22:26 8 жовтня 2020 р.
Відео: Львівський пресклуб
«Плавучий» будинок і болото по кісточки замість доріжок. У Львові вимагають негайно відсилити жителів будинку № 11 на вулиці Торф’яній. Старий будинок не має фундаменту, і рясні львівські зливи можуть вже скоро зруйнувати житло.
Марія Сирота, яка донедавна мешкала у цій будівлі каже, що незрячі люди живуть тут в дуже поганих умовах:
- Загальна кухня, туалет, на першому поверсі протікає і гниє підлога… Ми намагаємось щось лагодити, але будинок є місцями аварійний, його як не укріплюй – він все одно просідає. Тут живуть мої добрі друзі, я сама прожила в цьому будинку багато років. Це було страшно, - розповіла вона під час пресконференції «У Львові люди з вадами зору потребують допомоги» у Пресклубі, пише DailyLviv.
Експертка з питань інженерії та містобудування Алла Нижник, яка є кандидаткою в депутатки до Львівської міськради від ВО “Батьківщина”, підтверджує, що побоювання людей за свою безпеку не є безпідставними:
- Частина будинку й справді в аварійному стані. Як інженер, я не бачу сенсу його ремонтувати. Будівля «протягне» щонайбільше 2-3 роки. А, може, й рік - при хорошому львівському дощі. Під час злив тут справжня повінь: будинок постійно «плаває». Треба терміново вирішувати питання про тимчасове відселення людей. Можливо, ділянка на Торф’яній, 11 стала би привабливою для інвестора, який збудував би тут новий сучасний будинок, а тимчасово відселених мешканців забезпечив житлом. Те, як незрячі люди живуть тут зараз, просто жахає.
Алла Нижник зауважила, що у Шевченківському районі міста компактно проживає велика кількість людей із вадами зору. Колись вони працювали на підприємстві УТОС і отримали житло поблизу. Нині й інші будинки, де проживають незрячі, також важко назвати комфортними.
Юрій Цізин, який мешкає в будинку на вулиці Масарика, 2, поскаржився на страшний холод в квартирах і вітер, який задуває крізь стіни.
- У кутових кімнатах взагалі неможливо перебувати від холоду. Будинок потребує негайного утеплення. А ми не можемо це зробити власними силами – тут проживають 20 людей з інвалідністю, серед яких 14 – повністю незрячі. Також є проблема із прибудинковою територією – у нас вода по кісточки стоїть після дощу. Людині з тростиною пройти тут складно.
Потребують допомоги також незрячі мешканці будинків на вулицях Хвильового, Грінченка, Чигиринського.
- Нам зробили ремонт до третього поверху – і все. А підвал протікає, вентиляції, мабуть, немає, бо у квартирах на нижніх поверхах постійно смердить. Прибудинкову територію також облаштували «шматками». А ще в нас є інформація, що впритул до нашого будинку прибудують багатоповерхівку. Це означає, що знесуть пожежну сходову клітку на нашому будинку. А оскільки ми не маємо балконів, то прилаштувались сушити там одяг. Або ж просто, хто не може вийти надвір, дихає там повітрям. Для когось це може видатись дивним і несуттєвим, але ми так живемо. Нам складно пристосовуватись до нових умов, – розповіла Мирослава Пушкар.
Її сусід, Григорій Голуб, зауважує, що ті дрібниці, на які не звертають уваги зрячі люди, стають справжнім випробуванням для незрячих:
- Наприклад, у нас немає орієнтирів, щоб потрапити до смітника. Просили доріжку – не роблять. Тротуари біля наших будинків теж в неналежному стані. До зупинки тролейбусу № 33 доводиться йти по перекошеній плитці. І дуже заважає гілля дерев на узбіччі. Якби ми їх бачили, то оминули б, але ж не можемо…
Під час пресконференції прозвучало багато нарікань на недосконалу інфраструктуру цієї території: на тротуар, яким люди ходять до церкви, ділянку пішохідної зону без бордюру, з якої незрячі мимоволі виходять на проїжджу частину, неналежно обладнані переходи, паркувальну зона, яка «з’їла» частину громадського простору…
- Добре було би, якби перш, ніж будувати, у мерії чи Шевченківській райадміністрації запитали незрячих людей, як потрібно. Тим, хто ходить сам з тростиною, важко орієнтуватись у нашому районі, – каже Марія Сирота.
Алла Нижник погоджується із нею:
- Щось наче і будують, частково ремонтують, але не враховують нюансів того, що тут компактно живуть незрячі люди. І найсумніше, що всі ці недоліки нескладно передбачити або усунути. Це коштує копійки, порівнянно із фонтанами, Пелчинським ставом, та іншими грандіозними проєктами. Біда в тому – що про цих людей не хочуть думати.
Експертка з містобудування вважає, що фахівці новообраної влади, які займуться цим питанням після 25 жовтня, могли би вже до лютого вирішити ці проблеми. Щоправда, найгостріша проблема – «плавучий будинок» на Торф’яній, забере більше часу.
Ще однією найболючішою проблемою вона назвала відмову у фінансуванні УТОС на наступний рік.
- На початку року був окремий рядок в Держбюджеті на фінансування таких підприємств, але від квітня він «кудись подівся». Тепер кажуть, що бюджетного фінансування для УТОС вже не буде, а буде фінансування на конкурсній основі. Хто і як має проводити цей конкурс, як ці люди мають взагалі з кимось конкурувати, щоб отримати фінансування – цього центральна влада не розуміє взагалі.
Присутні на пресконфренції люди кажуть, що нині підприємство працює не на повну потужність, але для них його закриття стане сильним ударом.
- Для нас це не просто можливість працювати, а й почуватися потрібними, бути частиною суспільства. І якщо так трапиться, що його закриють, для незрячих людей це стане справжньою бідою, –підсумувала Марія Сирота.