23:52 25 березня 2014 р.
Фото: lviv1256/facebook.com
Стверджуючи це, керівник Центру військово-політичних досліджень та організатор групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук уточнює: «Солдати й офіцери з великої літери, вірні Присязі до кінця».
Він розпочав коментувати підсумки 24 березня на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» традиційно – «з поганого:
1. По суті, і це дуже гірко, український опір у Криму зійшов до мінімуму. З третьої спроби окупанти виконали завдання, котре не зуміли досягти ані до 16, ані до 21 березня, – як планувалося, дата 25 березня стала критичним днем для наших військ у Криму.
Але ми не попадали. Наші війська залишають окуповану зону, але ми не відмовляємося від Криму.
Якщо в родині захворіє дитина, то її ізолюють, щоб не розносила заразу, але не відмовляються від неї. З Божою і нашою допомогою дитина на ім’я Крим одужає. Щоб повернутися в сім'ю.
2. ВМС України знищені. З іншого боку, це можна сприйняти і як очищення, адже в них залишилися тільки справжні патріоти – солдати і офіцери з великої літери, вірні Присязі до кінця.
Ці хлопці стануть ядром новостворюваних ВМС. Думаю, ми зараз повинні ставити питання про допомогу з боку Заходу щодо постачання військово-морської техніки, нехай і вживаної (закупівлі нової ми зараз явно не потягнемо). За символічну плату наші партнери могли б допомогти відродити наші Військово-Морські Сили.
Будемо сподіватися, що керівництво Міноборони зверне увагу на це питання – враховуючи, що Захід сам запитує про те, чим нам може допомогти в плані військово- технічної допомоги.
3. Починається той дуже небезпечний процес, про який я вже говорив раніше – збройні загони «самооборони» в регіонах України починають грати в зовсім інші ігри. Поведінка МВС також насторожує.
Я говорю про вбивство члена «Правого сектора» Саші Білого. У міліції стверджують, що Білий був членом ОПГ і знаходився в розшуку – мовляв, його смертельно поранили під час затримання, оскільки він відкрив вогонь убік міліції. Місцеві активісти « Правого сектора» заявили, що міліція бреше, і вже пообіцяли помститися главі МВС Арсену Авакову.
Я впевнений: має чи не має рацію міліція – треба розбиратися законними способами. Стосовно того, довіряти чи не довіряти Авакову – також.
Якщо ж ми втягнемося в ігри, які почалися, то гріш ціна всім завоюванням Майдану. Ми самі себе опустимо в громадянську війну і не виліземо з крові, а довіри до нас у світі не буде ніякого. Що й потрібно Росії, аби прикінчити нас до чортової матері.
З хорошого:
1. Рота десантників 25-ї окремій Дніпропетровській повітряно-десантної бригади вийшла з території Криму зі зброєю. Окупанти були попереджені, що десантники готові битися до останньої людини. І не стали грати в «українську рулетку» – варіант «російської» з українським десантником.
2. Київський адмінсуд призупинив діяльність чотирьох російських телеканалів в Україні – йдеться про російський «Першому канал», «РТР», «НТВ» і «Росія 24». Ці брехливі рупори російської пропаганди треба було затикати в перші дні вторгнення. Якщо їм знову дозволять плюватися отрутою й поливати брудом Україну в українському ж інформпросторі – особисто я цього не зрозумію. Думаю, ви – також.
До слова, декілька днів тому до мене звернулися журналісти «НТВ» із проханням про інтерв'ю. Я спочатку подумав, що недочув. Природно, відмовився – я не контрпропагандист змагатися з кремлівськими геббельсами. Я все ж вважаю себе солдатом. А солдати з ворогом не дискутують
3. День Волі в Білорусі (річниця проголошення Білоруської Народної Республіки ) сьогодні пройшов під гаслами «Слава Україні ! Путіну – ганьба!», «Росія – це війна», «Смерть кремлівським окупантам», «За нашу і вашу свободу». У Мінську в ході взяли участь до 5 тисяч осіб.
П'ять тисяч людей – це шалено мало для демократичної країни. Але це шалено багато для авторитарної держави. Спасибі вам, білоруські брати ! Ваші слова підтримки означають багато чого. Якщо ви можете боротися за свободу при режимі Лукашенка, то ми просто зобов'язані боротися за неї в країні переможного Майдану.