Мусимо бути готовими до тотальної війни, – нардеп та екс-комбат (відео)

Усі українці мають бути готові до тотальної війни, а в країні треба відновити строкову службу. Про це в ефірі програми «Молодь плюс» заявив депутат від Радикальної партії Ляшка, екс-командир батальйону «Свята Марія» Дмитро Лінько.

За його словами «делегація військових» у Верховній Раді повинна зробити все, щоб люди, які йдуть вмирати заради країни, відчували підтримку. Він також зазначив:

«Рада – це кладєзь бюрократії і головний спонсор фірм із виробництва паперу. Дуже багато паперової роботи. Але вже почалася справжня робота, зареєстрували перший законопроект – Закон про зброю та боєприпаси.

Ми йшли до цього 6 років. Основна ідея – дозволити людям легальну короткоствольну зброю, тобто пістолет, для самозахисту.

У нас монополія держави на захист населення. А в цій ситуації, коли довіра до міліції і всіх правоохоронних органів впала, це неправильно.

Інша проблема – нелегальна зброя на руках. Її дуже багато, і про це мовчать в МВС.

У нас 2 мільйони людей має легальну зброю. В рік лише 50 випадків того, що вона потрапляє у кримінальні справи, тобто 0,02 відсотка. Це не є загрозою для суспільства. А от нелегальна зброя, якої зараз дуже багато, якраз використовується для криміналу.

Починалося все рік тому, на Майдані. Ніхто, а я тим паче, уявити не міг, що через рік я буду в Раді. Потім була війна…

Ми з Олегом Ляшком давно знайомі, був знайомий з іншими депутатами. До нас в батальйон вони приїжджали з допомогою. Коли зрозуміло стало, що будуть вибори, Ляшко взяв молодих людей в команду.

Я 10 років займався громадсько-політичною діяльністю, революційною діяльністю, і ми перемогли. І тут постало питання: чи знову бути з вулиці?

Бо це – правильно проводити акції протесту і впливати на владу з вулиці. Але ми ростимо, треба вже щось робити, а не просто критикувати.

Бачите, я людина проста, з вулиці, в мене мати вчителька, батько – зварювальник, мене не можна звинуватити в тому, що я купив собі місце в списку. У нас 99%, крім Олега Ляшка – всі нові депутати.

Без скромності скажу: це правильно, що є військові в Раді. Люди пішли, воювали, це краще, ніж Звягільський в парламенті.

По-перше, молоді. По-друге, у нас є сили, ентузіазм щось робити, натхнення, ми ще не відірвалися від суспільства і тих людей, з якими ми були на Майдані і на війні і це є головні проблеми сьогодні.

Ті настрої, які там є, треба відчувати. Говорять, що не можна протестувати, це дестабілізація, не можна розхитувати владу і так далі. Але ж це настрої суспільства, і не можна це ігнорувати. І тому і військові, і люди з Майдану, вони прийшли і логічно, що вони мають нести ті настрої і передавати їх. І щоби влада не відходила далеко від суспільства.

Якщо завтра Росія перетне всі кордони танками і піде в наступ, то звісно, ми всі візьмемо автомати і побіжимо воювати. Ми – це делегація від всіх цих військових, від тих бійців, які зараз в АТО, яка може вплинути на цю ситуацію законотворчими проектами і законотворчою своєю діяльністю. А не, як кажуть, «походом на Київ». Ми розуміємо, що там на Сході відбувається, ми розуміємо, як воно мало би бути.

Для допомоги добровольцям ми готуємо законопроекти, тому що є проблема з оформленням добровольців, з отриманням статусів і посвідчень учасників АТО. Солдати мають повернутися і відчувати, що держава про них піклується, про них не забули. Бо коли вони повернуться, і коли вони зрозуміють, що нічого не змінилося і що вони нікому не потрібні, це буде трагедія. І знову виникне ця дестабілізація, тому що невдоволення буде тільки рости. І ми повинні зробити все для того, щоб люди, які йдуть вмирати заради своєї країни, відчували нашу підтримку.

Добровольцем я став, коли почалася в березні криза в Криму, всі люди, молоді хлопці, які були на Майдані... Всім стало зрозуміло, що це буде війна, ми почали тоді вже підготовку, ми тоді ще не мали зброї, але якось намагалися, їздили в ці гарячі точки: то в Одесі, то в Харкові, то в Луганську, щоб якось з цим боротися. Але бойові дії не починалися.

І коли почались уже такі серйозні зіткнення, ми 9 травня (в Маріуполі тоді була перестрілка) сіли в літак, нам видали зброю, нас оформили на швидку руку. Ми прилетіли в аеропорт Маріуполя. Нам здавалося, що на кілька днів, але виявилось, що на багато місяців, і незрозуміло, коли воно закінчиться.

Я особисто починав спочатку в «Азові». Потім – в «Шахтарську» (в батальйоні у нас була рота). Потім «Шахтарськ» розформували, ми об’єдналися і створили новий батальйон «Свята Марія».

Говорили про те, що перемир’я будуть використовувати для того, щоб посилити захист, дати добровольцям важку зброю, але насправді цього не відбувається. Дуже часто, коли нам потрібно було набирати нових людей, ми їх набирали, починали оформлення, і вони вже йшли в бій. У нас є і загиблі, яких не оформили, що вони учасники бойових дій, і родичам нічого не виплачується.

У нас є Максим Клокун, він в боях під Іловайськом повністю втратив одну ногу, і був неоформлений. Держава мали би купувати йому протез за свої гроші, але довелось нам збирати гроші, щоб в Польщі зробили йому протез. Ми гроші зібрали, і зараз йому його роблять.

Це жахлива ситуація. Бюрократичні якісь перепони, вони заважають, але ж всі розуміють, що він воював, що він втратив ногу не десь там, а на війні, на полі бою, але не можна оформити якісь довідки тощо. Це все заважає.

У сепаратистів все набагато простіше. Росія їм закидає зброю, і вони собі воюють і не переймаються якимись документами, і в цьому вони виграють. А в нас дуже багато чиновників, прокурорів, які сидять, слідкують за цими паперовими справами і невідомо, чим допомагають нам, тільки заважають.

Добровольці в держави отримали патрони і зброю. Все інше лежить на волонтерах. І постійно є потреби, неважливо, чи відбуваються атаки, бої… Солдатів треба годувати, одягати, потрібне пальне, техніка постійно ламається, застаріла. На це треба кошти, ресурси. Держава ніяк не може перетнути цю межу, щоб нормально постачати армію.

Нова хвиля мобілізації потрібна. Потрібні ресурси, потрібні резерви. Я вважаю, що потрібно відновити строкову службу.

В перші хвилі мобілізації люди йшли, добровольці йшли, було якесь патріотичне піднесення і всі вважали, що потрібно йти захищати країну. Але з цим затишшям, коли не відбувається якихось боїв, атак, перемог і мало натхнення, хвиля добровольців впала.

І тому зараз багато проблем, особливо в Збройних силах. Потрібно проводити ротацію, а люди сидять там по дев’ять місяців, і вже немає ким їх замінити. Ми не можемо під час бойових дій перейти на контрактну службу повністю і зробити достатньо чисельну армію. Мало, дуже мало резервів.

Ми не знаємо, що буде завтра, може бути війна ще більша, а може тотальна війна, і всі українці будуть тільки над цим і працювати. Нам треба бути до цього готовими і ні в якому разі не потрібно зупинятися і непотрібно забувати про те, що зараз твориться в Україні.

Коли на телебаченні й в інтернеті політичні новини передавлюють військові, всім здається, що все закінчилось. Але насправді це не так, поїдьте туди на фронт і подивіться.

Там постійно обстріли. Зараз боїв не відбувається, але солдати постійно сидять в окопах, мерзнуть (це ще одна проблема). Але і тут постійно обстріли, обстріли ніколи не припиняються і знову там поранені, вбиті… А всім здається, що нічого не відбувається. А нам потрібно тримати цей фронт, тут нікуди не дінешся, війська відводити не можна, це абсолютно очевидна річ.

Я не знайомий з Льовочкіним, я пройшов у Верховну Раду, і не можна сказати, що мені Льовочкін допоміг, або я купив це місце. Це просто наклепи конкурентів, олігархів, які намагаються нас зачепити старою владою, щоб якось скомпрометувати.

Але подивіться на практиці. На практиці ми воюємо з регіонами, а нас звинувачують в тому, що ми з ними. Це абсолютно нелогічно і це повна брехня.

Народного депутата та колишнього командира батальйону «Свята Марія» Дмитра Лінька цитує в сьогоднішній публікації «Всі українці мають бути готові до тотальної війни, – депутат, екс-комбат Лінько» журналіцст «Радіо Свобода» Марічка Набока.