За новий уряд України проголосували 288 нардепів (відео)

Верховна Рада України прийняла за основу і в цілому проект постанови про формування складу Кабінету міністрів України. За відповідний документ проголосували 288 народних депутатів з 339, проти проголосував один депутат.

Даним проектом постанови призначено:

віце-прем'єр-міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства – Геннадія Зубка;

віце-прем'єр-міністром – Валерія Вощевського;

віце-прем'єр-міністром – міністром культури – В'ячеслава Кириленка;

міністром Кабінету міністрів – Ганну Онищенко;

міністром оборони – Степана Полторака;

міністром закордонних справ Павла Клімкіна;

міністром внутрішніх справ – Арсена Авакова;

міністром юстиції – Павла Петренка;

міністром фінансів – Наталію Яресько;

міністром економіки – Айвараса Абрамавичуса;

міністром палива та енергетики – Володимира Демчишина;

міністр освіти і науки – Сергія Квіта;

міністром охорони здоров'я – Олександра Квіташвілі;

міністром аграрної політики – Олексія Павленка;

міністром праці і соціальної політики – Павла Розенка;.

міністром з інформаційної політики – Юрія Стеця;

міністром молоді і спорту – Ігоря Жданова;

міністром екології та природних ресурсів – Ігоря Шевченка;

міністром інфраструктури – Андрія Пивоварського.

Про це повідомила сьогодні, 2 грудня, інформаційна агенція УНІАН. Натомість «Телевізійна служба новин» каналу «1+1» подала «Повний склад нового Кабміну. Досьє на всіх міністрів»:

Минулого четверга, 27 листопада, Верховна Рада обрала нового прем'єр-міністра України. Ним знову став Арсеній Яценюк, який до цього впродовж дев'яти місяців очолював уряд.

Після того, півтижня між політичними силами тривали перемовини щодо кандидатів на пости віце-прем'єрів та міністрів. Навіть під час засідання Верховної Ради у вівторок, 2 грудня, на якому планувалося проголосувати за кандидатури, політики постійно зволікали.

Зокрема, впродовж робочого дня було оголошено три перерви, а після прийняття за основу проекту постанови «пакетного» формування складу Кабміну депутати попросили надати можливість виступити з трибуни всім охочим представникам фракцій. Врешті-решт, нардепи таки проголосували і визначили склад нового Кабміну.

Зазначимо, що окремо нардепи проголосували лише за міністра МЗС Павла Клімкіна та міністра оборони Степана Полторака, кандидатури яких були подані особисто президентом.

Геннадій Зубко – віце-прем'єр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ

Геннадію Зубку 37 років. Народився у Миколаєві. У 1991 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління». Прослухав окремі курси в Північно-Західному університеті в Іллінойсі, Чикаго, а також в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», де у 2008 році здобув другу освіту за спеціальністю менеджер-економіст.

Свою політичну кар'єру Зубко почав у 2006, ставши депутатом Житомирської обласної ради. У 2010 році очолив фракцію «Фронт змін» в облраді.

У травні 2012 року Зубко стає керівником Житомирського регіонального виборчого штабу Об'єднаної опозиції ВО «Батьківщина». У грудні того ж року він стає народним депутатом України від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», обраний в одномандатному окрузі № 62. У грудні 2012 року Зубко займає пост першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

З травня по червень 2014 року Зубко тимчасово очолює Державне управління справами. 10 червня 2014 року він призначений першим заступником Глави Адміністрації Президента України.

З 2010 року й до тепер Зубко є головою правління ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій».

Одружений та має двоє дітей.

В'ячеслав Кириленко – віце-прем'єр-міністр – міністр культури України

В'ячеслав Кириленко народився 7 червня 1968 року у смт. Поліське, Київська область у родині вчителів.

Одружений. Дружина Катерина викладає на кафедрі Київського національного університету культури і мистецтв. Двоє дітей.

У 1993 році закінчив філософський факультет, а у 1996 році - аспірантуру в Київському університеті ім. Т.Г.Шевченка.

Політичною діяльністю почав займатися ще під час навчання. У 1989 -1992 роках головував у секретаріаті Українського студентського союзу (УСС), ще рік потому був головою УСС. У 1993-2002 роках очолював Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Молодий Рух».

З 1993 року – член Народного Руху України. Вже за два роки став членом президії Центрального керівництва НРУ. Обіймав цю посаду до 1999 року. Водночас до 1998 року був керівником відділу політичного аналізу секретаріату НРУ.

У 1998-2002 роках Кириленко працював народним депутатом України у Раді третього скликання. Зокрема був секретарем комітету ВР із питань соціальної політики та праці.

У 2001 році - член Президії громадського комітету «За правду!», співголова Коаліції молоді «Наша Україна».

З 2002 року Кириленко став заступником голови Української народної партії. 2002-2005 р.– народний депутат України четвертого скликання від блоку В. Ющенка «Наша Україна», 1-й заступник голови комітету ВР із питань соціальної політики і праці.

4 лютого 2005 р. – вересень 2005 р. – міністр праці та соціальної політики України.

27 вересня 2005 р. – віце-прем'єр-міністр України.

З 25 травня 2006 р. – народний депутат України від партії «Наша Україна».

З 25 грудня 2006 р.– лідер фракції «Наша Україна».

2007 р. – отримав депутатський мандат за списком блоку «Наша Україна – Народна самооборона»(№ 2). Лідер фракції НУНС. Член Комітету з питань культури і духовності.

2009 р. – обраний лідером громадського руху «За Україну!», а пізніше – лідером партії «За Україну!».

2014 р. – вніс до порядку денного засідання Верховної Ради законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади державної мовної політики»«. 232 депутати проголосували за ухвалення законопроекту.

2014 р. – обраний у Раду восьмого скликання депутатом від партії «Народний фронт».

Степан Полторак –  міністр оборони України

Степан Полторак народився 11 лютого 1965 у селі Весела Долина Тарутинського району на Одещині.

Закінчив Орджоникідзівське вище військове командне училище МВС СРСР, Військову академію Збройних Сил України. У 2003 захистив дисертацію кандидата педагогічних наук на тему «Педагогічні умови формування умінь командира підрозділу у майбутніх офіцерів МВС України».

З серпня 1983 року поступив на військову службу, яку проходив на посадах командира взводу, роти, начальника штабу батальйону, командира батальйону, полку, бригади.

З березня 2002 року – начальник Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

28 лютого 2014 – указом спікера парламенту Олександра Турчинова призначений на посаду начальника Головного управління - командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

15 квітня 2014 – затверджений на посаді командувача Національної гвардії України.

23 серпня 2014 – присвоєно військове звання генерал-полковника.

14 жовтня 2014 Верховна Рада проголосувала за призначення Степана Полторака на пост міністра оборони України в уряді Арсенія Яценюка. Його кандидатуру, внесену до парламенту президентом України Петром Порошенком, підтримали 245 народних обранців.

27 жовтня 2014 президент України Петро Порошенко указом №827 / 2014 ввів Степана Полторака до складу Ради національної безпеки і оборони України.

За зразкову службу та сумлінне виконання службових обов'язків нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня, медаллю «За бойові заслуги», знаком президента України «За бездоганну службу», знаком МВС України «Почесний знак МВС України», знаком МВС Україна «Лицар Закону», знаком МВС України «Хрест Слави», знаком МВС України «За безпеку народу» I та ІІ ступенів, знаком МВС України «Закон і честь», знаком МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» I та ІІ ступенів, знаком МВС України - медаллю «За професіоналізм в управлінні».

Павло Клімкін

Міністр закордонних справ України

Павло Анатолійович Клімкін народився 25 грудня 1967 року у російському місті Курськ. Освіта вища. У 1991 році закінчив Московський фізико-технічний інститут за спеціальністю - фізика та прикладна математика, проте з 1993 року змінює сферу діяльності на дипломатію – наступні кілька років працював аташе, а згодом третім та другим секретарем Департаменту військового контролю та роззброєння Міністерства закордонних справ України.

1997-2000 – третій, другий секретар Посольства України у ФРН

2000-2002 – перший секретар, радник Департаменту економічного співробітництва МЗС України (ядерна та енергетична безпека)

2002-2004 – начальник відділу економічного та секторального співробітництва з ЄС Департаменту європейської інтеграції МЗС України

2004-2008 – радник-посланник Посольства України у Великобританії

03.2008-04.2010 – директор Департаменту Європейського Союзу МЗС України

04.2010 – 04.2011 – заступник Міністра закордонних справ України

04.2011 – 06.2012 – заступник Міністра закордонних справ України – керівник апарату

06.2012 - 06.2014 – Надзвичайний і Повноважний Посол України у Федеративній Республіці Німеччина.

19 червня 2014 року Клімкін отримує посаду очільника МЗС України в уряді Арсенія Яценюка. На посаді очільника дипломатичного відомства Клімкін провів ряд внутрішніх кадрових змін, зокрема, відкликав багато українських послів з інших країн, а також провів реформу дипломатичного корпусу.

Володіє англійською та німецькою мовами, має базові знання французької мови. Показово, що один із небагатьох українських міністрів, який під офіційних зустрічей із закордонними колегами спілкується без перекладача. Активний користувач соцмереж.

Одружений, має двох синів.

Арсен Аваков

Міністр внутрішніх справ України

Авакову 50 років. Він народився у столиці Азербайджанської Республіки – Баку – у родині військового. З 1966 року він переїхав до України.

Аваков закінчив Харківський політехнічний інститут у 1988 році за спеціальністю «Автоматизовані системи управління».

У 1990 році він заснував і очолив акціонерне товариство «Інвестор», а в 1992 – комерційний банк «Базис». Був обраний членом виконкому Харківської міськради у 2002 році, а у 2005 році був призначений президентом України Віктором Ющенком главою Харківської ОДА. У лютому 2010 він подав у відставку, протестуючи проти системних кроків Ющенко з підтримки Віктора Януковича.

У квітні 2010 він вступив в партію «Батьківщина». У жовтні цього ж року брав участь у виборах Харківського міського голови, однак поступився Геннадію Кернесу.

Аваков є депутатом Харківської обласної ради V і VI скликань.

З вересня 2011 по грудень 2012 він перебував у політичній еміграції в Італії через переслідування з боку тодішньої влади, а у жовтні 2012 був обраний нардепом сьомого скликання від «Батьківщини».

27 лютого 2014 року був вперше призначений міністром внутрішніх справ України.

У Авакова є дружина і син.

Айварас Абромавичус – міністр економічного розвитку

Айварас Абромавичус народився у Вільнюсі, Литва. У дитинстві був чемпіоном СРСР з баскетболу, навчався в Естонії у першій бізнес-школі на теренах колишнього СРСР - Американський університет, випускник Міжнародного університету Concordia в Талліні. Ще під час навчання Абромавичус почав працювати у найбільшому банку Прибалтики «Хансабанка», а у 22 роки став у ньому директором департаменту цінних паперів.

Але успішну кар'єру Абромавичус побудував у Швеції. На часі Абромавичус є партнером швецької інвестиційної компанії East Capital. до якої його запросив її засновник Петер Елам Хаканссон.

Компанія отримала таку назву через роботу на ринках Східної Європи. Вона інвестувала не тільки в український, а й у російський ринки. Так, Абромавичус деякий час жив у Москві, а потім очолив київський офіс компанії. Зараз Абромавичус живе у Києві. Він має дружину українку, яка є одним із директорів активу East Capital - української компанії «Агро Регіон».

Наталя Яресько – міністр фінансів

Кандидатуру Наталі Яресько пропонувала «Самопоміч». Вона є одним із співзасновників компанії Horizon Capital і працює її головним виконавчим директором.

Яресько виросла у Чикаго, у родині українців, які емігрували із у США після Другої світової війни. Одержала ступінь магістра в галузі державної політики в Школі державного управління ім. Кеннеді при Гарвардському університеті у 1989 році, а ступінь бакалавра наук в галузі бухгалтерського обліку в університеті ДеПол (Чикаго, штат Іллінойс) у 1987 році.

Отримавши освіту, Яресько влаштувалася в економічний підрозділ Держдепартаменту США, де спеціалізувалася на питаннях СРСР. Після розпаду Союзу Яресько переїхала до України, де до 1995 року очолювала економічний відділ посольства США.

Після завершення контракту Яресько не повернулася до США, а пішла працювати у фонд прямих інвестицій для підтримки малого та середнього бізнесу Western NIS Enterprise Fund (WNISEF), на створення якого уряд США виділив $ 150 млн. У 2001 році Яресько очолила WNISEF, а у 2006-му на хвилі інтересу до Україні після Помаранчевої революції заснувала свою компанію - Horizon Capital. За час свого існування фонд вклав в українські компанії більше $ 250 млн.

Загалом, Яресько має 23-річний досвід професійної діяльності у регіоні, у першу чергу, в Україні.

У 2003 році за свій внесок у розвиток української економіки Яресько була нагороджена президентом України Орденом Княгині Ольги. Вона також була членом Консультативної ради з питань іноземних інвестицій при президенті Ющенку та Консультативного комітету Українського центру сприяння іноземному інвестуванню при Кабміні.

Володимир Демчишин – міністр енергетики та вугільної промисловості

Із серпня цього року Володимир Демчишин очолював Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

До призначення головою НКРЕКП Демчишин працював директором відділу інвестиційно-банківських послуг групи «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU). А головою ради директорів ICU була нинішня голова нацбанку України Валерія Гонтарева.

У ICU Демчишин працював із 2008 року.

Перед тим був віце-президентом банку ING, менеджером відділу корпоративних фінансів компанії Ernst & Young.

У Демчишина три вищі освіти. Перша – диплом спеціаліста міжнародних економічних відносин Львівського державного університету. Друга - ступінь спеціаліста (диплом-кауфман) отримав в Європейському університеті «Віадріна» у Франкфурті-на-Одері в Німеччині. Третя - ступінь МВА з міжнародних фінансів отримав в школі бізнесу Канзаського університету в США.

Вільно володіє трьома іноземними мовами – англійською, німецькою та польською.

Демчишин родом із Тернополя. Йому 41 рік. Поза роботою він ще й дитячий письменник – пише казки, оповідання та вірші. «Заразив» його творчістю батько – письменник, який за життя видав 16 збірок. Демчишин почав писати вірші ще у школі. Але творчий прорив відбувся у нього після того, як у 35-річному віці у нього народилася донька Ангеліна.

У дитинстві мріяв стати шеф-кухарем ресторану, тож ще одна з його спеціальностей – кухар-технолог. Любить рибалку. Власний рибальський рекорд – зловив 700-грамову щуку.

Член професійних спілок та організацій журналістів, письменників та громадських діячів.

Олексій Павленко – міністр аграрної політики і продовольства

Олексій Павленко - випускник економічного факультету Києво-Могилянської академії. Також у 2002 році закінчив MBA Школи бізнесу Університету Nyenrode у Нідерландах.

Керував мережею магазинів «Фокстрот», очолював один з найпотужніших агрохолдингів «Райз». Зараз Павленко – партнер Інвестфонду Pharus Assets Management, керівник довірчої ради «Інт Інвест», член довірчої ради «Європейські молочні технології».

Андрій Пивоварський – міністр інфраструктури

Міністр інфраструктури є гендиректором групи компаній «Континіум», до складу якої входять, зокрема, і заправки WOG, що належать Ігорю Єремєєву - одному з одіозних нардепів, які пройшли у Верховну Раду.

Із 2006 року Пивоварський працював в інвестиційній компанії Dragon Capital (Україна) на посаді керуючого директора, директора інвестиційно-банківського департаменту. До цього - у московському офісі IFC, де керував інвестиційним портфелем по Центральній і Східній Європі у розмірі $ 100 млн.

Пивоварський має західну освіту - ступінь магістра з міжнародного бізнесу та фінансів Fletcher School, Tufts University (США).

Павло Петренко – міністр юстиції

Павлу Петренку 35 років. Він народився у місті Чернівці. Петренко вчився на юридичному факультеті Чернівецького національного університету імені Федьковича та отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Правознавство». Окрім цього, він отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки України.

До 2010-го нинішній міністр юстиції займався адвокатською практикою, а у листопаді 2010 року був обраний депутатом Київської обласної ради.

На парламентських виборах у грудні 2012 року Петренко займав посаду керівника юридичного департаменту Об'єднаної опозиції «Батьківщина» та був нардепом Ради сьомого скликання від цієї політсили.

Також Петренко був одним з активних учасників Євромайдану, а починаючи з 26 листопада 2013 року брав участь у звільненні затриманих майданівців.

У березні 2014-го року Петренко склав повноваження народного депутата України, через призначення міністром юстиції України.

Олександр Квіташвілі – міністр охорони здоров'я

Екс-глава Міністерства охорони здоров'я, праці та соціальних справ Грузії Олександр Квіташвілі народився у Тбілісі. Навчався у США, у Вищій школі державної служби імені Роберта Ф. Вагнера. Через деякий час після отримання освіти він повернувся у Грузію, де працював у грузинському представництві програми розвитку ООН на посаді офіцера адміністрації та фінансів.

У 2002 році Квіташвілі став національним експертом-координатором підкомітету сектора охорони здоров'я, освіти і соціальних програм економічного зростання і подолання бідності. Також працював консультантом у різних міжнародних організаціях у Азербайджані, Литві, Україні, Вірменії та Сербії. Крім того, Квіташвілі працював у Нью-Йорку, в Інституті Заходу і Сходу і консультантом Інституту трансатлантичного партнерства проти СНІДу. У 2004 році його було призначено директором адміністрації Інституту Заходу і Сходу «EastWest Institute». У 2005-му призначається головним директором адміністрації цього інституту і стає членом ради правління.

Квіташвілі опублікував кілька аналітичних робіт, що стосуються реформи сфери охорони здоров'я та аналізу соціального захисту.

Посаду міністра охорони здоров'я Олександр Квіташвілі займав у 2008-2010 роках. Був ректором Тбіліського державного університету.

Юрій Стець – міністр інформації

Нове міністерство займатиметься реалізацією єдиної програми інформаційної безпеки, протистоянням інформаційній агресії РФ та запобіганням зовнішнього впливу на інформаційний простір України.

Юрію Стецю 38 років. Він народився у місті Чортків Тернопільської області. У 1996 році він закінчив Чернігівське училище мистецтв , а у 2009 - Харківський державний політехнічний університет за спеціальністю «Менеджер інформаційних систем». У 2011 отримав диплом менеджера зовнішньоекономічної діяльності

Стець працював журналістом та репортером різних українських ЗМІ, а у 2002 році став генеральним продюсером ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ» («5 канал»). З 2007 року був директором «ТОВ Телерадіокомпанія НБМ-радіо» та членом наглядової ради «5 каналу».

У 2007 був народним депутатом України від блоку «Наша Україна - Народна самооборона» та секретарем комітету парламенту з питань свободи слова та інформації. З лютого по грудень 2012-го Стець був главою вказаного комітету.

З грудня 2012 він став нардепом Ради сьомого скликання від «Батьківщини» і також став членом комітету з питань свободи слова та інформації.

Стець одружений на журналістці «5 каналу» Яні Конотоп і має трьох дітей.

Павло Розенко – міністр соціальної політики

Павло Розенко народився 15 липня 1970 року в Києві у сім'ї службовців. Зокрема, його мати очолювала відділ Держтелерадіокомпанії України.

Павло Розенко закінчив столичну «Політехніку». У студентські роки був одним із засновників першої незалежної всеукраїнської студентської організації – Української студентської спілки (УСС). Він очолював Київську міську організацію УСС, а також був першим заступником голови УСС.

З 1989 року був членом Народного Руху України, пізніше - Молодого Руху, а також брав активну участь у наймасштабніших студентських протестах 90-х років – «Революція на граніті».

З часів незалежності України працював держслужбовцем:

1994-2000 – помічник-консультант народного депутата України;

2000-2001 – помічник міністра, керівник служби забезпечення діяльності міністра екології та природних ресурсів України;

2001–2005 – помічник-консультант народного депутата України;

2005 (лютий) – перший заступник міністра праці та соціальної політики України;

2007 – керівник служби соціальної політики Секретаріату президента України;

2008 – 2010 (червень) – перший заступник міністра праці та соціальної політики України, став заслуженим працівником соціальної сфери України;

З 2010 – незалежний експерт з питань соціальної політики України, провідний експерт Центру ім. О.Разумкова, громадський діяч;

З 2012 року – член партії УДАР Віталія Кличка, на виборах до ВР України йшов під № 10.

2012 (жовтень) – нардеп України, заступник голови комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

Павло Розенко є також автором понад 100 статей і публікацій з питань соцполітики, пенсійної реформи, системи пільг та компенсацій в Україні, оплати праці, а також інших аспектів соціально-трудових відносин.

Має звання держслужбовця 1-го рангу.

Сергій Квіт – міністр освіти і науки

Сергій Квіт народився 26 листопада 1965 року на Закарпатті у мальовничому Ужгороді.

Після закінчення у 1982 році середньої школи у Львові проходив службу в 29-й окремій спортивній роті Прикарпатського військового округу. Після служби пішов на підготовче відділення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка, який закінчив у 1991 році.

У Київському національному університеті захистив кандидатську дисертацію. Пізніше захистив докторську дисертацію в Українському вільному університеті.

Викладацьку роботу розпочав у 1996 році в Інституті журналістики, де працював до 2001 року. Два роки очолював управління преси і книговидання Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.

За фахом почав працювати у 1991 році у журналі «Слово і час». Кілька місяців працював у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) на посаді головного редактора газети «Так». Крім того, у Могилянці відкрив школу журналістики, директором якої був до 2007 рік.

Паралельно мав посаду декана факультету соціальних наук і соціальних технологій НаУКМА. У 2007 році став президентом НаУКМА. У 2014 році після Революції Гідності зайняв крісло міністра освіти та науки України

Сергій Квіт відзначений численними преміями. У 2014 році отримав медаль Святого Володимира.

Ганна Онищенко – міністр Кабінету міністрів

Ганні Онищенко 30 років, родом вона з Києва.

2007 рік – стала магістром права, закінчивши магістратуру Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство». У 2011 році здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Трудову діяльність Онищенко розпочала ще студенткою.

2004-2006 роки – юрисконсульт Київської філії ТОВ «Юридична фірма «А-Лекс».

2006-2007 роки – юрисконсульт Департаменту міжрегіональних бізнес і правового забезпечення представництва «ПриватБанку» у місті Києві.

2007-2009 роки – юрист ЗАТ «Столична юридична група».

2009-2013 роки – начальник відділу корпоративного управління ТОВ «Адвокатська компанія «МЛГруп».

2013-2014 – провідний юрисконсульт претензійно-позовного відділу Департаменту юридичного забезпечення ПАТ «Укрнафта».

Із березня по травень 2014 року – заступник міністра юстиції України – керівник апарату.

Із травня 2014 року – голова Державної реєстраційної служби України.

У декларації Ганни Онищенко за 2013 рік зазначено, що на той час вона була незаміжня. Загальна сума її доходів за минулий рік становила 35 тис. грн, із яких 30 тис. - зарплата, а решта – дивіденти та проценти.

Має квартиру площею 106,2 кв.м, яку купила за майже 980 тис. грн. На рахунках у банках на той час було 3,7 тис. грн. Крім того, вона внесла 20 тис. грн до статутного фонду якогось підприємства.

Торік Ганна Онищенко представляла в Печерському суді Києва інтереси Арсенія Яценюка, який на той час був головою фракції «Батьківщина» у Раді. Тоді суд зобов'язав Яценюка спростувати інформацію про організацію тодішнім секретарем РНБО Андрієм Клюєвим провокацій на мітингу 18 травня 2013-го в Києві.

Ігор Жданов

Міністр молоді та спорту

У 1992 році закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1994-му – аспірантуру юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в 1996-му – курси університету Thames Valley (Великобританія).

У 1994-му – представник кандидата в президенти України Леоніда Кучми в Центрвиборчкомі.

У 1994–1995 роках працював у юридичному управлінні Адміністрації Президента України і групі помічників президента Кучми.

У 1997–1999 рр.. – співробітник апарату Ради національної безпеки і оборони України (помічник заступника секретаря РНБО).

У 1995–1997 і 1999–2005 роках – директор політико-правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. З 2002-го – позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

У 2004-му – провідний аналітик виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка.

У 2005–2007 роках – перший заступник голови центрального виконавчого комітету партії Народний Союз «Наша Україна», член політради партії. На парламентських виборах 2006 і 2007 рр.. входив до складу керівництва центрального штабу блоків «Наша Україна» і «Наша Україна – Народна самооборона».

З травня 2008-го – президент аналітичного центру «Відкрита політика» (Київ).

Жданов одружений. Є син і дочка.

Захоплення: біблійна історія, історія Другої світової війни, фантастика.

Ігор Шевченко – міністр екології та природокористування».