00:35 16 березня 2015 р.
Фото: Павло Паламарчук / «День»
Відео: Перший національний телевізійний канал
15 березня перед пам'ятником Тарасові Шевченкові зібралися кілька сотень кримчан, луганчан та донеччан – вимушених переселенців, і львів'ян, аби нагадати про річницю анексії Криму.
Журналіст інтернет-видання «Gazeta.ua» Ольга Швед повідомила 15 березня:
«15 березня о 14:00 у Львові перед пам'ятником Тарасові Шевченкові зібралися кілька сотень кримчан, луганчан та донеччан – вимушених переселенців, львів'ян, аби нагадати про річницю анексії Криму. 16 березня в Криму був проведений окупантами псевдорефендум. Згідно із ним, більше 90% населення півострова проголосували за приєднання Криму до Російської Федерації. Співзасновник громадської ініціативи «Крим SOS» Алім Алієв розповів, що до Львова після окупації Криму переїхало 3 тисяч кримчан.
Люди тримали жовто-блакитні, кримсько-татарські прапори, плакати із надписами «Крим і Донбас – общая боль», «Путин – руки прочь от Украини», «В Крым принято приезжать на отдых, а не с оружием для оккупации», «Россия, з пляжу геть!», «Путин, руки прочь от Украины!» та плакати на кримськотатарській мові. Найбільше було студентів із Криму, які навчаються у львівських навчальних закладах.
Кримчанки Ельміра і Зуфія, які тримали в руках прапор кримськотатарського народу, повідомили: «Це для нас дуже сумний день. Наші родини залишилися Сімферополі, ми навчаємося тут – у львівській музичній академфії та у медичному університеті . За рік ми побували лише на Новий рік вдома. Було дуже важко добиратися, немає прямого сполучення, скрізь перевірки. Ми дуже сподіваємося, що щось зміниться і ми зможемо поїхати додому вільно влітку, побачити море».
Окрім мітингу на проспекті Свободи на Площі Ринок пройшов флеш-моб – кілька десятків молодих людей тримали в руках паперові риби із написами «Всі ми риби в одному морі». Айне із Бахчисараю, яка разом із чоловіком і дітьми більше року тому переїхали до Львова з Криму, де лишилися її батьки, дім та бізнес розповіла:
«Більшість кримчан знайшли себе у Львові, місто гостинно нас прийняло, люди допомогли із житлом, роботою, турботою. Але при першій-ліпшій нагоді ми повернимося на свою землю – у Крим. Але тоді, коли там вже не буде окупанта. Вам не передати, наскільки нам боляче було втрачати свій дім, свою землю і по суті – своє життя. Молодь краще пристосовується, а старшим набагато важче далися такі зміни».
Після акції усіх охочих запросили декламувати віршів на кримську тематику. Наприкінці всі учасники запустили у небо жовто-блакитні кульки».