Футболісти й тренери львівських «Карпат» також цікавляться зброєю

Інформаційний центр львівського футбольного клубу розповів сьогодні, 12 вересня, в публікації «Карпати» на полігоні»:

«У великому сіро-зеленому наметі, на продовгастому столі лежала зброя. Починалася від штик-ножа, далі йшли пістолети, автомати, снайперські гвинтівки, а закінчувався цей арсенал масивною конструкцією з триногою, прицілом, та великою плоскою коробкою-магазином: це був гранатомет.

Футболісти та тренери «Карпат», усі в накидках захисного кольору і з капюшонами, слухали інструктора, який довгою указкою з червоним кінцем ознайомлював їх з технічними характеристиками того чи іншого зразка зброї. Прицільна дальність, точність, умови застосування – усе це і багато іншої інформації повинна хоча б частково залишитися в пам’яті футболістів, адже у вкрай важкий для держави час, тримати зброю повинен уміти кожен. 

«Це для нас як екскурсія на полігон, а ви подивіться на цих хлопців, їх відправляють на війну» – звертався до своїх партнерів Михайло Кополовець, відповідаючи на привітання молодих людей у військовій амуніції.

Карпатівський автобус кружляв по дорозі полігону, непомильно слідуючи за супроводом. Побачивши його вояки української армії махали руками, усміхалися. 

Можливо, це були їхні єдині усмішки в цей день – увесь інший час забирала вогнева та тактична підготовки. Справа серйозна, не до жартів. 

У кінофільмах, герої бойовиків, носяться з автоматами, наче вони важать не більше пір’їни, точно стріляють з розворотів, вражаючи своїх противників. У житті усе набагато складніше.

Хто бажав міг приміряти на собі бронежилет, що важить близько 10 кілограмів, чи одягнути на голову захисну каску. Додавши до цього й автомат чи ще важчу техніку, виявляється, що бігати не так вже й просто.

Карпатівці тримали в руках зброю, але не використовували її за призначенням. Натомість мали візуальну змогу переконатися в її силі.

Коли спеціаліст узяв в руки РПГ (ручний протитанковий гранатомет), зарядив у нього ракету і відійшов від групи футболістів метрів на сто, ніхто не розумів для чого. Однак коли він випустив ракету, що влучила точно в ціль, вибухова хвиля встигла долетіти до карпатівців і підняти вгору волосся, принаймні у ним, хто не має короткої зачіски. 

Карпатівці не обмежилися одним лише спогляданням військової техніки, власне, не лише для цього вони приїхали на полігон. Футболісти поспілкувалися з тими, хто вже був в зоні АТО, а також з тими, хто готується до цієї небезпечної подорожі. Можливо, привезені сувеніри від ФК «Карпати» прикрасять сірі будні солдатів...

«Ми хочемо побажати цим хлопцям міцності та мужності в захисті нашої землі, швидкого та щасливого повернення додому. Ми, футболісти, маємо інший рід діяльності і не можемо підтримати солдатів автоматами, але ми можемо підтримати їх іншим чином» – розповів військовим журналістам воротар команди Олександр Ільющенков.

І це не порожні слова. Нагадаємо, що нещодавно карпатівці відвідали військовий госпіталь, поспілкувалися з пораненими солдатами, підтримали їх морально, запросили на футбол і передали необхідні речі. Окрім цього футболісти передали волонтерам гроші та пообіцяли допомагати і в майбутньому. 

«А як вас годують?», «Чи всього вам вистачає?», – футболісти цікавилися про це і в солдатів, і в офіцерів, демонструючи таким чином небайдужість до всього, що відбувається в Україні.

У 1929 році Ернест Хемінгуей написав роман «Прощавай, зброє!». У 2014 році багатьом українцям довелося сказати їй «привіт». Залишаться вірити у те, що це знайомство буде дуже коротким і над нашою державою знову синітиме мирне небо».

Про це повідомляється в п’ятницю на офіційному сайті ФК «Карпати».