Верховна Рада визнала УНР, ОУН, УПА й Сойм Карпатської України борцями за незалежність України

Верховна Рада ухвалила сьогодні, 9 квітня, закон про визнання організацій, які боролись за незалежність України у ХХ столітті. За відповідний закон, авторства Юрія Шухевича, проголосував 271 народний  депутат.

Усі люди, які боролись за незалежність у збройних, парамілітарних, підпільних, політичних організаціях чи вели цю боротьбу індивідуально, визнаються борцями за незалежність України. Законом передбачається визнання таких організацій, як Союз визволення України, УСС, УНР, Гетьманат, ЗУНР, партизанські і повстанські загони Наддніпрянщини, Карпатську січ, УПА, ОУН, Сойм Карпатської України, Українська Гельсінська спілка тощо.

«Держава визнає, що борці за незалежність України у ХХ столітті, які визначені у статті 1 даного закону, відіграли головну роль у відновленні української державності, яка проголошена Актом 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті», – йдеться в законі.

Держава, згідно з законом, може визначити борцям за незалежність соцгарантії і пільги та держнагороди. «Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті визнається наругою над пам'яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності українського народу і є протиправним», – вказано в законі».

Про це стисло повідомило сьогодні, 9 квітня, інтернет-видання «Українська правда». Натомість інформаційна агенція УНІАН передала в четвер цю ж новину більш розлого:

«Верховна Рада ухвалила Закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» (№2538-1), автором якого є Юрій-Богдан Шухевич.

Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосував 271 із 327 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.

Закон спрямований на визнання учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України – борцями за незалежність України у ХХ столітті, встановлення правового статусу борців за незалежність України у ХХ столітті, визначення права надання державних та муніципальних соціальних гарантій даним борцям. Також закон спрямований на визнання нагород і військових ступенів борців за незалежність України у ХХ столітті, визначення напрямів державної політики щодо відновлення, збереження та вшанування національної пам’яті про дану боротьбу й встановлення відповідальності за порушення законодавства про статус борців за незалежність України у ХХ столітті.

Відповідно до закону, борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної та індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі таких органів влади, організацій, структур та формувань: органи влади Української Народної Республіки, включаючи, зокрема Українську Центральну раду, Генеральний секретаріат Української Центральної ради (Української Народної Республіки), Раду народних міністрів Української Народної Республіки, уряд Української Народної Республіки в екзилі (Державний центр Української Народної Республіки), генеральні секретарства, міністерства, ресорти Української Народної Республіки, у тому числі в екзилі, дипломатичні місії Української Народної Республіки за кордоном, місцеві органи влади Української Народної Республіки, Всеукраїнський національний конгрес, Всеукраїнський центральний повстанський комітет (Центральний український повстанський комітет, ВУЦПК, Цупком), Трудовий конгрес України (Конгрес трудового народу України, Всеукраїнський трудовий конгрес), Директорію Української Народної Республіки, Державну народну раду, Раду Республіки Української Народної Республіки, Українську Національну Раду, Президента Української Народної Республіки у екзилі; органи влади Української Держави (Гетьманату), включаючи, зокрема Раду міністрів Української Держави, Малу раду міністрів Української Держави, міністерства Української Держави, дипломатичні представництва та місії Української Держави за кордоном, місцеві органи влади Української Держави, Гетьмана, Державний сенат Української Держави, Генеральний суд Української держави. Також визнаються органи влади Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), включаючи, зокрема Українську Національну Раду Західноукраїнської Народної Республіки, Державний секретаріат Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), секретарства (міністерства) Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), посольства, дипломатичні представництва та місії Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки) за кордоном, місцеві органи влади Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), президент (диктатор) Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки); органи влади Східно-лемківської (Команчанської, Команецької) і Гуцульської республік, включаючи управу, комендатуру міліції та Комісаріат повіту Саніцького у Вислоці Великім, Гуцульську Народну Раду; органи влади Карпатської України (Підкарпатської Русі), включаючи, зокрема Сойм Карпатської України, уряд Карпатської України, міністерства Карпатської України, місцеві органи влади Карпатської України, Президента Карпатської України; військові, безпекові, інші мілітарні, воєнізовані або парамілітарні формування та частини Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Західноукраїнської Народної Республіки, Східно-Лемківської (Команчанської, Команецької) та Гуцульської республік, Карпатської України, включаючи, зокрема Українських Січових Стрільців, Дієву армію Української Народної Республіки, Галицьку армію (Українську Галицьку Армію), Повстанчу армію України, Організацію народної оборони «Карпатська Січ». 

Ними визнано також політичні партії, інші громадські організації до утворення та під час існування Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки (Західної області Української Народної Республіки), Карпатської України (Підкарпатської Русі), метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України; повстанські, партизанські загони, які діяли на території України у 1917-1930 роках і метою діяльності яких були боротьба за здобуття, захист або відновлення незалежності України, включаючи загони Холодноярської, Медвинської Республік, Волинську повстанську (повстанчу) армію; Українська військова організація (УВО); Організація українських націоналістів (ОУН); Народно-визвольна революційна організація (НВРО); Українська повстанська армія (УПА); Українська повстанча армія отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ», Українська народна революційна армія (УНРА);Українська Головна визвольна рада (УГВР), включаючи Закордонне представництво Української Головної Визвольної Ради (ЗП УГВР); Антибільшовицький блок народів (АБН); Українська Гельсінська спілка (група) (УГС, УГГ); організації українського визвольного руху другої половини ХХ століття, включаючи, зокрема, групу «Наша зміна», організацію «Пробоєм», групу Василя Бучковського, групу «Об’єднана партія визволення України» (ОПВУ), організацію «Загін юних повстанців» (ЗЮП), групу Богдана Стефанюка, підпільну організацію «Об’єднання» (1956-1959 роки), Український національний комітет, Український робітничо-селянський союз (Ходорівська група), Українську національну партію, Українську робітничо-селянську спілку (УРСС), Український національний фронт, Український національно-визвольний фронт, Спілку української молоді Галичини, Стебниківську групу, Росохацьку групу, Українську загальнонародну організацію (УЗНО, УНФ-2). Також визнаються:організації, утворені особами, які зазнали політичних репресій за участь у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті, у радянських тюрмах, таборах або табірних відділеннях для боротьби за свої громадянські або інші права; Народний Рух України за перебудову (Народний Рух України) до 24 серпня 1991 року; інші організації, структури або формування, які існували протягом XX століття (до 24 серпня 1991 року), і метою діяльності яких було здобуття (відновлення) або захист незалежності України. Перелік таких організацій, структур та формувань затверджується Кабінетом міністрів України.

Законом передбачено, що держава може надавати соціальні гарантії, пільги або інші виплати борцям за незалежність України у ХХ столітті та членам їхніх сімей. Органи місцевого самоврядування можуть за рахунок коштів місцевих бюджетів надавати додаткові соціальні гарантії, пільги або інші виплати борцям за незалежність України у ХХ столітті та членам їхніх сімей.

Передбачено, що держава визнає державні та військові нагороди (відзнаки) та військові ступені борців за незалежність України у ХХ столітті, які були надані учасникам даної боротьби органами влади, організаціями, структурами або формуваннями, що зазначені у цьому законі. Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які публічно проявляють зневажливе ставлення до осіб, які визнані даним законом, «перешкоджають реалізації прав борців за незалежність України у XX столітті, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України».

«Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті визнається наругою над пам'яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності українського народу і є протиправним», – йдеться в законі».