01:15 8 березня 2014 р.
Фото: AFP
Такого висновку дійшов керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук за підсумками 7 березня.
Він повідомив близько години тому на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» такі, на його думку, підсумки 7 березня:
«З поганого:
1. Путін поставив завдання своїм військам і бандформуванням у Криму зачистити півострів від українських військових до 16 березня (на цей день парламент Криму перепризначив референдум про статус півострова. – «ЩЛ»). Російські військові ще зображують якусь дисципліну, хоч, за нашими даними, морально-психологічний настрій у них далеко не на висоті.
Ще б пак: на півострові їх формально немає, Путін від них відхрестився, і чим вони відрізняються з точки зору права від кримінальників з « самооборони» Аксьонова – не зовсім зрозуміло. Тому використовувати їх треба негайно, інакше завтра вони можуть стати просто некерованою юрбою.
2. Але нам від цього не легше. Українські війська хоч і не здаються, але, знову таки за нашими даними, у них бойовий дух теж не на висоті. І це зрозуміло: ніякого сценарію для них Київ не пропонує. Він навіть не натякає на те, що буде далі.
Ми домовилися не критикувати в цих умовах українське військово-політичне керівництво, але я, як людина військова, зізнаюся: я не можу уявити, щоб робив і відчував, опинившись на місці наших військових. Я можу зрозуміти слабкість, проблеми, постреволюційну ситуацію в країні. Але я ніколи не зрозумію зради державою своїх солдатів. Тому що це неправильно.
І мені боляче від того, що Нова Україна починає свою історію зі зради своєї армії. Точніше, не Україна – якраз кожен українець, кожен громадянин душею і серцем сьогодні – там, з нашими хлопцями. Але треба, щоб і українське керівництво відчуло такий же позив.
Я поки говорю це тихо, але завтра я буду кричати про це. Тому що будь-яка армія здатна стояти рівно до того моменту, поки солдат знає те, за що він стоїть. Наші солдати цього не знають...
3. Росія, як і слід було очікувати, своєї обіцянки не стримала. «Військові навчання» росіян біля кордонів України, які повинні були закінчитися сьогодні, посилено тривають.
Я сьогодні напружував, як міг, усі наші джерела – ані одне не констатувало, що хоч якийсь бойовий підрозділ російських військових повернуася в місця постійної дислокації. Навпаки – ближче до кордонів перекинули підрозділи реактивної артилерії. Це означає, що битва за Південно-Схід України не закінчена.
З хорошого:
1. Яценюк розповів про щедрі подарунки від Заходу. Насправді ми всі розуміємо, що це – ключ до нашого подальшому успішному протистоянню з Росією.
Ми можемо констатувати, що всіх нас європейці підтримали вже не словом, а ділом. І Росія, по суті, робить те, проти чого зі шмарклями й слюною виступала: потужно інтегрує Україну до Європи. Правда, дається нам це ціною важкого прозріння того, наскільки по-скотськи може себе вести російський лідер зі своєю бандою.
2. Ми не розкривали попередні розвіддані, згідно з якими в Україні вчора і позавчора перекидалися спецгрупи співробітників ФСБ (4-5 груп ), завданням яких було викрадення українських громадських активістів у різних містах країни. Інформація була дуже резонансна, але все ж неперевірена, тому ми не поспішали її транслювати.
к ми дізналися сьогодні, ці плани російських спецслужб (а вони дійсно мали місце) все ж були відкинуті вищим керівництвом. Сподіваємося, що вони так і залишаться в папках параноїків з ФСБ.
3. Сьогодні ми отримали відверто звеселяючу інформацію про те, що російські військові патологічно не довіряють кримському «Беркуту». Нашим емісарам вдалося поговорити з кількома сім'ями беркутівців, всі твердять одне: колабораціоністів – колишніх силовиків – їхні нові господарі постійно пресують, і навіть якщо відправляють на виконання завдань, то під наглядом. Або самі їх супроводжують, або довіряють почесну місію пащі цих хлопців козачкам.
У кожному разі, вузол затягується. Занадто багато подій відбувається сьогодні, щоб не вірити, що дуже скоро має настати розв'язка. Нехай же новий день принесе нам розуміння, що апофеоз не буде для нас сумним».