Музею історії медицини Галичини у Львові загрожує приватизація його приміщень

У прес-службі міської ради повідомили сьогодні, 4 лютого, «Щоденному Львову», що Музею історії медицини на вулиці Кармелюка, 3 загрожує приватизація його приміщень. У повідомленні також конкретизують:

«Українське лікарське товариство занепокоєне ситуацією, що склалася навколо приміщення Музею історії медицини Галичини. 16 жовтня 2014 року Львівський обласний апеляційний суд прийняв рішення залишити будинок М. Панчишина у власності міської громади. Однак, представники Г. Глухенької подали касаційну скаргу у Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Розгляд скарги відбудеться 11 лютого в Києві. Представник Українського лікарського товариства, адвокат Анатолій Веклич, розповів також:

«Справа розглядалася неодноразово. За рішеннями Личаківського районного суду і Апеляційного суду Львівської області було відмовлено пані Глухенькій у задоволенні її вимог. Проте Вищий спеціалізований суд своєю ухвалою скасував дане рішення і направив на новий розгляд суду. Після цього Личаківський суд знову розглянув цю справу і, на диво, порушуючи всі норми матеріального і процесуального права, задовольнив позов Глухенької і визнав її право власності на це приміщення. 

Я вступив у справу на стадії апеляційного оскарження. Рішенням Апеляційного суду було скасоване рішення Личаківського районного суду. В позові було відмовлено, відповідно, цей будинок залишився у власності львівської громади. 

В подальшому Глухенька подала касаційну скаргу, яка буде предметом розгляду 11 лютого у місті Києві у Вищому спеціалізованому суді. У нас виникають певні сумніви щодо того, що Вищий спеціалізований суд зможе розглянути цю справу без впливу зовнішніх чинників.

Справа в тому, що в своїй ухвалі про касаційне оскарження суддя Маляренко вказав неприпустимі з точки зору права речі. Зокрема, він визнав те, що касаційна скарга дає підстави вважати, що Апеляційним судом Львівської області порушені норми матеріального і процесуального права, тобто до початку розгляду справи суддя Маляренко встановив такі порушення, що є неприйнятно, неприпустимо і дає нам підстави вважати, що якісь зовнішні чинники мають вплив на Вищий спеціалізований суд.

Швидше за все, ми будемо подавати клопотання перед засіданням про відсторонення судді Маляренка від участі у цій справі, будемо подавати клопотання про недовіру цій особі. Всьому складу суду ми не можемо цього робити, бо ми не знаємо, які люди будуть присутні під час цього засідання. За розвитком подій ми вже безпосередньо будемо бачити, як просувається розгляд справи».

Своєю чергою, заступник голови Українського лікарського товариства у Львові Андрій Базилевич розповів:

«В цій справі дуже багато невідомого, і за тих 5 років, що ми судимося, ми знайшли багато документів, які все ж підтверджують, що це приміщення мало належати родині Мар’яна Панчишина. Дійсно, родина в 1992 році зі США подарувала це приміщення міській громаді і просила, щоб тут створили музей імені їхнього батька Мар’яна Панчишина, який у 1925 році збудував цей будинок за свої кошти. Тут була приватна клініка, де стояв рентген-апарат, тут Панчишин надавав безкоштовну медичну допомогу бідним. Також у цьому приміщенні діяв Таємний український університет, ректором якого був Мар’ян Панчишин. 

Ми не маємо права чинити по-іншому – ми повинні відстояти це приміщення перед людьми, які по-рейдерськи хочуть захопити його незаконним чином. Ми повинні відстояти власність Львова, якою гідно користується Українське лікарське товариство, постійно виконує всі зобов’язання.

Тут створений і постійно оновлюється Музей історії медицини Галичини, який є унікальним. Тут збирається медична громада Львівщини, приїжджає багато лікарів з-за кордону».

Довідка 

Вже протягом п’яти років триває протизаконна спроба колишніх орендарів будинку №3 на вулиці Кармелюка у Львові відібрати його у львівської громади. У цьому будинку, який був споруджений у 1923 році у стилі арт-деко, від 1925 року мешкав відомий галицький лікар та громадський діяч Мар’ян Панчишин.

Після його смерті у жовтні 1943 року дружина Ольга разом із синами Мар’яном та Юрієм проживали у будинку, що належав М. Панчишину, трохи більше півроку, таким чином автоматично перейнявши на себе право власності. З наближенням радянських військ, остерігаючись репресій, родина Панчишиних змушена була емігрувати до Австрії, а звідти до США. 

У 1945 році у будинку було поселено директора медичного інституту професора Тимофія Глухенького. У 1948 році підставні особи оформили право спадщини на сестру Мар’яна Панчишина Михайлину, яка проживала неподалік на вулиці Личаківській, 54.

Водночас було вироблено довідки про те, що Михайлина Панчишин перебувала на утриманні свого брата як інвалід і, нібито, є спадкоємицею майна свого брата. Це було протиправним, оскільки Михайлина ніколи офіційно не була на утриманні брата і не проживала в його будинку.

Її довіреною особою було визначено якогось невідомого дотепер громадянина Твердохлєбова. В результаті, було вироблено документ, який засвідчував право спадщини, і на підставі цього було укладено договір купівлі-продажу будинку Михайлиною Панчишин Тимофію Глухенькому.

Михайлина, яка проживала і надалі у своєму помешканні, у 1950 році, тобто через сім років після смерті брата, подала до суду позов на визнання права власності на цей будинок за Мар’яном Панчишином. Цей позов судом було задоволено. У 1952 році Михайлина померла.

Сім’я Глухенького жила у будинку, який, згідно з вказаним рішенням суду від 1950 року, продовжував залишатись власністю Мар’яна Панчишина до 1957 року. Тоді професора перевели на роботу до Києва, де він одержав державну трикімнатну квартиру на вулиці Жовтневої Революції.

Будинок у Львові сім’я Глухеньких залишила порожнім. Зберігся документ – звернення Т.Глухенького до Львівського міськвиконкому від 1963 року, в якому написано: «Просимо прийняти будинок на баланс міста, а нам – видати грошову компенсацію – 3 тис. 500 рублів» (у договорі купівлі-продажу значилась вартість будинку 35 тисяч карбованців).

Міською владою було дано вказівку виплатити таку суму Глухенькому. В будинку на вулиці Кармелюка, 3, який таким чином став власністю міста, свого часу були різні установи.

1992 року було відкрито Музей історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина, який функціонує там вже 22 роки. Син професора Панчишина Мар’ян, який проживав у США і помер там у 1993 році, після здобуття Україною незалежності у переписці з Львівською обласною радою зазначав, що на будинок не претендує. Погоджувався, щоб будинком опікувалось Українське лікарське товариство, до створення якого у 1910 році долучився його батько і яке довгий час очолював. Просив про створення присвяченої батькові музейної експозиції.

Таким чином, будинок від 1957 року – понад 50 років – де-факто і де-юре знаходився поза будь-яким зв’язком із сім’єю Глухеньких, які проживають у Києві. Вони не покривали жодних витрат на утримання будинку, не проводили ніякі виплати як власники нерухомості.

У 2009 році дочка професора Глухенького подала позов до суду щодо передачі цього будинку із комунальної власності у власність її сім’ї. Суд прийняв рішення на користь громади Львова.

Однак, пізніше Личаківський районний суд Львова прийняв протилежне і практично нічим не вмотивоване рішення визнати право власності пані Глухенької на будинок та земельну ділянку. Таким чином, пам’ятка архітектури місцевого значення може бути приватизована людиною, яка не володіє жодними законними підставами на це, родина якої за власною ініціативою майже півстоліття тому фактично та юридично втратила будь-яке відношення до цього майна.

Впродовж 5 років триває судова касаційно-апеляційна тяганина, яку пояснюють, зокрема, порушеннями процесуальних вимог тощо. З’явилась у справі і довідка Львівського БТІ про те, що власниками будинку є Глухенькі. Знову ж таки, у 2005 році Личаківська райадміністрація Львова визнала будинок власністю територіальної громади, оскільки довідка БТІ не визначає права власності на нерухомість.

Цими днями УЛТ у Львові прийняло звернення до керівництва держави з проханням не допустити ущемлення права львівської громади шляхом незаконного та абсолютно безпідставного відчуження майна, яке вже понад півстоліття перебуває у комунальній власності, людьми, які не мають ніяких законних прав на володіння ним. На сесії Львівської міської ради 10 липня 2014 року було створено робочу групу для вирішення питання з приміщенням Музею історії медицини Галичини ім. М. Панчишина. Депутати пообіцяли звернутись до Президента України, Верховної Ради України, Генерального прокурора, у Вищу раду юстиції та до Міністра охорони здоров’я України з вимогою забезпечити вирішення цієї проблеми у правовому полі і зберегти майно у власності територіальної громади міста.

16 жовтня 2014 року Львівський обласний апеляційний суд прийняв рішення залишити будинок М. Панчишина у власності міської громади. Однак, представники Г.Глухенької подали касаційну скаргу у Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ. Розгляд скарги відбудеться 11 лютого в Києві».

Як інформував «ЩЛ», у Львові триває судова тяганина щодо права власності на історичний особняк на вулиці Кармелюка.