У «ДНР» і «ЛНР» уже стільки росіян, що з місцевих невдовзі залишаться лише прес-секретарі, – експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у вівторок коментувати підсумки 811 серпня, традиційно – «з поганого:

1. Рада прийняла в першому читанні законопроект, який запроваджує інститут санкцій за рішенням президента й РНБО.

І все. На цьому Рада виснажилася – остаточно закон так і не прийняли. 

Як відомо, санкції (а їх – 29 видів) повинні стосуватися практично всіх аспектів – як зовнішньої, так і внутрішньої політики України. Серед них – припинення роботи пошти, відключення телеканалів, закриття всіх видів ЗМІ, в тому числі й в інтернеті, заборона користування радіочастотами тощо. 

Такий закон треба було приймати в березні – разом з військовим становищем. Тоді невідомо, чи дійшла б на Донбасі справу до нинішньої кривавої лазні. 

Але зараз треба все ж ставити коня попереду воза. Механізм санкцій, прописаний в законопроекті, ідеально підходить саме для військового часу або надзвичайного стану. Тоді як у мирний час давати владі подібні повноваження, думається, треба гранично обережно. 

Тут треба поглянути на текст законопроекту – пункт перший ст. 3 «Підстави та принципи застосування санкцій». Таких підстав занадто багато.

Якби вони обмежувалися лише антиукраїнськими «діями іноземної держави, іноземної юридичної або фізичної особи» – проблем би не було. А так в боротьбі з сепаратистами-терористами можуть легко й просто піти «перегини на місцях». 

Тобто, з одного боку, подібний закон життєво необхідний. З іншого боку, він явно повинен містити більш зрозумілі й чіткі механізми застосування – для гарантій, що не стане інструментом боротьби з неугодними владі. Якщо вже ми боремося за звання демократичної держави – давайте грати за правилами. 

2. Глава військово-медичного департаменту Міноборони полковник Андронатій заявив, що терористи в зоні АТО цілеспрямовано розстрілюють санітарні автомобілі.

«Із проблем, чого нам не вистачає, так це броньованого санітарного транспорту», – вказав він. 

Це ганьба: в країні, яка мала найпотужніше в СРСР танкобудування (нагадаю: нині прославлені танкобудівні потужності «Уралвагонзавода» в Росії, де випускаються російські танки Т-72 і Т-90, були утворені на базі потужностей евакуйованого на Урал в роки війни Харківського заводу) , після півроку військових дій не організовано випуск банальних «ган-траків», тобто броньованих вантажівок! 

Крім Харкова, у нас цим може займатися купа як танкоремонтних заводів у різних областях України, так і цивільних компаній. Гроші на бронювання у Міноборони є.

База, наприклад, у вигляді вітчизняного КрАЗа – теж (а ще тисячі одиниць автомобільної техніки в армії, які також можна бронювати). У чому проблема – ну хоч убийте, незрозуміло. 

3. Проблему «біженців з Донбасу» треба терміново вирішувати.

Скрізь в інших регіонах України, де гостинно їх прихистили, наростає хвиля невдоволення. Візитна картка дуже значної частини біженців – це патологічне небажання працювати, алкоголізм і наркоманія, демонстративна ненависть до українських символів і наруга над ними. 

До речі, з приводу останнього. Місцеві правоохоронці часто-густо закривають очі на такі кричущі випадки.

Особливо – коли мова йде про дітей біженців, які творять що хочуть – від зриву українських прапорів до вандалізму щодо українських пам'ятників. Мовляв, покарати їх не можна.

Правильно, й не треба карати дітей. Карайте батьків. Єдиним зрозумілим цим істотам чином – штрафами. Часто, не розуміючи (точніше – роблячи вигляд, що не розуміють) української мови, вони дуже добре розуміють мову грошей. 

Також варто надавати таким українофобам-паразитам можливість (а краще – переконливо рекомендувати) відправлятися в Росію – зрозуміло, за свій рахунок. І не треба боятися якихось іміджевих втрат для України: їх ми переживемо, а на українській землі стане чистіше. 

Треба розуміти, що потурання в цьому випадку вкрай небезпечне. Мало того, що таким чином йде підрив довіри до української влади і до АТО (закономірне запитання з боку місцевих: чому здорові бугаї з Донбасу «синячать», сидячи на шиї в інших регіонів, поки хлопці з цих регіонів проливають кров за цей самий Донбас?).

Бездіяльність правоохоронців штовхає місцевих жителів на самосуд. І скажемо чесно: з моральної точки зору засудити такі самосуди було б неможливо. 

Із хорошого: 

1. Сили антитерористичної операції звільнили чотири населених пункти. Угруповання терористів в районі Горлівки опинилася в кільці.

Крім того, відвернені спроби бойовиків посилити своє угруповання в районі Шахтарськ-Торез-Сніжне, де, по суті, вирішується доля «ДНР». Також у штабі АТО повідомили, що на них вийшли «кадировці», які просять дати їм можливість втекти до Росії.

На жаль, ми не можемо поки говорити про стратегічні перемогах, але бачимо те, як ведеться підготовка до них. І це радує. 

2. У РНБО повідомили, що наші підрозділи в ході боїв на Донбасі знищили групу спецпризначенців збройних сил РФ, яка «випадково» там опинилася.

Те, що російські військові разом з найманцями й терористами посилено поповнюють лави «донбаської сатанинської сотні» – не бачу нічого поганого. Але бентежить сам факт, що останніми днями на Донбасі стало попадатися надто багато росіян – скоро в «ДНР» і «ЛНР» з місцевих залишаться лише прес-секретарі. І російські вояки вже не приховують своє громадянство і приналежність до армії Росії, воюючи за терористів на Донбасі. 

Явно не завадять публічні судові процеси над тими з них, хто потрапляють у полон (а такі випадки є). Враховуючи, що Путін не визнає їх існування, вважати військовополоненими навіть військовослужбовців РФ (не кажучи про найманців), неможливо – це злочинці, звичайні кримінальники. Статті за найманство, підготовку вбивств і навмисні вбивства у кожного на лобі видно за версту. Для довічного терміну вистачить – іншим для прикладу. 

3. Із веселого. Жириновський пообіцяв килимові бомбардування в Східній Європі, знищення Прибалтики та Польщі, й поклав відповідальність за все це на Путіна, який «уже прийняв головне рішення» з цих питань. 

Зрозуміло, що клоуна Жириновського ніхто всерйоз не сприймає. Але чим більше подібних ідіотських і людиноненависницьких загроз лунає з Росії, тим більше будуть підтримувати в світі Україну. Як не дивно, багатьох досі дивує справжнє обличчя Москви». 

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук повідомив усе це сьогодні, 12 серпня, на сайті «ІС» та своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook».