18:52 5 жовтня 2018 р.
Відео: Львівський прес-клуб
Центральна виборча комісія, реєструючи кандидатів на посаду Президента України, не дає посвідчення «технічних кандидатів». І з точки зору законодавства бути технічним кандидатом – не є злочином.
Про це сьогодні, під час засідання Громадського прес-центру «Вибори-2019» на тему: «Кому допомагатимуть, а кому шкодитимуть технічні кандидати на виборах Президента?», яке відбулося у Львівському прес-клубі, заявив аналітик ГМ «Опора» Тарас Радь.
За його словами, експерти, покладаючись на свої знання, досвід та уміння аналізувати, означили для себе певну групу кандидатів як технічних. Хоча жоден експерт не можемо бути остаточно впевненим, наскільки цей кандидат технічний, і за яких обставин та коли він став таким.
- Технічність кандидата може виникати на різних етапах. Наприклад, коли з цим кандидатом відразу домовляються, що він іде на ці вибори з конкретною технічною метою. Кандидат може паразитувати на електоральному полі опонента, відтягуючи його голоси. Або ж проводити цільову антирекламу, тобто протистояти конкретному кандидатові. Або ж дуже популярною є технологія, коли за допомогою технічних кандидатів наповнюють виборчі комісії та отримують більшість для голосування в комісіях різного рівня. Цю технологію використовують усі партії. Але, переважно, це – прерогатива влади та її основного опонента. Так завжди було, коли два опоненти змагаються, то вони намагаються отримати контрольну більшість для прийняття рішення. Це може бути використано для створення видимої альтернативи, коли велика частина електорату або розчарувалася у кандидатах, або не ще визначилася. І такі люди мають створити ілюзію для альтернативи для цієї групи виборців, - розповідає Тарас Радь про різні методи маніпуляцій.
За його словами, не всі кандидати з низьким рейтингом є технічними. Проте велика частина осіб, які заявляють себе кандидатами у Президенти, скерована на парламентські вибори. І кандидування на президентське крісло є частиною підготовки до виборів у Верховну Раду.
- Але як би ми не засуджували цю практику, та реальність така, що бути технічним кандидатом, з точки зору законодавства, не є злочином. Це –показник рівня політичної культури і правової освіченості суспільства, які сприймають ці технології. Бо якби вони не спрацьовували, то ніхто би не витрачав на це свої фінансові ресурси. Зрештою, не варто й переоцінювати цього фактору. Бо це - тільки одна з багатьох технологій, яка використовується. Сама по собі вона нічого не варта. Але разом з іншими технологіями може зіграти певну роль у результатах голосування, - резюмує Тарас Радь.