18:24 11 листопада 2014 р.
Фото: скріншот зі сторінки на сайті «Газети по-українськи»
24-річний Віктор із 3-го батальйону територіальної оборони розповів: «Коли мене призвали, купив на секонд-хенді австрійські берці за 300 гривень. Досі в них ходжу».
Журналіст київської «Газети по-українськи» Вікторія Цимбаліста розповіла в сьогоднішній публікації про те, як її тезко зі Львова споряджав себе на війну:
«Коли мене призвали, купив на секонд-хенді австрійські берці за 300 гривень. Досі в них ходжу. Якось простояв годину в воді. Як вийшов – шкарпетки були сухісінькі. Навіть через шнурівки вода не просочилася. Хлопці, кому видавали нове вітчизняне взуття, вже по дві пари стоптали, – говорить львів'янин, 24-річний Віктор.
Служить у 3-му батальйоні територіальної оборони «Воля». Прізвища просить не вказувати. Минулого тижня бійці повернулися додому, отримали по 12 днів відпустки.
Із Віктором домовляємося піти крамницями. Він хоче докупити теплих речей для себе й побратимів. Приїздить із другом Андрієм зеленим бусом до магазину « Секонд-Хенд» на вул. Стрийській.
«Було б добре, якби чорну теплу куртку знайшов. А ще якісну військову форму. Бо в мене штани англійські, спецівка німецька. Форма якісна, не замерзнеш, але трохи різниться між собою. Може, щось виберу однотонне», – каже Віктор.
Перебирає речі в чоловічому відділі. Бере пару теплих кофт чорного кольору. У відділі верхнього одягу знаходить щось на кшталт фуфайки.
«О, те що треба! Таке враження, що товар спеціально для солдатів привезли. В Європі ж таке ніхто не носить», – сміється.
Перед касою на одному з рукавів кофти помічає кілька дірок: «Пусте, хто там на війні на дірки дивиться, зате тепла яка. Хлопці, які зосталися під Луганськом, просили побільше таких речей пошукати. Їх одягаєш на тіло, зверху ще якусь куртку, потім бушлат чи форму – й тепло».
Продавці роблять 30 грн знижки. Біля каси стоїть великий ящик, куди збирають теплий одяг для військових.
«Думаю, власники таких магазинів мали би ці речі безплатно віддавати на армію. Вони ж їх за безцінь беруть за кордоном», – тихо каже солдат.
Виходимо з магазину, сідаємо в бус. Віктор просить друга підвезти його ще в один магазин неподалік Краківського базару. Там хоче пошукати взуття.
На дверях табличка « Зачинено». Продавці через вікно пояснюють, що саме привезли товар. Просять прийти наступного дня. Завезли якісні берці. Для військових будуть знижки.
«Через інтернет часто на фронті робимо замовлення. Оцей годинник замовив на сайті за 500 гривень. Він механічний, командирський. Закажу собі ще фірмового спальника. Мав чеський на пуху, волонтери подарували. При мінус трьох спав у палатці, не відчував холоду. Залишив своїм,» – каже солдат.
Просить Андрія зупинити біля рибацького магазину. Розпитує продавця про намети. Той показує камуфляжні тримісні по 400 грн.
«Мені таку палатку прислали з дому. Розкладається миттєво. Коли оголошували тривогу, за кілька хвилин разом із речами скручував намет у вісімку, кидав у машину, – Віктор просить запакувати один. – Ще хочу купити пару машинок для стрижки, хлопці просили й термопосуд. Треба хоча б один бінокль дістати. В кінці літа завдяки любительському біноклю врятував своїх. Був на посту. Дивлюся, чужа машина стоїть. Повідомив керівництво. Дали наказ покинути територію. За 15 хвилин накрили « Смерчами».
Їдемо. Віктор відкриває вікно в машині. На ньому прикріплений синьо-жовтий прапорець. Він падає на проїжджу частину. Боєць просить зупинити авто. Посеред дороги виходить, йому сигналять. Уваги не звертає. Піднімає прапор, прикріплює до вікна.
«Стільки хлопців наших загинуло не для того, щоб прапори зараз отут падали і їх можна було просто затоптати», – пояснює другові. Просить підвезти додому.
Вікторія Цимбаліста розповіла це в сьогоднішній публікації в київській «Газеті по-українськи».