Росія жене на Донбас наступальну зброю й формує там три ударні угруповання, – журналіст (відео)

Що нижче опускається стовпчик теромометра, тим вище градус невдоволення колишніх фанатів терористичних республік. Так звані «голодні бунти» в «ДНР» та «ЛНР» стають прикметою часу.

Пенсіонери та матері з дітьми буквально блокують місцевих ватажків з вимогою дати гроші або їжу.  Дехто бунтує проти вчорашніх  політичних кумирів, а дехто збирає речі та прямує на Схід.

Із першим снігом кількість біженців з теририторії конфлікту у бік так званої Великої України зросла неймовірно, у кілька разів. Люди тікають від голоду, холоду, відсутності роботи та постійних обстрілів.

На самій території беззаконня криза сепаратистського жанру стає дедалі глибшою. 28 листопада бойовики «ЛНР» атакували в Антрациті своїх спільників, донських «казаків». 

Під час перестрілки був важко поранений місцевий казачий ватажок В'ячеслав Пініжанин, який зажив неабиякої слави через те, що запровадив публічне побиття батогами з телетрансляцією. Наступного дня, 29 листопада, кривава бійка повторилась у Красному Лучі, у вотчині місцевого донського отамана Косогора.

«ЛНРівські» бойовики обстріляли його позиції. Обидва – і Пініжанін, і Косогор – підпорядковуються одіозному отаману Війська Донського Миколі Козіцину, який відкрито підтверджував участь російських військових у війні на Сході.

Та у цій сепаратистській міжусобиці російські спецпризначенці отримали наказ підтримати не «казаків», а бойовиків «ЛНР». Скоріше за все, улюблена збройна забава місцевих – «козаки-розбійники» – розпочалась через неспроможність людей Козіцина вгамувати протестні настрої.

«Казаки» відмовляються платити пенсії. Люди виходять на вулиці.

З озброєними бороданями важко сперечатися. Та протести підбираються вже до Луганська.

У селищі Ювілейному жінки оточили самопроголошену адміністрацію – в оселях немає електрики, а в хаті зимно, як на вулиці. Протест обережний, мовляв, ми, звичайно, за «ЛНР», але ж ніхто не думав, що буде так холодно.

Розкол у рядах бойовиків, грошова і комунальна криза та масове розчарування вчорашніх фанатів «Новоросії» руйнують плани Кремля. Крах квазіреспублік –  політична смерть для кремлівського керманича.

Наступ на Україну – чи не єдиний спосіб уникнути її. Лише на двох ділянках українсько-російського кордону протягом останніх днів листопада спостерігачі ОБСЄ нарахували кілька сотень «зелених чоловічків», що мандрували в напрямку України.  

А в середу, 26 листопада, близько десятої вечора журналісти помітили посла Росії Михайла Зурабова, який виходив з будівлі Адміністрації президента Петра Порошенка. Через кілька годин українські медіа розповсюдили інсайдерську інформацію про телефонну розмову Порошенка та Путіна, впродовж якої лідер країни-агресора нібито поставив ультиматум: якщо Україна не визнає сепаратистських квазідержав і попрямує до НАТО, то Росія піде в наступ. В Адміністрації факт розмови підтверджують, але уточнюють: Зурабов під час розмови присутній не був.

Але місцеві жителі Донбасу випадково натрапили на ознаки підготовки до наступу. Довжелезна колона російської техніки перетнула кордон. Судячи з реплік авторів відео, яке виклали в інтернет, їх навряд чи можна запідозрити у симпатіях до України.

Саме наступальну зброю Росія жене на Донбас. Цими днями, стверджують розвідники, вони засікли під Дебальцевим унікальну радіолокаційну систему «Зоопарк-2». 

Противник використовує її, щоб визначити позиції української артилерії. Шокує той факт, що проти українців воює система, зроблена в Україні.

Таких установок у Росії три. А в Україні, яка їх і виготовила, – жодної.

Заступник начальника штабу командування «Північ» і один з найкращих вітчизняних спеціалістів у галузі артилерії Віктор Кевлюк вважає, що Україна нагадує сліпого боксера: може вдарити, але не бачить противника.

«Противник на Сході формує три ударні угруповання. На минулому тижні була інформація про те, що в лікарнях Луганської та Донецької областей звільняються ліжко-місця. Це говорить виключно про одне – готується наступальна операція», – наголошує Віктор Кевлюк.

«Щоб зупинити її, треба негайно реорганізувати систему артилерійської розвідки, –вважає досвічений артилеріст Кевлюк, – і розподілити фронт на зони відповідальності артпідрозділів. І головне – стару артилерію конче потрібно підсилити найсучаснішими системами».

Україна вже отримала три американські легкі радари для виявлення мінометних позицій противника. Усього Сполучені Штати до середини грудня обіцяють надати два десятки таких установок.

Але ці радари можуть виявити лише міномети: батальйонні – за вісім кілометрів, а полкові – максимум за десять. Отже, серйозно наблизити день перемоги ці заокеанські подарунки не допоможуть.

Не треба  шукати за кордоном те, що можна купити в себе вдома. Ось що є у вітчизняних виробників гарматного «hi-tech» – високоточний снаряд з лазерним наведенням «Квітник» (не поступається ні російським, ні західним аналогам); протитанкові комплекси «Скіф», «Бар'єр» і «Корсар».

Наприклад, комплекс «Бар'єр» вражає броню до 800 міліметрів. Цієї диво-зброї немає на озброєнні українських протитанкових підрозділів.

Власне, й самих таких підрозділів на фронті за півроку війни не створено. Отже, й досі зберігається ймовірність того, що у разі прориву ворожі танки зупиняться там, де закінчиться пальне в їхніх баках».

Про це повідомив у неділю воєнний кореспондент «Телевізійної служби новин» каналу «1+1» Андрій Цаплієнко.