15:40 22 вересня 2016 р.
Відео: Львівський прес-клуб
У 1986 році роботами, які працювали в Чорнобильській зоні, керували радіоаматори. Інших спеціалістів у Радянському Союзу не знайшли.
Про це сьогодні, 22 вересня, під час прес-конференції на тему: «Презентація книги спогадів ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Львівщини «Чорнобиль. Пам’ять» (з нагоди 30-річчя аварії на ЧАЕС)", яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив ліквідатор, член ЛОО «Союз Чорнобиль України» Георгій Чліянц.
У той час він працював головним метрологом на заводі радіоелектронної медичної апаратури. І жодного стосунку не мав до атомних станцій.
- З Ленінграда доставили три роботи, змонтованих на базі місяцехода. Цих роботів вертольоти піднімали на дах, який залишився від четвертого реактора. Тоді ще саркофага не було. Роботи повинні були згрібати той графіт, уран, будівельне сміття. І виявилося, що немає кому їх обслуговувати та ремонтувати, - згадує Георгій Чліянц.
За словами ліквідатора, в ті часи ніхто не міг собі уявити, що може статися така трагедія. Тому не було ані рятувальних служб, ані роботів, які б уміли і могли працювати в зоні ураження. Отож, вирішили скористатися вмінням та досвідом радіоаматорів, яких зібрали по всій країні.
- Ми жили в Чорнобилі на острові, де колись був завод з ремонту трамвайчиків. Там ми і ремонтували наших роботів. Він був таємним, там був пост КДБ, два офіцери сиділи. І все, про що ми доробляли чи як удосконалювали роботів, ми повідомляли в Ленінград. Нам дозволяли робити все, що ми вважали за потрібне, - каже він.
До ліквідаторів щодня приїжджали військові психологи, які записували всі їхні розповіді. Щоби потім скласти інструкції для подальших робіт на випадок ядерної війни.
Георгій Чліянц міг відмовитися їхати в Чорнобиль, адже його посада передбачала так звану «бронь». Проте в нього такої думки навіть не виникло. Навпаки, він сам зголосився, обійшовши своє начальство.
- Коли я прийшов до своїх батьків і повідомив про своє рішення, то мій батька каже: «Ну чого ти туди їдеш?». А я йому відповів: «Тату, а ти під час війни приписав собі рік і пішов добровольцем, для чого ти це зробив?», - згадує він.
Член ЛОО «Союз Чорнобиль України» наголошує, що жоден з ліквідаторів не їхав туди за грошима чи нагородами. Хоча зізнається, що тоді отримали грубі гроші.
- По телевізору сказали, що нам виплатили по 3-4 ставки, насправді ми отримали по 12. А держава так просто грошей не виплачує, - каже він.
Георгій Чліянц дивується чому, коли будували Чорнобильську АЕС, не передбачили різні ступені захисту.
- Такі гроші вклали в будівництво. А дах зробили не металевий, а покрили звичайним руберойдом, в який в’їлися ті викиди, - говорить ліквідатор.
Потім держава вклала набагато більше грошей в ліквідацію. Наприклад, для захисту очей ліквідаторам видали дуже дорогі лижні окуляри, які майже ніде неможливо було купити.