06:54 5 листопада 2015 р.
Фото: скріншот
У Мостиськах буде найбільший цвинтар польських військових поза межами Польщі.
«У середу, 4 листопада, на старому цвинтарі у Мостиська Львівської області відбулося урочисте перепоховання рештків 85 вояків польського війська», – повідомили Щоденному Львову» в прес-службі обласної державної адміністрації, де також поінформували:
«Заходи розпочались на території костелу Івана Христителя з виконання національних гімнів України та Республіки Польща. Опісля на старому цвинтарі духовенство різних конфесій відслужило заупокійну службу за загиблими.
Також громадсько-культурні організації обох держав поклали вінки, а пам'ять загиблих вшанували почесним залпом. Зазначимо, що участь у заході взяв голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка, митрополит Львівський Архієпископ Мєчислав Мокшицький та заступник Міністра національної оборони Республіки Польща Мацєй Янковський.
У 2012 році ГО Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять», спільно з Генеральним Консульством Республіки Польща у Львові розпочали заходи з вшанування пам’яті вояків Польського війська (поляків, українців, білорусів, євреїв, представників інших національностей), які загинули на початку Другої Світової війни у вересні 1939 року на Львівщині.
Під час пошукових, пошукових-земляних та ексгумацій робіт у Самбірському, Старосамбірському, Мостиському, Яворівському районах було виявлено 19 санітарних поховальних ям. З них було вилучено людські рештки у кількості 85 осіб. Військові ідентифікатори були лише у 22 осіб.
Серед прочитаних прізвищ один українець – М. Тимчишин з Бучача або його околиць. Безперечно, що серед не ідентифікованих ще є вояки українці».
«У Мостиськах, місті на кордоні Львівщини з Польщею, перепоховали 111 останків військовослужбовців, які 15-17 вересня 1939 року обороняли Львів від входження німецьких військ. Це були воїни польської армії, люди різних національностей, більшість – поляки, котрі на території Галичини, яка тоді входила до складу Польщі, першими зустрілись із німецькими солдатами», – повідомили сьогодні, 4 листопада, на «Радіо Свобода», де також поінформували:
«Станіслав Корабйовський приїхав на похорон свого родича, майора Бернарда Корабйовського. Дружина і донька цього польського офіцера (ще живе у Варшаві, їй 91 рік) від 1939 року не знали про його долю.
Станіслав Корабйовський розповів: «Тітці один офіцер розповів (а це був приятель її тата), що майор похований у селі під Львовом. Але ми не шукали. І ось у лютому цього року я дізнався, що останки дядька знайшли. Оскільки донька його живе, тому провели ідентифікацію і знаємо, що віднайдені останки саме Бернарда Корабйовського».
Пошук і розкопки останків військовослужбовців тривали останні три роки за участі польських та українських фахівців. Це були ті вояки, які виконали свій громадянський обов’язок і пішли служити у польську армію, захищаючи у 1939 році Львів. Їх останки віднайдені у різних місцях Львівської області, поблизу польського кордону.
Керівник товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Любомир Горбач розповів: «Ми проводили ці дослідження по ходу того, як відбувались тоді події. Коли німці оточили Львів, то з території Польщі залишилась значна кількість польських формувань, які не хотіли здаватись. Ці роздріблені підрозділи генерал зібрав, і вони вирішили піти після боїв під Перемишлем у напрямку Львова, в тил німців і прорватись у місто, щоб там надати допомогу тим, хто обороняв його від наступу німців. Під Перемишлем ці війська пішли у Мостиський район і вступили у бій з німецькими частинами. Ці підрозділи мали сутички з обох боків – зі Львова і з Яворова».
Зі 111 тіл вояків польського війська лише 22 мали при собі жетони, тобто «медальйони смерті». Вдалося встановити імена 15 осіб, їх віросповідання і звідки пішли служити. Це були переважно вояки польської національності з Івано-Франківська, Львова, населених пунктів, які нині є територією Польщі.
Серед перепохованих вояків є й українець М. Тимчишин 1914 року народження, який був призваний на службу до польської армії з Бучача. Любомир Горбач наголосив: «З тих відомих нам вояків є один українець, що підкреслює те, що українці як громадяни польської держави не кинули зброю, а пліч-о-пліч з поляками, галичанами іншої національності стримували наступ нацизму і були чи не першими учасниками Другої світової війни».
Францішеку Лісу, жителеві Мостиськ, у 1939 році було 8 років. Чоловік пам’ятає, як на цій території у вересні 1939 тривали бої. Він пригадав: «Тут у селі Липниках (4 кілометри від Мостиськ) був останній фронт, коли німці побили військо. По всій території були бої, німець бомбив села. Недобиті вояки просили, щоб їх добили, щоб не мучились. Місцеві люди допомагали їм ліками, продуктами».
У 1939 році, за даними Ради охорони пам’яті і мучеництва Польщі, у польській армії у 1939 році воювало від 1000 до 1500 вояків, серед них були люди різних національностей, які тоді жили в Галичині, більшість поляків.
У Мостиськах відбулося наймасовіше за останні роки перепоховання. Однак на Львівщині відомі ще майже сто місць, де можуть бути поховані вояки польської армії. Представник польської громади у Львові Стефан Адамський повідомив: «То ми за півроку знайшли 100 місць, це – те, що ми знаємо, що там повинні бути людські останки».
На могилах вояків польської армії встановили березові хрести. Саме тут будуть надалі перепоховувати віднайдені останки бійців. Польща на цьому місці планує встановити меморіал польського війська, яке зупиняло нацизм у 1939-му. Це буде найбільший цвинтар польських військових поза межами Польщі, місце спочинку людей різних національностей, які пішли у польську армію обороняти свою землю.
У радянський час про вояків польської армії не згадувалось, пам’ять про них ігнорувалась, бо радянська пропаганда нав’язувала Велику вітчизняну, уникаючи говорити про Другу світову війну. Донині – тепер уже в незалежній Україні – ці загиблі бійці не визнані ветеранами».
Про це повідомили сьогодні, 4 листопада, на «Радіо Свобода».