«Партія регіонів» і комуністи зірвали у ВР голосування за кримінальну відповідальність за підкуп виборців

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у п'ятницю коментувати підсумки 20 травня (на сайті «ІС» та своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook») традиційно для нього – «з поганого:

1. У Луганській і Донецькій областях сепаратисти захопили 11 окружних виборчих комісій, існує загроза захоплення ще вісім ОВК.

За нашим нинішнім законодавством, вибори будуть дійсні й без низки виборчих дільниць на Донбасі. Але чому через якихось бандитівв громадяни повинні позбавлятися можливості нормально зробити свій політичний вибір?

Хочеться все ж вірити, що українські силовики максимально забезпечать роботу виборчкомів. Адже на те вона й держава, щоб забезпечувати громадянам реалізацію конституційних прав.

2. «Партія регіонів» і комуністи зірвали у Верховній Раді голосування за введення кримінальної відповідальності за підкуп виборців. Тих, хто підкуповують виборців, пропонувалося карати обмеженням волі на строк до трьох років.

Як і слід було очікувати, регіонали і комуністи при згадці про тюремні терміні за ці фокуси почали «мандражувати». Ну не хочуть ці «панове» з минулого чесної політики.

Ну не для них це. Їх мозок ідею чесного життя сприймати відмовляється. Треба з цими мізками щось вирішувати.

3. Росія не відмовляється від проведення навчань «Авіадартс-2014» напередодні і в день виборів Президента України.

Київ дав Москві 48 годин для роз'яснень щодо цих навчань. Зрозуміло, що зрозумілого пояснення ми не почуємо.

Хоч ці навчання (буде відпрацьовано бойове застосування ракетного, бомбового й гарматного озброєння по наземним цілям, а також подолання системи ППО умовного противника) – по суті, сценарій дій російських ВПС при вторгненні в Україну.

У той же час, ми, як і раніше, не фіксуємо відводу російських військ з прикордонної зони. Щоправда, вони зараз хоч на самому кордоні – у 10-кілометровій зоні – не стирчать, що дещо стабілізує ситуацію.

Але це, радше, ілюзорне ослаблення напруги. Для справжньої стабілізації потрібно повне повернення військ в місця постійної дислокації.

З хорошого:

1. Верховна Рада України проголосувала за прийняття «Меморандуму миру і злагоди». У ньому – заклик до деескалації напруженості в країні, повна підтримка Женевських домовленостей, обіцянка конституційної реформи.

Зрозуміло, що цей документ – не більше, аніж декларація. Але, я думаю, це дуже важливий крок до справжнього діалогу.

Зрозуміло, що не з терористами – з тими можна розмовляти лише мовою свинцю. А до діалогу з населенням Сходу і Півдня – тими, хто з якихось причин не вірить Києву, але, тим не менш, хоче жити в єдиній і стабільній Україні.

2. 100 тисяч представників світової громадськості підтримали петицію керівництву США з проханням визнати статус Росії як спонсора тероризму.

Якщо цей статус, існуючий де-факто, буде визнаний Заходом, а потім і всім світом, це буде безумовною перемогою України. Хоч Росія і «приндиться» нині в ролі фактичної країни-ізгоя, проте, подальше зростання міжнародної підтримки України зайвим не буде.

3. Олігарх Ахметов нарешті відкинув помилковий сором і підтримав єдину Україну. У Донецькій і Луганській областях за його призовом на найбільших підприємствах пройшов попереджувальний страйк проти насильства й сепаратизму.

Напередодні ми якраз розкритикували Ахметова за його «меморандуми» з терористичною організацією «Донецька народна республіка». Товариш виправляється. Ми раді.

Тут може бути маса причин поведінки донбаського олігарха. Не будемо забувати, що серйозна частина його бізнесу в Європі – а там можуть не зрозуміти його «співпраці» з терористичною організацією.

З іншого боку, поки Рінат Леонідович метається між «російським» і нормальним світом, над його вотчиною – Донбасом – потроху нависає тінь Коломойського. Такі «спорти» Ахметову даремно не потрібні. А тому його участь в конкурсі на звання кращого друга єдиної України з'ясовно.

Знову ж таки, не виключено, що Ахметов порахував більш прийнятною нехай і погрожуючую відбиранням частини бізнесу, але все ж законну владу, аніж хаос і анархію від його проросійських приятелів. Тим паче, що ті вже «намилилися» провести «націоналізацію» ахметовських підприємств.

Зрештою, ми не виключаємо й подвійної гри Ахметова. Суть не в цьому.

Якщо цей тактичний крок Ахметова дозволить позитивно вплинути на ситуацію в регіоні – чому б його не вітати ? А з його мотивами й таємними бажаннями потім розберемося.