09:30 14 березня 2014 р.
Фото: zaxid.net
До кінця тижня в області очікують ще кілька десятків кримчан, зокрема – й родини військовослужбовців.
З огляду на загострення ситуації на Кримському півострові, понад 600 кримських татар, з яких майже половина – діти, віднедавна тимчасово живуть на Львівщині. Хтось – у сім’ях, а більшість – у санаторіях і реабілітаційних центрах. До кінця тижня в області очікують ще кілька десятків кримчан, зокрема – і родини військовослужбовців.
Родину Муждабаєвих з Білогорська, що біля Сімферополя, зустріла 5 березня на львівському вокзалі. Гостей привезли у Великий Любінь, в реабілітаційний центр.
За цей час із Криму до них приїхали ще рідні, жінки з дітьми. Чоловіки залишились вдома, об’єднались у загони самооборони.
Аліє Муждабаєва з чоловіком спілкується щодня телефоном і щоразу чує невтішну новину, що ситуація на батьківщині дуже напружена. У Великому Любіні вона спокійна передусім за дітей.
Аліє розповіла: «Тут дуже дружньо налаштовані люди, розуміють нашу ситуацію. Вірю, що ми тут не затримаємось надовго, бо і я, і діти дуже хочемо додому».
Її донька Фатіме найбільше сумує за татом, який поки лише обіцяє, що приїде. Вдома залишились всі її забавки і кури, за якими доглядала.
А ось нових друзів у Великому Любіні вже знайшла. Дівчинка, як і ще шестеро дітей з Криму, відвідує місцеву школу.
Все необхідне шкільне приладдя їм купили великолюбінці. Дівчинка каже: «Тут добре, ми всі разом спілкуємось і бавимось. Лише сумую за татом», –
Люди допомагають, чим можуть
Жодного мовного бар’єру зі своїми новими однокласниками Фатіме не відчуває: якщо вона чогось не розуміє українською, школярі переходять на російську. Тим часом Фатіме навчила їх татарською «добрий день».
А ще каже рідною мовою, що дуже хоче додому. На запитання про те, чому Фатіме приїхала у Великий Любінь з мамою, її однокласники відповідають чітко, що Крим захопила Росія.
Школярі пояснювали: «Крим є українським, а не російським. Україна є самотня і хоче мати волю свою. До нас приїхали люди з нашої рідної країни, які борються за волю».
Нині у Великому Любіні у реабілітаційному центрі живе 25 кримських татар, ще 6 – у місцевої родини. Працівники центру працюють на волонтерських засадах.
Продукти для кримців приносять селяни з Великого Любіня і довколишніх сіл. Місцевий підприємець Володимир зі своїми друзями теж збирається привезти необхідні речі і продукти.
Підприємець каже: «Така дезінформація про Львів і наш край, а у нас тут дуже добрі люди, а не «фашисти». Нехай оцінять нашу гостинність», –
Доля повернулась
Про те, що у Великому Любіні доведеться опікуватись кримськими татарами, які втікатимуть від російської агресії, селищний голова Степан Буняк і подумати ніколи не міг. Хоча зізнається, що насправді оцінює це як повернення долі, бо у 1947 році його тоді 9-річного тата з батьками енкаведисти виселили з Тернопільщини у республіку Комі.
Сім’ю просто залишили вмирати у мисливському будинку – без їжі, пічки і знарядь для праці. Степан Буняк розповідає: «Той, хто супроводжував, сказав: «Подихайте». Через дві години приїхали кримські татари, яких туди виселили раніше. Вони привезли пічку-буржуйку, навчили жити в екстремальних умовах. Весною приїхали енкаведисти перевірити, чи всі вже вмерли, бо люди масово гинули. Мій батько знав татарську і досі пам’ятає кілька фраз, довший час підтримував з кримськими татарами стосунки», –
Тоді, у 1947 році, галичан врятували кримські татари, а тепер ті віддячують їм тим самим – добром. Про це повідомляє сьогодні, 14 березня, журналіст «Радіо Свобода» Галина Терещук.