рідних виливається у «полювання» за бійцями у зоні АТО, – психолог» кореспондент «Радіо Свобода» Галина Терещук.