У Львові безхатько щодня отримує пакет «Мівіни» й склянку чаю

10 років Центр обліку та нічного перебування бездомних громадян у Львові приймає безхатьків. Цього літа їх стало вдвічі більше, ніж торік. Така ніжліжка – єдина у Львові. 

Соціальний працівник центру Роман Неклева розповіла:

«Найчастіше стають бездомними, якщо вкрали чи продали квартиру без їхньої згоди. Люди трапляються різні. Є такі, що хочуть знайти роботу, квартиру і звертаються по допомогу. Така людина досить швидко повертається до повноцінного життя.

Є й такі, у яких є робота, але винайняти квартиру для життя навіть з кимось – дорого. Ми шукаємо для них можливості. Тричі на тиждень обов'язково виїжджаємо на соціальні патрулювання.

Знаємо, де бездомні приходять їсти, де вони часто ночують. Пропонуємо, або до нас, або в лікарню при потребі. Але з собою нікого не забираємо. Бували випадки,що привозили людину до самого центру, а вона заявляє, що умови їй не підходять. І іде спати на теплотрасу.

Щодня тут ночують по 35 безхатьків. У центрі їх реєструємо, маємо нічліжку. Тут людей миють, годують, дають можливість випрати речі, а також пройти медичне обстеження. Працюємо щодня з восьмої години вечора.

У літній період людей менше, взимку буває більше 60. Тоді шукаємо умови, як розмістити, адже ліжок на всіх не вистачає. Стелимо каремати просто на підлогу. Було й таке, що в душовій спали чоловіки, але нікого не залишаємо мерзнути.

Щодня купуємо людям «Мівіну», чай, цукор. Є консервовані продукти, як горох та кукурудза. У нас нема кухні».

Центр розміщений на першому поверсі двоповерхового будинку неподалік Янівського кладовища. При вході чатує охорона. Після того кімната реєстрації громадян, де бездомні зберігають свої речі. Далі по коридору – кімнати. Дві жіночі та три чоловічі, душові та туалет. В кожній кімнаті декілька двоповерхових ліжок. Замість матрасів – каремати.

Безхатько Василь Миколайови розповів: «Раніше працював військовим, прапорщиком був. Отримав поранення, після чого лежав у шпиталі в Ризі. Потім намагався працювати на Укртелекомі, але так сталося, що довелося звернутися сюди. Знаєте, як зараз хлопці з АТО приходять, і кому вони потрібні? А тут добре».

Олександр Тропчук дивиться телевізор у кімнаті. У центрі ночує два роки. Він розповів:  «Розвели мене. Бувша жінка зі своєю сестрою забрали квартиру - я лишився ні з чим. Сам я музикант. Граю на всьому, окрім духових. Ще зі школи починав, потім по ресторанах грали, групу мали –  «Генерал Набу». Перші концерти давали в одному київському клубі з «Братами Карамазовими». Я ж киянин. Жив в Коломиї деякий час. Як теща померла, то до жінки приїхала сестра з Іспанії. Без мене продали квартиру – і от я тут. Сестра в мене є в Києві, але вже 15 років не спілкуємось. Там же й син.. Бачились два роки тому, коли внучка народилась. Тепер хоча б раз на рік стараюсь поїхати до нього».

Марія приходить у центр на милицях. Шкутильгає на ліву ногу. Їй 58 років. Виглядає старше свого віку. Вона розповіла: «2001 року я розлучилася і поїхала до Львова. На вокзалі познайомилася з чоловіком. Згодом пішла до нього на квартиру. Він пенсію мав велику, тож забезпечував нас обох. Я аварію того року пережила, то паспорта довгий час не мала. Тому чоловік заповіта не міг зробити. Раптово помер, через тиждень я отримала паспорт. Тому потрапила знову на вокзал».

Рая з Кіровоградської області підходить до Марії, сідає поряд. Одягнута у білу майку в горошок та у спідниці до коліна. Щойно помила голову. Розповідає6 «Потрапила сюди, бо в мене кімната геть згоріла. Там жила зі співмешканцем, але той чадним газом при пожежі задихнувся. Як він помер, його діти прийшли і вигнали мене. Після того сюди взяли. Платити не потрібно за притулок. Роботи іще не маю. Та й часу бракує. Цілими днями з подругами гуляю».

У центрі безхатьків скеровують на флюорографію. Обстежують на педикульоз та шкірні захворювання, вимірюють тиск. Перевіряють на наявність алкоголю в крові. Допустима норма – 0,4 проміле. П'яних не беруть.

Про це повідомили сьогодні, 21 липня, в інтернет-виданні «Gazeta.ua».