19:53 10 грудня 2014 р.
Відео: Львівський прес-клуб
Про це в ефірі громадського мовлення Львівського прес-клубу (Прес-клуб-ГІТ) під час розмови на тему «Для чого держава хоче запровадити статус «волонтера АТО»?» заявив волонтер, член громадської ініціативи «Допоможи фронту» Богдан Дідич.
- Ми пам’ятаємо славнозвісний закон про люстрацію. І один зі способів якось уникнути люстрації – побувати в зоні АТО три дні, отримати умовний статус учасника і – все. Я підозрюю, що будуть маніпулювати в цьому напрямку. Тим більше, що відстежити – як і коли волонтери – в зоні АТО, дуже важко. Зазвичай, вони пересуваються більш хаотично, вони це не узгоджують ні з ким. Переважно, якщо є цільові посилки, тоді є «call-back», тобто люди отримали, є родини, які засвідчать, що волонтери завезли. А коли везеться вантаж на блок-пости якимось підрозділам, тоді маршрут звіряти і в когось якийсь дозвіл отримувати, - це нелогічно. Якщо отримувати, то тоді ми робимося якимось підрозділом матеріальної допомоги, - вважає він.
Тому, на думку Богдана Дідича, заява про такий статус – лише реверанс міністра оборони в сторону волонтерів.
Тим більше, що шахраїв зараз досить багато.
- Дуже часто на перехрестях можна побачити людей зі скриньками, де написано «Збір коштів на допомогу госпіталям, дітям, переселенцям, ще комусь». Коли намагаюся з ними в якийсь діалог вступати і запитати, які звіти вони дають, то дають якусь адресу і кажуть, що там все написано. А там, зазвичай, нічого немає, - каже волонтер.
З такими шахраями борються самі ж волонтери.
- По моєму, зараз якоїсь чіткої структури, яка би боролася саме з шахраями, немає. Ми не можемо звертатися до правоохоронних органів, тому що такого поняття як «волонтер» у законодавстві немає. Відповідно притягнути шахрая до кримінальної відповідальності неможливо, - каже Богдан Дідич.
Згадуючи про допомогу держави своїм оборонцям, волонтер зауважив, що така допомога є.
- Так, держава забезпечує. Є і від неї допомога. З іншого боку, без волонтерів нашій армії було би дуже важко. Не скажу, що неможливо, тому що я бачив очі тих людей, вони навіть з палкою в руках відстоювали би державу. Але було би дуже важко. Волонтери зараз вносять великий вклад, більше дають не одяг і харчі, а технічні засоби. Ті самі безпілотні апарати, прилади нічного бачення, будь які інакші оптичні прилади, засоби зв’язку. Ну і, звичайно, теплі речі, без цього там нікуди, зараз вони там дуже потрібні, - каже він.
А до політиків тарізних фондів, які належать політикам, у Богдана Дідича неоднозначне ставлення. Він зміг назвати тільки одного, з ким готовий співпрацювати. І то тільки тому, що знайомі ще з часів Майдану.
- Я вважаю, що це більше все-таки популізм, причому, популізм з поганого боку. Тому що вони, декларуючи, що допомагають, знеохочують людей допомагати.
Ставлення наших людей до політиків… Це нечесні люди, м’яко кажучи. Крім того, часто те, що вони привозять в АТО, це – ганж. Коли в Старичі на полігон привезли форму, то це було лахміття, згадує він.
Що стосується проблеми Донбасу та війни в цілому, то тут волонтер висловлює думку тих, кому допомагає.
- Без активних бойових дій ми цю проблему не вирішимо. Чим довше ми засиджуємося, чим довше ми стараємося говорити про якісь переговори, умовності, тим більше зневірюються наші військові. Коли вони бачать, що їх постійно обстрілюють, коли вони бачать, що гинуть їхні побратими, а вони не мають можливості адекватно відповісти, це дуже серйозний виклик для них. Але вони тримаються, - каже Богдан Дідич.