18:00 30 липня 2014 р.
Фото: прес-служба Львівської міськради
Відео: ТСН
Міський голова Львова Андрій Садовий запевнив , що місто допоможе сім’ї загиблого з квартирним питанням.
Як повідомила в середу «Щоденному Львову» прес-служба міської ради, сьогодні в храмі Вознесіння Господнього на вулиці Широкій, 81а відбулися прощання з полеглим 22 липня в зоні АТО бійцем 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені данила Галицького Романом Васькалом (1988 року народження) й чин його похорону загиблого Романа Васькала. Поховали Героя на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №76 неподалік меморіалу воїнам УГА.Зокрема, міський голова Львова Андрій Садовий зазначив у словах співчуття:
«У грудні Роман мав би мати 26 років. На його місці міг бути кожен з нас.
У нього залишилась дружина та маленький син. Сьогодні задача нашої громади – взяти їх під опіку, щоб допомогти, щоб дитина мала добрий день, щоб дружина мала можливість жити і дбати про свого сина, який, я переконаний, буде добрим українцем, тому що його тато віддав своє життя.
Кожного тижня ми ховаємо львів’ян – в страшному сні не можливо було собі таке уявити. В Україні війна, справжня війна.
Якщо хтось думає, що вона далеко, – ось яскравий приклад. Війна тут.
Ми переможемо, але ми маємо бути разом, маємо бути сильними та боронити нашу рідну землю. По іншому перемогти неможливо. Ми в скорботі, ми разом з вами, низький уклін».
Андрій Садовий також наголосив на тому, що місто допоможе сім’ї загиблого з квартирним питанням:
«Наскільки нам відомо, є надзвичайно складні умови проживання, тому що сім’я багатодітна. Будемо розглядати питання, щоб допомогти вирішити квартирне питання.
Це буде дуже складно в сьогоднішніх умова, тому що усі кошти, які ми маємо, ми будемо спрямовувати виключно на допомогу нашим воякам, які є в зоні АТО, щоб захистити, щоб допомогти тим, хто приходить поранений. Але ми також повинні дбати про тих, хто віддав своє життя замість нас з вами.
Ми зробимо усе можливе, щоб сім’я, щоб дружина Оля та маленька дитина, мали свій власний куточок. Це дуже важливо сьогодні.
Він віддав своє життя за нас і тепер обов’язок громади допомогти його родині. Сьогодні не треба дивитись, чиї це повноваження. Треба брати і робити.
Сьогодні це той мінімум, який можна зробити, тому що життя людини уже ніхто не поверне. Півторарічна дитина залишилась без тата. Стан дружини, яка залишилась сама, без свого кутка, можна лише уявити».