Операція зі звільнення від терористів Донецького аеропорту, – хороший почин, – військовий експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у четвер коментувати підсумки 26 травня (на сайті «ІС» та своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook») традиційно для нього – «з поганого:

1. Янукович заявив: він поважає вибір українського народу в ході виборів Президента. Поважний він наш. Але, мовляв, «для легітимності виборів і легітимності самого президента необхідна участь Південного Сходу нашої країни».

Тут, звичайно, маса питань і тем для тролінгу. Який до чортів собачих «Південний Схід»? Весь Південь і основна частина Сходу нормально проголосували. Проблема лише в районах (і то не всіх) Донбасу, де терористи зірвали цей процес.

Або ось Янукович називає Україну «нашою країною». Мені здалося, чи він знущається? Його Україна як країна корупції, яку він розплодив, брехні, підлості і насильства – закінчилася й не повернеться ніколи (дуже вірю в це). А в новій Україні йому місця немає.

Загалом, це все смішно, але всі ми розуміємо, що глас Януковича йде з папірця, писаної Кремлем. Тобто сказане цим клоуном – це позиція Путіна.

Хоч у Держдумі РФ вже заявили, що сподіваються на конструктивний діалог з українською владою. Так, сьогодні про це сказав перший заступник голови комітету нижньої палати з конституційного законодавства і держбудівництва Держдуми РФ А. Агєєв. Про це ж заявив і глава комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції і зв'язків із співвітчизниками Слуцький.

Так що вести діалог доведеться. Нікуди вони не подінуться. Питання лише в тому, до чого цей діалог призведе.

2. Терористами, які вчора напали на виборчу дільницю в Новоайдарському районі на Луганщині, керував такий собі В. Марецький, настоятель одного з місцевих храмів УПЦ Московського патріархату.

Це не перший подібний випадок. Об'єкти й священнослужителі УПЦ МП на Донбасі давно були центрами антиукраїнської діяльності.

Тепер вони – важливий елемент в терористичній діяльності. Антиукраїнська пропаганда серед місцевих парафіян, приховування і всебічна допомога бойовикам, перетворення церков і монастирів в перевалочні бази – все це є.

Я розумію, що ми не можемо звинувачувати в чомусь скопом усіх представників УПЦ МП. Це як з російськими журналістами, – тут думку міжнародної спільноти навряд чи буде на нашому боці. Але якось цю проблему вирішувати треба.

З хорошого:

1. Вибори Президента України відбулися.

І відбулися в один тур. Немає сумнівів, що цивілізований світ визнає (і це відбувається вже ) їх легітимність.

Зараз ми можемо привітати всіх нас з новим президентом лише в тому плані, що його поява повністю вирішує проблему « легітимності» нової влади. Але чи варто нам дійсно радіти – поки що казати рано.

Це можна буде констатувати лише після перших кроків (не на словах, а на ділі ) нашого нового лідера з вирішення проблем сепаратизму й протистояння втручанню Росії в наші справи, а також проблем економіки, соціальної сфери та ін Дуже хочеться сподіватися, що українці не прогадали.

2. Активізація АТО. Сьогоднішня великомасштабна операція по звільненню Донецького аеропорту від терористів – хороший почин.

Сподіваємося, він буде успішно продовжений. Погано те, що бойові дії йдуть у містах, де живуть сотні тисяч мирним і ні в чому не винних громадян.

Але добре, що терористи перестають відчувати себе господарями у столиці Донбасу. Бо це вже набридло.

Я дуже сподіваюся, що сьогоднішня активність сил АТО – це не просто прагнення керівництва операції показати новообраному Президенту, що воно здатне діяти. Але подивимося.

Особисто мені здається, без кадрових перестановок в штабі АТО справи все одно не буде. Але це моя приватна думка.

3. Сьогодні ми провели чергову оцінку кількості російських військ біля наших кордонів. Угруповання дійсно зменшилася.

Зокрема, біля східних областей України дислоковано понад 11 тисяч осіб і близько 1,5 тисяч одиниць бойової техніки росіян. Це – ще далеко не привід говорити про мир і стабільність.

Повернути війська можна за кілька діб – їх перекидання до кордону з Україною вже дуже непогано відпрацьоване. Та й регулярне постачання наших терористів зброєю і новими підрозділами найманців з території РФ йде повним ходом.

Але це – невеликий просвіт у тихій війні з Москвою вперше за багато тижнів. Будемо вчитися цінувати малі успіхи, наближаючи час великих.