10:32 12 червня 2015 р.
Фото: dyvys.info
Зустріч між представниками церкви, міської влади й громадськими активістами завершилась сварками й звинувачуваннями.
У Львові вже декілька місяців ведуться дискусії навколо пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому та скверу, який знаходиться біля церкви Юра. Дискусії стосувались того, що за проектом сквер, який був закладений 1897 році відомим у Європі ландшафтним архітектором Арнольдом Рьорінгом, коли Шептицькому було 32 роки, повинен був повністю переплануватись. Жителі сусідніх вулиць, громадські активісти та студенти навіть проводили акції протесту в самому сквері у вигляді пікніків, за що були звинувачені представниками Української греко-католицької церкви в роботі на Кремль та боротьбі проти церкви.
Відтак протистояння за сквер біля собору святого Юра та місце встановлення пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові продовжується. Цього разу зустріч між представниками церкви, міської влади та громадськими активістами завершилась сварками та звинувачуваннями вбік тих, хто виступає за збереження більш ніж сторічного скверу.
Одна з активісток громадської ініціативи «Врятуй сквер» написала в соціальній мережі: «Стільки агресії не доводилось зустрічати вже давно. Стійкі асоціації з ригобабками, які бризкаючи в обличчя слиною, намагаються звинуватити опонента в усіх можливих гріхах, простягають до тебе і твоїх друзів-однодумців руки, називають «агентом Путіна», комуністом, антихристом. Як апофеоз – священник, який у мікрофон ПРОКЛИНАВ тих, хто виступав на захист скверу... Вишивата в усій своїй красі... Завжди ненавиділа це слово, а тепер переконалася, що вона таки насправді існує: агресивна, обмежена, неадекватна».
Для боротьби проти «нарваних» студентів та місцевих жителів церковники використали і важку артилерію, привівши на громадське обговорення, яке і відбувалось в самому сквері, поета Ігоря Калинця, колишнього міністра освіти та науки Івана Вакарчука та частину керівництва Українського католицького університету. Активістка розповіла також:
«Ти українка?», – агресивно штовхаючи пальцем в груди, запитує в мене старий чоловік, у якому впізнаю львівського «морального авторитета», поета Ігоря Калинця.
«Українка, звичайно», – відповідаю, ще не розуміючи в чому справа.
«Тоді зніми це! Бо таке може носити тільки комуністка і ворог України!», – продовжує мене штовхати Калинець. Має на увазі наліпку з написом «Врятуй сквер!».
До чого тут ці абсурдні звинувачення? Не встигаєш зреагувати, як на тебе звідусіль накидаються неадекватні жіночки невизначеного віку і ти просто тікаєш, по дорозі пробуючи відтягнути від таких же безсенсовних дискусій друзів. Пробуєш пояснити цим так званим «моральним авторитетам», що вони «тупо не в темі», що ми НЕ ПРОТИ пам’ятника.
– Будуйте собі на здоров’я, раз так приспічило, навіть страшний і радянський, але збережіть нам наші дерева!
– Не витрачайте 32 млн. грн в умовах війни на показуху. Не дерибаньте бюджетні кошти. Це просто лицемірство і кощунство, бо ці гроші потрібні на протези і ліки пораненим хлопцям, вони потрібні на передовій, щоб зберегти здоров’я і життя тим, хто справді воює і захищає зараз Україну!
– Наведіть нарешті порядок в митрополичих садах, в тих хащах, де бомжі, алкаші і наркомани!
– Відремонтуйте накінець філію Національного музей на вул. Драгоманова – колишню віллу Дуніковського, яку купив для потреб музею і міста Шептицький і яка вже багато років руйнується... Ми можемо наводити багато аргументів, але нас не хочуть чути, нас тупо проклинають...
Між нами з цими людьми 20-40 років різниці у віці, але між нами величезна прірва у світогляді, в сприйнятті та розумінні принципів та інформації. Ви ж будували Україну 25 років! Що? Нічим похвалитися? Агенти Кремля і Путіна заважали?
Зрештою, від безсенсовності опускаються руки і просто йдеш звідти, на вулиці заспокоюєш жінок-мешканок сусідніх будинків, які розплакалися від усіх цих несправедливих образ і звинувачень, даєш коментар журналістці, обмінюєшся враженнями з однодумцями. В усі одні і ті ж відчуття: обурення і відчуття огиди до всього того фарсу, який розігрався на наших очах», – продовжила розповідь активістка.
Видно, клерикали не розуміють, що не всіх можна залякати авторитетами, а тим більше мешканців сусідніх вулиць, яким церква хоче змінити їхнє навколишнє середовище. За 20 років сучасне молоде покоління, як і наступне, не ходитиме до такої ретроградної церкви, якщо вона радикально не зміниться.
Всупереч їхнім уявленням можна бути віруючою людиною і не ходити по неділях до церкви, щоб просто відбути номер або тому що так прийнято. Можна просто жити згідно моральних принципів, а не зовнішньою показухою. Головне – не бути байдужим…».
Про це повідомили на порталі «СТРАЙК».