09:48 11 червня 2014 р.
Фото: ТСН
Відео: ТСН
Зокрема вони поскаржилися на зрадників і розповіли про спроби терористи переманити їх до себе за гроші.
Кореспондент «Телевізійної служби новин» каналу «1+1» Наталка Волосацька розповіла в сюжеті «Терористи пропонували гроші українським військовим, щоби вони перейшли на бік сепаратистів»:
«20 військових, які брали участь в антитерористичній операції, нині лікуються у Львівському військовому шпиталі. Поранення вони дістали під час бойових дій. Усіх їх близько тижня тому доправили до Львова у важкому стані.
Зараз вояки вже трохи оговтались і розповіли журналістам про героїв і зрадників. Павло Хоменко, заступник командира розвідувального взводу, зізнається, що терористи пропонували йому перейти на їхній бік.
«Пропонували гроші, щоб перейти на ту сторону. Скільки? По грошам не говорили, просто казали, що будуть багато платити, дуже багато… Ті, які продають за гроші, мабуть, про наше місцезнаходження, про все те, де ми знаходимось, де ми їдемо… Так, єсть зрадники», – каже Павло Хоменко.
У 39-річного електрика Сергія Світличного опіки та осколкові поранення рук та ніг. Розповідає: тут у лікарні йому часто сняться бої. Зі Сум чоловіка призвали як резервіста.
Спочатку служив на горі Карачун на телевежі, згодом відрядили під Слов'янськ. Працював водієм БТРа.
«Підірвали БТР акумулятивним снарядом з гранатомета РПГ. Вертольотом привезли в Харків, два дні там були і літаком сюди перевезли до Львова», – розповідає Сергій.
Василь ніколи не був в зоні бойових дій. До шпиталю він приїхав, щоби здати кров для поранених. Перед забором крові познайомився із хлопцем, для якого став донором. Дуже розчулився, ледь стримує сльози.
«Поможу хлопцям, які є ранені. Поки сам туди не попав, так поможу постраждалим раненим», – каже Василь Гусар.
Лікарі кажуть: кілька днів тому була гостра потреба у донорській крові, нині запаси поновили. Тепер військовим нічого не бракує.
«Є троє поранених середнього ступеня важкості, інші вже в задовільному стані. Двоє потерпілих поранених, які в результаті важких мінно-вибухових травм втратили частину нижньої кінцівки», – розповідає хірург Іван Богдан.
Багато поранених відмовляються від інтерв'ю. Не хочуть показувати обличчя, бо рідним не зізнаються, що у шпиталі.
Ті, хто зголошується, частіше за все кажуть, як хочуть миру і щоби східні області залишились українськими».