21:28 1 березня 2021 р.
Перша – в умовах нестачі фінансування та кадрового голоду, регіональні видання бездумно користуються доступними онлайн джерелами, наповнюючи стрічку новин неякісним контентом у вигляді передруків офіційних повідомлень або постів у соцмережах.
Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, розповіла, що у січні 2021 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг регіональних друкованих та інтернет-медіа у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Чернігівській, Львівській, Одеській, Луганській, Полтавській, Хмельницькій областях.
Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.
Найвищі оцінки за дотримання стандартів в січні 2021 року отримали медіа Львівщини та Полтавщини (як друковані, так і онлайн-ЗМІ), а також мережеві видання Донеччини та Чернігівщини. Найгірші результати – у ЗМІ Одещини та Луганщини.
Моніторинг відзначив приклади якісних публікацій із поданням широкого спектру думок, коментарів експертів, що підвищували оцінки за стандартом балансу/об’єктивності. З- поміж таких видань - «Днепр вечерний», «Експрес» та «Високий замок» (Львів), «Телеграф» (Кременчук).
Регіональні ЗМІ найгірше дотримували стандарту балансу думок, при цьому ситуація в газетах гірша, ніж на сайтах: 0,7 балів (друк) порівняно із 0,8 (онлайн) – із 2 балів максимум. Менш проблемними для друкованих видань були стандарти відокремлення фактів від коментарів, достовірності та повноти (1,5, 1,6 та 1,6 бала відповідно).
Високі оцінки за дотримання стандарту відокремлення фактів від коментарів отримали журналісти газети «Експрес» (Львівщина) та «Одесская жизнь». За «повноту» відзначили газети «Львівська пошта», що відома в регіоні своїми розлогими публікаціями, «Новини Прибужжя» (Львівщина), «Телеграф» (Полтавщина).
Як правило, стандартів доступності та відсутності мови ворожнечі, журналісти друкованих видань дотримуються краще. Так було і цієї моніторингової хвилі (1,8 та 2 – відповідно).
Газети, що розміщують значну кількість протокольних матеріалів та прес-релізів, отримували нижчі оцінки за стандарт доступності, оскільки в нежурналістських матеріалах зчаста використовуються абревіатури та ускладнені синтаксичні конструкції.
Для регіональних мережевих ЗМІ ситуація із дотриманням професійних стандартів не надто відрізнялася від друкованих видань. Стандарт балансу думок – так само порушувався найбільше. Намагання видань максимально наповнювати стрічку новин, публікуючи більше 100 повідомлень за добу, значно знижувало загальну якість контенту через порушення стандартів збалансованості та повноти (наприклад, сайт «Новини Полтавщини»).
Приблизно однакові результати онлайн-видання отримали за повноту – 1,5, відокремлення фактів від коментарів – 1,6, достовірність – 1,7.
Експерти звернули увагу, що регіональні ЗМІ активно користуються соцмережами як джерелом інформації. Але передрукований пост із Фейсбуку, інформація з якого не перевірялась і не доповнювалась, не супроводжувалася контекстом, зчаста порушує стандарти достовірності та повноти. Навіть, якщо журналісти посилалися на коментарі у соцмережах, долучаючи скріни, варто було б звернутись до джерел напряму, чітко виокремити факти, підтвердити даними та пояснити контекст.
Високими були оцінки мережевих видань за дотримання стандартів доступності – 1,9. Стандарт відсутності мови ворожнечі отримав – 2 бали. Можна зробити висновок, що регіональні сайти не використовують запальні вислови й не породжують ненависть одних груп громадян до інших.
Моніторинг видань дозволяє стверджувати про існування в українських мас-медіа низки проблем із дотриманням стандартів.
Перша – в умовах нестачі фінансування та кадрового голоду, регіональні видання бездумно користуються доступними онлайн джерелами, наповнюючи стрічку новин неякісним контентом у вигляді передруків офіційних повідомлень або постів у соцмережах. Інколи ЗМІ через брак кадрів й фінансування надають перевагу передрукам. Найзручнішими і найдоступнішими у цьому плані виявляються сайти чи ФБ-сторінки органів місцевої влади. Таким чином, газети легко і швидко заповнюють шпальти, а сайти – стрічки новин. При цьому місцеве життя, місцева політика, як правило, описуються саме через офіціоз та прес-релізи (із незначними винятками). Представники влади, силових структур коментують свою ж діяльність.
Друга – залежність деяких видань від влади або ж намагання обходити «гострі» теми. Також часом замість актуальної інформації про події у своєму місті читачі отримують кримінальну хроніку або ж зведення про надзвичайні події, що не мають соціальної вагомості. Інший спосіб замовчування важливих подій – публікація розлогих нарисів на позитивну тематику. Можливо, редакціям також бракує вміння вивчати потреби аудиторій, залучати читачів до обговорень та експериментувати з темами, які б подавали життя їх громад в більш широкому контексті й відображали реальне життя.
Регіональна журналістика перетворюється на розважально-офіціозні канали інформації, які віщають в один бік. В результаті окреслених проблем страждає якість журналістики, а отже – і обізнаність читачів щодо місцевої ситуації. Громадам стає важче інтегруватися для участі в місцевому врядуванні та житті громад без повної, перевіреної інформації про події. Крім того, через надмірну «суху» присутність представників місцевої влади у текстах, аудиторія втрачає інтерес до місцевих новин. А засилля передруків про кримінал та надзвичайні ситуації – із клікабельними заголовками – утворюють хибне враження щодо реальної картини подій.
Тарифні протести, мовний закон та інтернет-магазини: теми "джинси" у регіональних ЗМІ