Найбільше конфліктів на етномовному грунті виникло після третьої хвилі переселенців, – доцент

Про це «Щоденному Львову» сказала доцент кафедри теорії та історії політичної науки ЛНУ ім. Ів. Франка політолог Олександра Сорокопуд.

За словами доцента, для кожної групи переселенців були свої специфічні виклики. Від їхнього походження та часу міграції залежали і конфлікти та проблеми, які виникали.

- Перші переселенці з Криму – це активісти із відверто проукраїнськими настроями, які виявили бажання вивчати українську мову, переходили на українську, оскільки російська їм із політичних міркувань тепер стала чужою, їм було неприємно нею спілкуватися. Із цими людьми було найменше проблем. Друга хвиля переселенців – це кримські татари. Для кримських татар постало так зване питання «малої батьківщини». Багато з них переживає, що діти, які підуть тут у школу, згодом асимілюються, забудуть свої мову та культуру. Третя хвиля переселенців – це переселенці із Донбасу. Це, переважно, російськомовне населення. Багато з них ментально відчувають споріднення з Україною, ходять на курси української мови. Є проте значна група переселенців більш упереджених. Зважаючи на військовий конфлікт, у багатьох з них - подвійне ставлення до української влади та до проукраїнських регіонів, до яких їх було переселено. Саме після третьої хвилі виникло найбільше конфліктів на етномовній основі,- зазначила Олександра Сорокопуд.

Політолог пояснила причини цих конфліктів: «Часто вони виникають, коли люди не вникають у ситуацію. Коли ми говоримо про вимушених переселенців, є такі групи, котрі є дуже закритими, і вони незнайомі з українськими мовою та культурою. Це, наприклад, салафіти з Криму – дуже закрита ортодоксальна спільнота. Вони постійно перебували в Криму, який і так переважно російськомовний. Проте, навіть перебуваючи в Криму, вони мало контактували з іншими етнічними групами, які там проживають. Коли салафіти переїхали у віддалені села Львівської області, для них мовне питання стало значними викликом. Їм боляче, коли, скажімо, в Турці їм кажуть: «Звертайтеся до нас українською».

Місцевим мешканцям, вважає доцент, потрібно пояснювати походження цих людей та їхню історію, аби не виникало конфліктів. Є групи, які спілкуються виключно російською, але це не тому, що вони упереджено ставляться до української мови, а тому що вони направду просто не вміють нею говорити.
- Ситуація загострилася після того, як у західних областях з’явилися значні жертви серед чоловічого населення, яке брало участь в АТО, - наголосила Олександра Сорокопуд. - Багато місцевих мешканців незадоволені, що чоловіки-переселенці «пересиджують» війну у нас, коли наші хлопці воюють. Проте ці звинувачення є не зовсім обґрунтованими. Насправді чоловіків призовного віку із числа вимушених переселенців є близько тисячі. Більшість із них зареєстрована у наших місцевих військкоматах, багато ідуть, навіть, добровольцями.

Захар Чорняк