15:37 27 січня 2015 р.
Відео: Львівський прес-клуб
Їде ворожий танк, а на броні у нього сидять п’ятнадцятирічні хлопчаки. І як ти будеш по ньому стріляти? Саме так російські війська прикриваються дітьми.
Про це сьогодні, 27 січня, під час прес-конференції у Львівському прес-клубі на тему «Уся правда про війну з вуст рядових бійців» повідомив військовослужбовець 24 механізованої бригади Тарас Матвіїв.
Бійці української армії розказують про те, що вони бачили на свої очі, про те, як воює ворог.
- Ми маємо приклад використання газу в Донецькому аеропорту, зі слів наших товаришів, які перебувають там. Ми знаємо, що перед кожною атакою на аеропорт використовувався газ.
Систематично, цинічно. Ворог не має сили перемогти, він пішов на підступ, на все, що завгодно, - каже Володимир Лазор.
Бійці наголошують, що всі ці випадки не хочуть бачити навіть спостерігачі від ОБСЄ.
- Ми безпосередньо були учасниками подій, коли нас обстрілювали з реактивних систем залпового вогню «Смерч». Це є найпотужніша ланка, котра може на даний момент використовуватися.
Наступним етапом після них вже ідуть балістичні ракети. І щоби вести вогонь з таких установок, як «Град», «Смерч», «Ураган» - це не можуть вести «апалченци». Це є складна математична задача. Для того потрібно знати систему координат, систему наведення. І очевидно, що така зброя мусить звідкілясь взятися, - каже Тарас Матвіїв.
За його словами, всі ці речі треба пояснювати місцевим мешканцям. «Апалченці» можуть, хіба що, пограбувати когось і забрати автомат. А ось такі складні та надпотужні системи так просто не забереш і не будеш ними оперувати.
- Ми маємо говорити до своїх людей і до світу. Основний наш інструмент – це факти, - вважає боєць.
За його словами, у них були випадки, коли місцеве населення звинувачувало їх у тому, що саме українська армія стріляє по населенню.
- Ми були в Лисичанську, в Слов’янську. Той самий Слов’янськ, в якому три місяці йшли бойові дії. Це була «ювелірна» робота. Якщо так можна сказати. Тому що величезне місто, сто тисяч населення, а центр міста, всі багатоповерхові будинки – цілі. Місто бралося, я не можу сказати, стрілецькою зброєю. Але бралося настільки делікатно. Так само і -Лисичанськ. Звичайно, блок-пости їхні обстрілювалися, - розповідає Тарас Матвіїв.
І відразу пропонує порівняти наслідки боїв у тих містах, які брали бойовики. Там немає різниці чи це будинок житловий, чи ні.
Переконати місцевих мешканців у цьому дуже важко, але потрібно.
- Нам треба зробити з того населення, яке там є, своїх друзів. Якщо ми зробимо з них своїх друзів, я вам даю гарантію, що ніякі бойовики, ніяка зброя не допоможе там. Адже на тих територіях, де люди дали собі чітке визначення, хто вони є і куди хочуть рухатися, таких проблем немає, - каже боєць.
За його словами, українців ненавидять тільки на тих територіях, які зараз ізольовані від України.
- Ми стикалися з прикладами того, як російська армія, так і бойовики чи найманці заганяли людей в рабство. Викрадали людей, продавали. Дівчат особливо. Ми здивувалися, коли ми йшли в наступ, фронт ішов далі і ми заходили в якесь село, то люди ховали від нас своїх дітей. А потім, коли вже спілкувалися, то почали розуміли, що ми не такі, - каже Володимир Лазор.