19:29 29 грудня 2013 р.
Фото: tsn.ua
Чи зійде голові Харківської облдержадміністрації з рук порушення статті 110 Кримінального кодексу про посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, яка для представників влади передбачає обмеження волі на строк від трьох до п'яти років?
Голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін не лише порушив своєю істеричною заявою статтю 110 Кримінального кодексу про посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, яка для представників влади передбачає обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років. Він ще й засвідчив одне з двох – або брак у нього елементарних знань історії тієї країни, в якій він обіймає доволі високу посаду, або схильність до їх ігнорування, а відтак – до демагогії.
Бо в двосторонньому договорі, підписаному 30 липня 1941 року прем'єр-міністром польського уряду у вигнанні генералом Владиславом Сікорським і послом СРСР у Великобританії Іваном Майським у будівлі МЗС Великобританії в присутності британських прем’єра Вінстона Черчілля й міністра закордонних справ Ентоні Ідена уряд СРСР визнав радянсько-німецькі договори 1939 року стосовно територіальних змін у Польщі (а іншими словами – «пакт Молотова-Ріббентропа») такими, що втратили силу. Відтак Західній Україні довелося вдруге входити до складу СРСР уже згідно з іншим договором – про державний кордон між Совєтським Союзом і Польщею, підписаним 16 серпня 1945 року.
А 19 травня 1992 року в Договірі між Україною і Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво його сторони визнали непорушними державні кордони між ними й зреклися територіальних претензій одна до одної. Тобто «пакт Молотова-Ріббентропа» між сталінцями й гітлерівцями залишається «чинним» тільки для них. Добкін – сталінець чи гітлерівець?..
Блогер Тарас Клочко уже відгукнувся на заяву голови Харківської облдержадміністрації коментарем «Добкіну час шукати політичного притулку в Росії» в «Espreso.tv»:
«У пошуках схованки від Євромайдану за новими кордонами харківський губернатор Михайло Добкін мусить зрозуміти – єдине місце, де йому буде «сухо і комфортно», розташоване за хутором Михайлівським. Сьогодні невгамовний Добкін вирішив погратися в улюблену забавку російських шовіністів – поділ України.
Регіонал, який регулярно троллить у «Твіттері» Євромайдан, відзначився черговим «перлом», що традиційно виявився «трохі по-дебільному написаний». «Праведний гнів» Добкіна викликала акція протесту з походом у Межигір’я, а особливо – труна, що символізує політичну смерть чинного президента.
Назвавши учасників Євромайдану за доброю своєю звичкою «ідіотами» та «психопатами зі сміттям в голові», Добкін озвучив єдиний можливий для нього рецепт вирішення проблеми – скасувати пакт Молотова-Ріббентропа і у такий нехитрий спосіб від’єднати від України західні області, жителі яких, як чомусь вважає Добкін, і є саме ті «казли, каториє мєшают всєм жить». Хочеться нагадати не надто освіченому губернатору, що пакт Молотова-Ріббентропа, за яким, Сталінський СРСР та гітлерівська Німеччина поділили між собою Східну Європу, відмінити не тільки неможливо, але й непотрібно, бо цей міжнародний договір уже давно засуджений усіма цивілізованими державами як злочинний, а до того ж визнаний таким, що не має юридичної сили з моменту його підписання.
У СРСР, наприклад, таке рішення прийняв З'їзд народних депутатів союзу далекого 1989 року. Отже, якщо Добкін у другому десятилітті ХХІ століття визнає легітимність злочинного пакту, то він – або фашист, або сталініст.
Хто саме – не так і важливо, бо про майже повну ідентичність цих двох тоталітарних систем давно написані томи досліджень. Цікаво, що твіт Добкіна, який, очевидно, містить склад злочину за статтею щодо публічних закликів до зміни державних кордонів України, (що, до речі, передбачає покарання у вигляді до п’яти років позбавлення волі), з’явився за три дні після гнівної заяви Януковича щодо неприпустимості «правового нігілізму та сепаратизму».
Генпрокурор Пшонка мусив би хутенько готувати для губернатора зручну камеру у харківському СІЗО. Проте, як ми пам’ятаємо, погрози президента стосувалися не вірних курсу президента східняків, а місцевих рад західних областей, які підтримали Євромайдан.
Тому маємо замало підстав сподіватися, що Пшонка помітить склад злочину у висловлюваннях очільника Харківщини. Вибіркове правосуддя в Україні ще ніхто не відміняв…
Добкіну, як і його братам по зброї Царьову, Табачнику і компанії, що бачать корінь зла у галичанах, хочеться також нагадати про очевидний географічний факт – Євромайдан відбувається в Києві, й більшість його учасників – кияни. Більше того, Євромайдани також проходять і на «вотчині» Добкіна у Харкові, і в Донецьку, і у Севастополі.
Тому напрацювання Молотова і Ріббентропа Добкіну не згодяться, треба шукати нову «лінію Керзона». І не факт, що вона не відділить одіозного губернатора від Харкова.
Добкіну, який дуже любить «від імені усіх харків’ян» давати цінні поради жителям Заходу, варто не забувати, що, як мінімум, третина тих самих харків’ян його просто не сприймає. Це підтверджують і останні вибори харківського міського голови, коли влада лише величезним напруженням зусиль пропхала у мерське крісло вічного партнера і однодумця Добкіна Геннадія Кернеса.
У 2010 році Кернес переміг, набравши лише 130 тис. голосів у півторамільйонному місті, випередивши свого конкурента від опозиції Арсена Авакова на 3000 голосів. Враховуючи любов регіоналів до «чесних» виборів, виникають певні сумніви у праві тандему Добкіна-Кернеса представляти усе місто.
Добкіну, перш ніж писати радикальні рецепти порятунку України від власного народу, варто задуматись, чи не опиниться він сам за державним кордоном – якщо не зараз, то після 2015 року. І не за західним кордоном, де так люблять відпочивати українські адепти «Руского міра», а за східним, і уже без права повернення в Україну».
Як інформував «ЩЛ», 40% євромайданівців – зі Заходу України. Вочевидь, це й спонукало Добкіна до його істеричної заяви. Чому ж він не відділиться своєю еміграцією до Росії від тих 60% учасників Євромайдану, які не зі Західної України?