11:33 1 жовтня 2020 р.
Відео: Львівський пресклуб
У Верховній Раді лобіюють законопроєкт депутатки від “Слуги народу” Галини Третьякової, яка пропонує внести зміну до пункту закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - про втрату годувальника.
Це означає, що «чорнобильських удів» та їхніх дітей позбавлять і без того невеликої матеріальної підтримки від держави. Удови чорнобильців і ліквідатори виступили проти таких законодавчих корекцій і розповіли, як трагедія 26 квітня 1986-го року вплинула на їхнє подальше життя, пише DailyLviv.
Тетяна Солтан мріяла про велику родину, хотіла народити трьох діточок. Але чоловік отримав важке опромінення під час ліквідації аварії, далі захворів на онкологію. Він боявся, що його діти не будуть здоровими і навіть натякав Тетяні, що, може, краще їй вийти заміж за іншого. Але вона його любила і не залишила. Доглядала, як могла. Тетяні був лише 31 рік, коли чоловік пішов з цього світу, залишивши її удовою.
- Зараз мені 50, а а я вже не хочу жити – хіба що доживаю. Роки випробувань позначились і на моєму здоров’ї. А після ДТП я ще й маю інвалідність. Мені дуже важко, але так склалася доля, – каже Тетяна Солтан.
А Йосиф Шнель у 18 років потрапив на армійську службу. Це був 1986 рік, і його скерували на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
- Кажуть, організм чоловіка найінтенсивніше формується від 19 до 23 років. Ну, от я якраз у цей період «укріпив» своє здоров’я радіогенними речовинами. Спочатку видимих наслідків лікарі не виявили, але згодом лікарі назвали мене «ходячим радіатором».
У Йосипа Шнеля народилося двоє синів. Молодший служить у війську, а старший має серйозні нейропсихологічні проблеми, він - інвалід. Така ж хвороба зараз є й у самого пана Йосипа.
- Ми з родиною живемо в однокімнатній квартирі на 17 «квадратів». Коли в сім’ї - двоє інвалідів, то повірте, це - просто пекло. Я оббивав пороги різних кабінетів, звертався до Києва – пересилають мої листи назад до Львова. Йду до мерії, а мені там кажуть, що не вони мене посилали до Чорнобиля, а отже - нічого не винні. Навіть Андрій Іванович особисто сказав, що то проблема держави, а не міста, і щоб я більше не приходив. Я і не йду. За всі роки отримав три путівки на оздоровлення до Трускавця. Їздив разом зі сином. Але нам потрібно лікувати неврологічні хвороби, а не шлунок. А таких путівок не дають. Ну то я більше і не прошу…
Під час пресконференції у Львівському пресклубі, на якій обговорювали проблеми «чорнобильців», звучало багато нарікань. Влада забула тих, хто ціною свого життя 35 років тому захистив не лише Україну, а й пів світу від страшної біди.
- Коли на початку карантину я була волонтером і роздавала продовольчі пакунки потребуючим львів’янам, то була прикро вражена, скільки серед них є ліквідаторів наслідків катастрофи або їхніх удів, –розповіла Галина Козяр, координаторка соціальних проєктів, засновниця благодійного фонду “Батьківщина для дітей”. – Так не повинно бути, адже доля цих людей могла би скластися зовсім інакше, якби тоді вони не опинились в такому небезпечному місці, рятуючи нас. А про них забули. Чому вони повинні просити, принижуватись, і при цьому ще й чути відмови.
Галина Козяр повідомила, що зараз у парламенті точиться запекла боротьба, аби не допустити прийняття законопроєкту Галини Третьякової. У ньому депутатка від «Слуги народу» пропонує внести зміну до пункту закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - про втрату годувальника. Це означає, що «чорнобильських удів» та їхніх дітей позбавлять і без того невеликої матеріальної підтримки від держави.
- Заощаджувати на цих людях – вершина цинізму, - вважає Галина Козяр.
Тетяна Сидорович, дружина чорнобильця, зазначає, що за бажання, багато проблем можна було би вирішити спільно. Для прикладу, громадські організації неодноразово зверталися до влади з пропозицією оплачувати житло для ліквідаторів в такий спосіб: частина коштів надходить із держбюджету, частина – із місцевого, а 25% відсотків платить сама людина. Але владу такі речі не цікавлять.
- На рік нам дають від 90 до 120 грн на оздоровлення, залежно від групи інвалідності. Як можна на ці гроші оздоровитись? Інвалід дитинства через Чорнобильську катастрофу має пенсію 2 200 грн. У нас зараз таких в усій Україні - 1 700 осіб. А ліквідаторів – лише 1 900 залишилось живими. То, невже, для цих людей не можна знайти кошти у бюджеті? На космічні зарплати депутатам і пенсії суддям мають, чи не так? – обурюється жінка.
Ірина Катрук, вдова чорнобильця, наголосила, що в Україні діє закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прийнятий ще 1991 року. Він гарантує постраждалим матеріальну компенсацію і при втраті здоров’я, і майна.
- Але в реаліях все виглядає сумно. Скажімо, втрата годувальника – це 7 596 тис грн одноразової допомоги. За нинішніми цінами, за ці гроші навіть на похорон не вистачить. А що таке оздоровлення на суму 7 тис грн на рік на 18 днів? Це означає, що тобі дають путівку в санаторій, який часто і не відповідає потрібному профілю. Відмовляєшся? Тоді дадуть 400 грн компенсації і побажають міцного здоров’я. Вже хоча би ті 7 тис дали, щоб ліків купити, - каже вона.
Народний депутат від «Батьківщини» Михайло Цимбалюк, який скайпом вийшов на зв’язок із учасниками пресконференції, запевнив, що буде боротися проти внесення таких змін у законодавство.
- Ми зробимо все можливе, щоб відстояти конституційні права людей. Ми також зареєстрували власний законопроєкт про відновлення пільг стосовно ліквідаторів ЧАЕС, він є у порядку денному і його розглянуть наприкінці жовтня. Ми також вимагаємо закласти до проєкту бюджету на 2021рік кошти на відшкодування грошей громадянам за рішенням судів – тих, котрі стосуються соціальної допомоги, - поінформував він.