09:56 24 жовтня 2014 р.
Фото: dt.ua
Завідувач психологічної служби обласної клінічної психіатричної лікарні Зоряна Кошулинська зауважила: «Не можу пригадати, щоб колись люди так мало переймалися виборами, як перед цими».
У сьогоднішній публікації журналіста Ольги Швед «Це перші вибори, коли кандидати бояться свого народу» в київській «Газети по-українськи» повідомляється:
«Ці парламентські вибори проходять під час психологічного стресу усього населення, – каже Зоряна Кошулинська, 59 років, завідувач психологічної служби Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні. – Не можу пригадати, щоб колись люди так мало переймалися виборами, як перед цими. Переважну більшість турбують насущні проблеми – чи буде мир, чи вимикатимуть світло, як зекономити на комунальних послугах, де знайти підробіток.
Зустрічаємося в кабінеті в психіатричній лікарні на вул. Кульпарківській. 26 жовтня тут проголосують близько півтори тисячі хворих. За винятком пацієнтів, які визнані недієздатними за станом здоров'я. Лікарня належить до 117-го виборчого округу.
– Який психологічний портрет львівського виборця можна намалювати?
– Розважливий, думаючий, совісний. Не боїться говорити й пояснювати всім – від сусіда до начальника – за кого й чому голосуватиме. Буде зважати на моральні чесноти кандидатів. Сільський виборець звертатиме увагу на релігію, родину, на традиційні цінності, міський – яка освіта в кандидата, хто його підтримує, які погляди.
– Яким кандидатам львів'яни схильні повірити, а кому – ні?
– Вишиванка й демонстративні походи до церкви на львівського виборця вже не діють. Як і гасла типу «врятуємо мову», «збережемо націю». Найбільше люди зараз хочуть миру і спокою. Коли кандидат знаходить гроші на церкву, дитячі майданчики – це не додасть йому голосів. Зараз у людей така позиція: раз багатий – хай ділиться, ми йому нічого не винні. У виборця є широкий діапазон із кого вибирати. Хоча львів'яни ще люблять вухами. Їх ще можна переконати обіцянками. Та агресивна агітація, спроби підкупів – не спрацюють. Несприйняття таких кандидатів буде повне.
Це вперше кандидати бояться своїх виборців. Не збираються проплачені майдани, не виступають на сценах політики, не поливають одне одного брудом. Бо їм страшно щось не так сказати – смітників у місті багато, і торти в магазинах є.
– Яка категорія виборців нікому не вірить?
– Учасники бойових дій. Це взагалі окрема тема. Вояки приїжджають із Донбасу психологічно скаліченими. Вони не знають, який світ реальний – там на Донбасі, де війна, чи цей, мирний Львів. Їм не до виборів. Якщо все-таки голосуватимуть, то за своїх – військових, комбатів, учасників АТО. Вони їм близькі по духу. А от біженці, яких у Львові кілька тисяч, встигли адаптуватися. Те, що вони вдягнули вишиванки і кажуть «філіжанка», не означає, що вже «наші» й поділятимуть галицькі цінності. Вони, скоріше за все, віддадуть голоси за нейтральні партії, шукатимуть ближчих ментально до своїх цінностей кандидатів.
– До чиєї думки треба дослухатися перед виборами?
– Я слухаю своїх дорослих дітей. Адже саме молодь почала Майдан. Також питаю літніх інтелігенток під під'їздом про їхній вибір. Бо в них багато часу думати, аналізувати кандидатів. Плюс досвід.
– Що очікують львів'яни від кандидатів у депутати?
– Зараз усі наче працюють на додатковому режимі енергії майже рік. Люди допомагають армії, ідуть у волонтери, діляться заощадженнями з потерпілими, помагають біженцям. Роблять стільки справ, на які в мирний час витрачали роки. Але ця енергія – не вічна. Люди чекають спокою й миру. І підуть за тим, хто за це боротиметься.
Про це повідомляється сьогодні, 24 жовтня, на сайті «Газети по-українськи».