Донецький аеропорт обороняють воїни зі Житомира, Дніпропетровщини й Львова та добровольці з усієї України

Журналіст газети «Волинь-Нова» Сергій Наумук розповів учора в публікації «Волинські «кіборги» з Донецького аеропорту»:

«За незламність духу бойовики назвали захисників Донецького аеропорту «кіборгами» (напівлюдина-напівмашина). Зламати опір українців сепаратистам так і не вдалося. Один із їхніх лідерів, полковник ФСБ Ігор Стрєлков (Гіркін), нещодавно визнав в інтерв’ю: «Атака на аеропорт не тільки непотрібна, але й шкідлива, оскільки в результаті найкращі підрозділи колишньої Слов’янської бригади виявилися потріпаними і зазнали серйозних втрат»

Кілька днів тому організатор групи «Інформаційний спротив», народний депутат України Дмитро Тимчук, повідомив, що 1 грудня у боях за Донецький аеропорт загинув в. о. начальника штабу однієї з бригад спеціального призначення збройних сил Росії. Разом зі солдатами 93-ї окремої механізованої бригади (місце постійної дислокації – в/ч А1302 у смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. – «ЩЛ») аеропорт утримують бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), створеного «Правим сектором».

Серед них чимало й волинян. Двоє з них розповіли про бої в аеропорту.

Володя Бакулін, «Бака» (з Луцька. – «ЩЛ»), тиждень в аеропорту:

– 2 чи 3 вересня ми поїхали на базу, де тренувався, хоча до того й мав підготовку: служив в армії, займався спортом. Пройшли стрілецьку, саперну, мінерну, медичну підготовку. Поїхали в Піски.

Там була 93-тя бригада зо 20 хлопців із батальйону «Дніпро». І нас 80-100 бійців із ДУК.

Перша група поїхала в аеропорт на тиждень раніше. Були серйозні бої. Після того на територію аеропорту росіяни вже не заходили, а направляли сепаратистів.

Наших бояться, особливо після останніх боїв. Трупи їхніх вояків можуть і тиждень не забирати.

Добровольців в аеропорту не так багато – 25-30 відсотків. Решта – 93-тя (місце постійної дислокації – в/ч А1302 у смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. – «ЩЛ»), 95-та (окрема аеромобільна зі Житомира. – «ЩЛ») та 80-та (окрема аеромобільна зі Львова. – «ЩЛ») бригади. Загальне керівництво здійснюють військові.

З армійцями чудові стосунки. Немає поділу на ДУК чи бригади.

Зараз намагаються посварити добровольців і армію. Був випадок, коли керівництво скерувало нас на зачистку лісу з одного боку, а 51–шу бригаду – з іншого.Обійшлися без втрат, мали лише поранених. Але відтоді відносини ускладнилися. Влада зацікавлена розпорошити нас.

Державного постачання ДУК не має. Третина нашої стрілецької зброї – це офіційно куплені карабіни. Але ж вони не стріляють чергами. Крім того, бракує патронів 7,62 мм. А от 5,45 мм – навалом.

Коли виїжджала друга волинська група, то вже мали підкріплення. А до того був один танк та кілька БМП. Траплялося, коли всі БМП виходили з ладу, тоді танк знімали з позицій, щоб розвезти людей.

За Дніпром раніше ніколи не був. Вразило, що там говорять українською.

Дмитро Корецький, «Бі-Бі-Сі», два тижні в аеропорту:

– Був на Майдані, записався у «Правий сектор». Потім почалася війна, приєднався до ДУКу. Охороняв білоруський кордон.

На базу поїхав 2 вересня. Навчали всього: тактиці, пересуванню у двійках, трійках, четвірках, стрільбі.

В армії раніше не служив. За два дні все освоїв. Потрапив у групу «Альфа» – найкраща за рівнем підготовки.

У Пісках був тиждень, а тоді пройшов добровільний відбір на аеропорт. Волинь добре представлена у ДУК.

Сам Ярош визнав, що волиняни справно і воюють, і зачистки проводять. Наші хлопці з найкращого боку себе показали.

Перемир’я на якийсь час буває тільки тоді, коли ми їх добре «положимо». З великої артилерії по нас били. Від одного вибуху утворилася така вирва, що лише трохи підчистили її – і готове укриття для танка.

Якось пішли зачищати районне управління і готель. Там був ангар, де ми закріпилися. За хвилин десять прибігає наш солдат і каже, що йдуть сепаратисти. Дивимося, а за 150 метрів крокують дві групи по двадцять чоловік, а нас лише зо п’ятнадцять. Відкрили по них вогонь. Перших п’ять лягли одразу. Решта побігли і по одному почали повертатися тією ж стежкою. Це закінчилося для них плачевно. Знаю точно, що врятувався один снайпер. Він якось так хитро втікав, що в нього не попали. Щоправда, втік без гвинтівки.

Армійцям без нас ніяк. Кажуть, що ми – «правосєкі безбашенні». Щойно ми приїхали, солдати зраділи. Мовляв, от тепер будемо воювати. Комбат говорив: «Вас би з тисячу, то ми не те що аеропорт – Донецьк взяли б».

Якщо сепаратисти наступають, а їм крикнути: «Слава Україні!», то одразу кидаються урозсип. Хлопці, які повернулися з полону, кажуть, що «Правого сектору» дуже бояться.

Взяли в полон розвідника і кулеметника. Вони хотіли сховатися в літаку. Ми почули, як щось дзенькає, оточили літак – і вони здалися. Питаємо одного: «Чого сюди прийшов?». А він: «Вы понимаете, всю жизнь меня чмырили, а сейчас мне дали автомат, я захожу в магазин и мне в очереди место уступают». Отака логіка.

Спали в холі аеропорту. Він вигнутий, і ми лежали ніби в кишені, куди не потрапляли осколки. Щойно темніє, одразу починається рух. Їхні снайпери виходять як на роботу. А вдень хіба іноді можуть стрільнути.

Найважче, що не можна помитися. Як би не хотів, але мусиш одягатися. На тобі важка амуніція, пробіг трохи і вже мокрий. Починаєш смердіти.

Сепаратисти до нас дзвонили, смс-ки присилали: «Не лягай спати, я скоро прийду».

Ми якось подзвонили на мобілізаційний номер про набір добровольців до «ДНР». Нас запросили прийти, пообіцяли зброю, дали адресу, сказали, скільки платитимуть. А тоді запитали про досвід бойових дій. Кажу, що воював на базі «Правого сектору». Тоді заматюкалися й кинули трубку.

Іншим разом ми викликали міліцію. Кажу: «У нас стріляють з нарізної зброї». Питають: «Де?». Відповідаю, що в аеропорту. А вони на те: «Ні, не приїдемо». Пожежникам дзвонили, щоб погасили міну.

Там не усвідомлюєш, що бачив смерть, що стріляв. Тільки тут зрозумів це. Там кожного видно за два дні, а тут людину можна за місяць не розкусити. Назад дороги немає. Повернуся, щоб допомогти хлопцям чим можу.

P.S. Учора Президент України Петро Порошенко заявив, якщо «кіборги» здадуть Донецький аеропорт, ворог може дійти до Львова...

Про це повідомляється на сайті газети «Волинь-Нова».