19:48 18 листопада 2016 р.
В історії українських теренів було тільки два випадки, коли відмовлялися від самоврядування на найнижчому рівні. У 1861 році, коли частина України входила до Російської імперії, і у 1934 році на тій частині України, яка входила до Польщі.
В останньому випадку це було пов’язано з виборчою системою: для того, щоби не допустити до Сейму представників не титульної нації.
Про це сьогодні,18 листопада під час обговорення на тему: «Об’єднання громад на Львівщині: виклики і наступні кроки», яке відбулося у Львівському прес-клубі, повідомив політолог Петро Жук.
За його словами, об’єднання у межах перспективного плану надає громадам певні преференції. Тому дуже бажано об’єднуватися саме в його межах.
- Але тоді виникають питання: наскільки є виправданим та зусібіч обґрунтованим план того чи іншого району. І тут у мене є побоювання, що перспективні плани, які виносили на розгляд сесії облради, в значній мірі не відповідають баченню значної кількості науковців стосовно самої місії об’єднаних громад і тих завдань, які би мали вирішуватися в процесі їхнього об’єднання, - каже він.
Науковець пояснив, що основна місія цих громад – мобілізувати інтелектуальний, людський, економічний, природній ресурс для функціонування цих громад. Тому що багато цих ресурсів абсолютно не використовують, а від того страждає держава.
- Моя пропозиція була: не треба ганятися за гіпертрофованими великими громадами. Тому що через це виникнуть проблеми у менших громад стосовно спроможності. Чомусь спроможність зараз зводять тільки до фінансової. Але щоби дати шанс меншим громадам, то потрібно запровадити етапність формування громад, - вважає Петро Жук.
На його думку, є громади, які спроможні і їх вже треба реєструвати. На другому етапі варто звернути увагу на громади, які потенційно будуть спроможними. Але для цього треба додатково прорахувати всі можливості наповнення бюджету. Тут потрібен треба час. І третій етап – це громади, яким не вистачатиме власних коштів і які потребуватимуть більшої допомоги від держави. Їх зареєструють після того, як буде врегульоване питання участі держави у підтримці місцевого самоврядування.
- Це стосується гірських територій та периферійних сільських територій, - каже експерт.
На його думку, цю адміністративну реформу треба робити після реформування в бюджетній сфері, в освіті, медицині, та інших галузях.
- Це якась українська новація. Такого прецеденту у світі годі знайти. Але у нас завжди так: влізти в бійку, а потім якось з неї виходити, - резюмує Петро Жук.
З позитивного у цій невчасній реформі він бачить те, що місцеве самоврядування, яке кинуте на самовиживання, почне змушувати верхи приймати розумні рішення.
Політолог також зауважив, що держава, хоча й вимагає адміністративної реформи, але не приділяє їй належної уваги.
- Прецедент на Херсонщині: розпустилася сільська рада, бо її звинуватили у присвоєні ресурсів. І таких випадків скоро буде дуже багато, коли мешканці будуть незадоволені, а керівники громад підуть у відставку, бо це дуже важка робота. І що тоді робити? Тоді буде повне безвладдя. Держава мала би законодавчо вирішити це питання, наприклад, призначати свого уповноваженого, - розповідає експерт.