23 тисячі мешканців Львівщини пішли з квартирної черги

Звичайно, вказівки та розпорядження вищих органів влади є обов’язковими для її представників на місцях. Інше питання, для чого потрібен цей реєстр. Аби мати загальну картину ситуації та взяти її «до відома»? Адже, як твердять посадовці усіх рівнів, про отримання безкоштовного державного житла можна забути раз і назавжди. То для чого тішити людей ілюзіями?

Тільки у Львові на квартирній черзі зараз перебуває понад 25 тисяч городян. Найбільшими мрійниками можна назвати тих, які живуть надією вже майже півстоліття і претендують на «дармові» квадратні метри ще з 1964-го року. А невиправними оптимістами – тих, що дотепер розраховують на державу і подають документи, аби потрапити в ту чергу. Щороку таких набирається десь 300-400 осіб.

Квартирне питання є надзвичайно болісним не лише для нашого міста, а й для всієї України. За даними Держкомстату ситуація із вітчизняним житловим фондом є такою:

Україна, яка має в середньому 23,7 кв. м житла на кожного громадянина, за цим показником ще навіть не пасе задніх порівняно із низкою інших держав. Зокрема, Молдова, Росія та Білорусь ледь дотягують до 23 кв. м. Натомість Китай ще у 2010-му році вийшов на рівень 27,1 кв. м, Угорщина – 28,0, Чехія – 28,7, Італія – 36,5, Франція – 37,5, Нідерланди – 41,0, Німеччина – 41,9, Швеція – 44,5, Данія -52,4, Норвегія– 74,0. У США забезпеченість житлом становить понад 67,0 кв. м на особу, однак при цьому слід враховувати, що більшість американців мешкають в особняках, середня площа яких становить 160-180 кв. м.

Утім, українські 23,7 кв. м – середньостатистичний показник. Реалії набагато сумніші. Майже 7 млн. родин (41% від загальної кількості домогосподарств) володіють житловою площею, меншою за 13,65 кв. м на людину. Тобто нижче мінімуму, запровадженого Житловим кодексом України. Із них 2,6 млн. сімей мають менше 9 кв. м, а 1,5 млн. – менше 7,4 кв. м. 

Є сенс звернути увагу й на дві останні графи у таблиці. У 2011-2012 рр. в усій Україні державне житло отримали лише по 7 тисяч черговиків. Та й то, думається, надали його хіба чиновникам, людям, відселеним з аварійних будинків або тим, хто позбувся житла внаслідок надзвичайної ситуації. За таких темпів квартирна черга «розсмокчеться» лише через 145-150 років.

Як не вмремо, то втечемо

Сьогодні у Львівській області на загальній черзі перебуває орієнтовно 65 тис. громадян, що потребують покращення житлових умов. Проте, як зазначив начальник управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської облдержадміністрації Володимир Лаврін, після спеціальної перевірки фактично підтвердили потребу в житлі 42 143 особи. Тобто ситуація ніби покращилася. Але яким чином?
Частина людей, остаточно зневірившись, давно махнула рукою на державу і за власний кошт придбала квартири – заробивши гроші за кордоном або по вуха потонувши в іпотечних боргах. Багато хто змирився із домашнім «гуртожитком», коли у двокімнатних квартирах мешкає три-чотири покоління. І просто знявся з ілюзорної черги.
Інший важливий фактор «покращення вже сьогодні» - стрімка депопуляція. Тільки за січень-липень міграційне скорочення населення Львівщини склало 1 145 осіб – потенційних споживачів квадратних метрів. Опріч цього є й так званий природний рух. За згаданий період в області померло 18 746 людей, а народилося 16 716. Тобто кількість мешканців зменшилася іще на 2 030 осіб. Ось так і поліпшуються житлові умови – за рахунок спочилих та емігрантів…

Реєстр для «галочки»

І все ж – для чого потрібен отой Єдиний державний реєстр? Складається враження, що суто для скорочення квартирних черг усіма можливими способами. Найефективніший із них – бюрократичний. Цього не приховує і Володимир Лаврін. За його словами, для більшої достовірності статистичних даних необхідно, аби громадяни подавати довідки про потребу в покращенні житлових умов... щорічно. Про те, що основна маса людей не робитиме цього і врешті «заб’є» на все, зрозуміло вже зараз. Із 42 тисяч черговиків пакети необхідних документів цього року зібрали тільки 12 352. 

Друга мета – реалізувати кошти, нвадані для створення Єдиного державного реєстру. Так, «з метою спрощення і прискорення внесення інформації» до нього було розроблене відповідне програмне забезпечення. А воно коштує грошей. Окрім того, пропонують у Львові провести спеціальне навчання і збільшити кількість фахівців, які заповнюють форми. Це теж неабиякі видатки.
Отримати дійсно достовірні дані для квартирної статистики (а не для покращення умов проживання потребуючих) можна значно простіше і без додаткового фінансування. Всю необхідну інформацію мають комунальні служби – і про площу квартир та будинків, і про кількість людей, що живуть у них, і про пільговиків різних категорій. Поділити ж квадратні метри на число мешканців зовсім нескладно.

Лілія Миць.