Спільнота «Інформаційний Спротив» зафіксувала три канали фінансування терористів на сході України

Журналісти Юлія Вишневецька, Аніта Грабська опублікували 5 травня в «Deutsche Welle» інтерв’ю «Дмитро Тимчук: Вкинути 50 тисяч доларів на місяць у Слов'янськ – це ніщо», текст якого наводимо повністю:

«Український військовий експерт Дмитро Тимчук в інтерв'ю «DW» виклав свою версію про джерела фінансування сепаратистів на Сході України. Він розповів і про рівень підтримки сепаратистів населенням Донбасу.

Директор Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук за останні два місяці став зіркою української журналістики. Його сайт «Інформаційний Спротив», як правило, першим публікує інформацію про воєнні дії на Сході країни, а блог Тимчука у «Facebook» читають 77 тисяч людей.

В інтерв'ю DW український військовий експерт розповів про свою версію фінансування бойовиків у Донецькій та Луганській областях.

DW: Звідки сепаратисти отримують гроші?

Д. Тимчук: Ми зафіксували три канали фінансування. Перший – це Федеральна служба безпеки РФ (ФСБ), давно відпрацьована схема, безпосередньо з Росії.

Другий канал – через Крим, через «уряд» Сергія Аксьонова. Там гроші ідентифікувати важче.

Частина коштів надходить через канали фінансування російських спецслужб. Наприклад, у грудні 2009 року було доведено, що через підрозділ ФСБ Чорноморського флоту відбувається фінансування проросійських організацій у Криму.

Підрозділ був відправлений у Росію, але за півроку повернувся, оскільки після приходу Януковича Служба безпеки України підписала з ФСБ угоду про співробітництво. Тепер Януковича немає, а система фінансування залишилася.

Друга частина коштів, які стосуються кримського каналу, надходить безпосередньо від «сім'ї». Там не тільки гроші Януковича, там джерела з його оточення.

Ми їх просто називаємо «гроші сім'ї». І цей канал «сім'ї» розділяється знову-таки на два підканали: гроші, які надходять безпосередньо з території Росії, і схеми, які продовжують діяти на території України.

Працюють конвертаційні центри, СБУ їх потроху закриває. Але на сьогодні це ще доволі суттєве джерело фінансування – з тіньових схем, які тривають з тих часів.

Третє джерело фінансування – це олігархи. У тому числі й ті, чиї імена широко відомі в публічній політиці. Наші джерела стверджують, що їхні гроші також присутні в фінансуванні цих груп.

– Як технічно здійснюється фінансування з Росії?

– Не можна сказати, що «Сбєрбанк» перераховує гроші на рахунок під певним номером. Як правило, працює кур'єрська служба.

Раніше вони перевозили мільйони гривень. Тепер на кордоні з великими сумами затримують і кур'єри возять гроші в невеликих кількостях – кожен бере з собою, скажімо, кілька десятків тисяч доларів.

– Нічого собі невеликі кількості!

– А як ви думали? Коли йдеться про фінансування групи в півтори тисячі людей, 40-50 тисяч доларів вкинути на місяць до Слов'янська – це ніщо.

Якщо люди беруть зброю до рук та ризикують життям і здоров'ям, потрібна мотивація. Для частини бойовиків мотивація – це ознака влади, можливість зробити адміністративну кар'єру в самопроголошених Донецькій та Луганській «народних республіках».

Але це психічно неадекватні люди, яким хочеться бути імператорами, князями. А більша частина працює за гроші.

У них безпосередня матеріальна зацікавленість. У Краматорську участь у силовій акції, за нашими даними, коштувала 400-500 гривень.

Перевезення готівки є великою проблемою. Тому протягом останніх двох тижнів ми спостерігаємо, що у Слов'янську на одні й ті самі імена надходять маленькі суми – 500 гривень, 1000 гривень.

Довести, що це саме фінансування тероризму, неможливо – гроші надходять від приватних осіб. Приходить полковник ФСБ на пошту і надсилає Васі Пупкіну у Слов'янськ 1000 гривень.

Тобто гроші спочатку готівкою завозять на Схід України, а потім переказують уже всередині Донецької та Луганської областей. Тобто вони хапаються за всі можливості, диверсифікують потоки.

– І як боротися з потоками готівки з Росії?

– Я вважаю, за прикладом кримського кордону. Він більш-менш перекритий і там працює не тільки Держприкордонслужба, але і Збройні Сили.

Помічено, що коли поряд стоїть зайшлий армієць, який на цьому посту віднедавна, у прикордонників рівень корупції різко знижується. Тому ми пропонуємо посилювати прикордонні відділи в Луганській області загонами Збройних Сил.

По-перше, щоб відбивати атаки, а по-друге, щоби стримувати рівень корупції. Українські силовики корумповані, як ніхто.

Взагалі рівень корупції в силових відомствах у всіх країнах вищий, тому що вони закриті. Під приводом військової таємниці можна створювати непрозорі механізми, відкати й тому подібне.

Упродовж усіх років незалежності люди, які служать у нас у силових відомствах, дуже звикли вирішувати питання за гроші. Їм платять готівкою за прискорений перехід кордону, за прохід «зеленим коридором», за перевезення контрабанди. Але якщо поруч із ними поставити бійців Нацгвардії, нібито для підсилення, так можна буде частково вирішити проблему зниження рівня корупції.

– Чи можна з цього всього зробити висновок, що протест на Сході України - нещирий і проплачений?

– Не зовсім. Якоїсь миті була загроза, що до терористів може приєднатися місцеве населення, нелояльне до влади.

Найгостріший момент був після 2 травня в Одесі, коли в Будинку профспілок загинули люди. Це викликало дуже негативний резонанс серед населення.

Потім ми бачили, що в Маріуполі на вулиці почали виходити звичайні громадяни. Уже не проплачені, просто через бажання висловити своє «фе». Саме тоді з міста були терміново виведені підрозділи силовиків, тому що тоді Україна була за крок до справжньої громадянської війни.

Однак нині сама політика сепаратистів зіграла проти них. Вони почали займатися мародерством, забирати в людей транспорт, розстрілювати з вигаданих причин, грабувати і вбивати.

Врешті, люди зрозуміли, що воюють не за тих, за кого хотіли. І зараз, наскільки ми знаємо, їх доводиться стусанами заганяти на блокпости. Зараз навіть люди, які нелояльні до влади, не поспішають підтримувати терористів.

– Ким ви є і що таке «Інформаційний Спротив»?

– Я офіцер запасу у званні підполковника. Група «Інформаційний спротив» виникла під дахом Центру військово-політичних досліджень.

Нам ніхто не надає ні грантів, ні жодної іншої фінансової допомоги, ми вільні стрільці. Але іноді вільні стрільці працюють ефективніше, ніж державна машина.

Я очолюю структуру, але не можу сказати точно, скільки людей у групі «ІС». Верхній ешелон – близько 300 людей. З якими джерелами працюють віддалені ланки цього ланцюга, ми самі не знаємо і вони самі не знайомі одне з одним.

– Звідки Ви все-таки берете інформацію?

– А ось цього я вам не скажу. Механізм нашої роботи ми не відкриваємо.

Група «ІС» побудована на особистих контактах. З нами працюють експерти в погонах і без.

У нас є агентура в держструктурах, у громадянських структурах, у спецслужбах. Але це неофіційні контакти – якщо ми надсилатимемо офіційні запити до держорганів, вони думатимуть, яку інформацію давати, а яку не варто, нашу оперативність можна буде помножити на нуль.

Але ми розуміємо ту відповідальність, яка на нас покладається. У нас є самоцензура – якщо ми розуміємо, що інформація може комусь зашкодити, наприклад, розкрити плани антитерористичної операції, ми її не публікуємо. Ми транслюємо всього близько 20 відсотків інформації.

– Звідки Ви знаєте, що агенти вас не обманюють?

– Інформація перевіряється за трьома джерелами. Будь-яка інформація перевіряється по ланцюжках інших джерел, які не мають до неї стосунку.

У нас було кілька джерел на дуже серйозному рівні, але ми їх перерубали одразу, якщо перевірка показувала, що вони дають дезінформацію, оскільки були впевнені, що деза надається навмисно. Але оскільки ми – не держструктура і наша діяльність нічим не регламентована, претензій до нас бути не може. Я всім кажу, що ми – як релігія: або вірте, або не вірте».