Наша влада огорнула мороком таємниці багато деталей діалогу з Москвою навколо Донбасу, – експерт

Керівник Центру військово-політичних досліджень і координатор спільноти військових експертів «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук розпочав у середу коментувати підсумки 17 вересня традиційно для нього – «з поганого: 

1. Негативні процеси розкручуються навколо резонансного закону Петра Порошенко про «особливий статус» районів Донбасу. 

За нашими даними, цей закон викликав бурхливі емоції в місцевих бойовиків і в «ДНР», і в «ЛНР» – тут їх визнали «перемогою» над українською «хунтою». Але справа не в терористах – їхня думка вже давно нікому не цікава ані в Києві, ані в Москві.

Було важливо те, як відреагує Кремль, і не в офіційних заявах МЗС РФ, а в секретних наказах Шойгу російським військам на Донбасі. Тоді як російські війська, судячи з подій останніх діб (наприклад, сьогодні наші позиції на території аеропорту в Донецьку штурмував спецназ ГРУ ГШ ЗС (головного розвідувального управління генерального штабу збройних сил. – «ЩЛ») РФ ), якщо й не отримували команду на активізацію дій, то й на «перемир'я» – теж. 

Це означає, що закон про «особливий статус» в Москві визнали не досягненням стратегічної мети, а лише проміжним успіхом у своїй агресії. Своєю чергою, це означає, що ми не отримуємо можливості повноцінної перепочинку для подальших спроб вирішити конфлікт мирним шляхом (для заспокоєння міжнародної спільноти і з мінімумом шансів на успіх) та підготовки для кардинального вирішення проблеми силовим шляхом.

Утім, є шанс, що в найближчі години російсько-терористичні війська таки отримають команду вгамуватися. Але ймовірність цього сумірна з ймовірністю вагітності Валуєва. 

У будь-якому разі, треба екстрено робити те, про що ми говорили раніше – вставати в глуху оборону й локалізувати вогнище хвороби. Дивують розмови про відсутність у військових інженерної техніки – мовляв, немає чим рити траншеї.

На цей випадок Бог придумав мобілізацію – країна не менше 15 років в перманентному будівництві, в кожному самому глухому містечку купа будівельних структур і компаній з бульдозерами та екскаваторами. В чому проблема? 

2. І ще два слова про цей закон. Так, цей закон – ганьба для України, це неможливо заперечувати. Але давайте визнаємо очевидне: куди більшою ганьбою була б здача, як мінімум, всього Донбасу (ця загроза, до слова, на сьогодні не усунена), ще й ціною багатьох нових наших втрат. 

Путін продовжує свою гру, але чимала частина його військ все ж була виведена з України перед появою цього закону. На жаль, наша влада огорнула мороком таємниці багато деталей діалогу з Москвою навколо Донбасу, щоб розуміти те, яку частину своїх зобов'язань виконує Росія. 

Та все ж головною проблемою української влади я вважаю те, що з 20-х чисел серпня по всіх наших силовим структурам йшла чітка вказівка ретельно фільтрувати інформацію про ситуацію в зоні конфлікту й не допускати негативу. Цим владна команда вирила собі яму: переконуючи суспільство, що все добре й ми цілком контролюємо ситуацію, зараз дуже важко пояснити, що в реальності ми не маємо можливості успішно воювати, поки Путін підтримує бойовиків. І для виходу з цієї ситуації і з'явився цей закон. 

Отримуючи зараз негативний резонанс в суспільстві, влада отримує урок правди. Чи буде він засвоєний – не знаю. 

3. Поки російські вояки вбивають українців на Донбасі, купка українських депутатів під назвою «депутатська група «За мир і стабільність», створена з парламентаріїв фракцій «Партії регіонів» і Комуністичної партії України, поперлися в Росію. 

У Держдумі РФ їм аплодували стоячи. Ще б пак: не багато в світовій історії випадків, коли до столиці країни-агресора приповзають на колінах парламентарії з країни-жертви говорити «про мир і співробітництво». Спікер Держдуми С.Наришкін, змахуючи сльози розчулення, тиснув їм руки і просив приїжджати ще. 

Ці клоуни вирішували те, як «відновити довіру між нашими країнами». Я плачу разом з Наришкіним.

Уявляю картину: в підворітні двометровий жлоб перерізає родичу спікера Держдуми РФ горло, і одночасно з надривом та сумом запитує про те, як їм з Наришкіним «відновити довіру». Ось, блін, філософська проблема. 

Із хорошого: 

1. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради у своєму звіті щодо використання коштів, виділених на потреби армії з держбюджету й зібраних громадянами, повідомила про головні проколи в системі забезпечення армії – відсутності уніфікації, ігноруванні реальних потреб військовослужбовців, наявності бюрократії і формалізму. Про це заявила глава комісії Ірина Геращенко. 

Забуто дуже важливий момент – тотальну корупцію. Головні битви з нею ще попереду. 

Але сам факт того, що система забезпечення армії потрапила нарешті в приціл можновладців – безсумнівний позитив. Зрозуміло, що зараз багато хто з політиків будуть піаритися на цій темі на тлі передвиборної кампанії.

Моя особиста думка - не надто важливо. Якщо це принесе хоч краплю реальної користі у вигляді зміни ситуації, то нехай буде так. 

На сьогодні вже ані для кого не секрет, що без допомоги волонтерів українським військовим в зоні конфлікту було б зовсім недобре – відомчі системи забезпечення, м'яко кажучи, не справляються. Я особисто переконаний, що після кожного факту надання суттєвої допомоги військам волонтерами (життєво важливими ресурсами – бронежилетами, спорядженням, амуніцією та ін.) має починатися офіційне розслідування – хто і чому винен у тому, що «дірки» в забезпеченні замість держструктур змушені закривати активісти . 

Волонтерський рух – це наше все, це гордість країни. Але давайте все ж не забувати, що ці хлопці змушені робити чужу роботу.

І їх подвиг не повинен знімати відповідальності з тих, хто переклав свої функції на плечі небайдужих громадян, спокійно отримує зарплату й плює в стелю (якщо тільки не зайнятий більш цікавою з точки зору кримінального законодавства діяльністю). Інакше ми тилове забезпечення армії ніколи не вилікуємо. 

2. До речі, про цікаву діяльність. У Дніпропетровську СБУ затримала офіцера військкомату, який за хабарі звільняв громадян , які не бажають воювати, від мобілізації. 

Ціна питання – 6000 гривень, після чого у місцевих пацифістів з'являлося медичний висновок про непридатність до військової служби. А показовий судовий процес провести слабо?

У нас військкомати на хвилі мобілізації повально стали комерційними структурами (втім, якими часто-густо були і раніше) – хіба що прайси на послуги соромилися вивішувати на своїх дверях. Починати публічно шмагати по загребущих ручкам цих хлопців треба було ще в березні – дивись, мобілізація проходила б цивілізованіше. 

3. У парламент США внесено проект закону про нові санкції проти РФ і щодо підтримки України, один з пунктів якого передбачає надання Києву озброєння.  Відповідно до законопроекту, американський президент отримає повноваження надати Україні кошти для протидії наступальних озброєнь, включаючи протитанкову озброєння, засоби розвідки (включаючи безпілотники), амуніцію для особового складу та ін. 

Зрозуміло, що законопроект – ще далеко не закон. Але сам факт появи такого документу в парламенті США, на тлі постійної пісні ЄС про неможливість дати Україні зброя, надихає».

Дмитро Тимчук написав це сьогодні, 17 вересня, на своїй сторінці в інтернет-мережі «Facebook» й на сайті «ІС».