12:10 3 березня 2015 р.
Фото: зі сторінки прес-центру АТО в інтернет-мережі «Facebook»
Відео: Військове телебачення України
Онук Герой Радянського Союзу дивується: «Я просто не розумію, як в таку важку годину українські чоловіки можуть спокійно спостерігати з зручних диванів за бойовими діями на сході нашої держави».
На сторінці прес-центру АТО в інтернет-мережі «Facebook» розповіли в публікації «Героїчний онук прославленого дідуся служить у 80-й окремій аеромобільній бригаді» таке:
«Його дід – Герой Радянського Союзу. Свою мужність, прагнення до вільного життя він передав і онукові. Одним з перших, киянин Юрій Темченко прийшов на Майдан.
Він не ховаючись стояв на найважчих ділянках цієї передової Української свободи та незалежності. Отримав три складних поранення. Тривалий час лікувався в Польщі.
І, пройшовши реабілітацію добровільно прийшов до військового комісаріату, де попросився мобілізувати його. У військкоматі хлопцю відразу показали на двері. Мовляв йому, після важких поранень в армії робити нічого.
Однак Юрко довів, що гідний одягнути військовий однострій. І не просто камуфляж піхотинця. А біло-блакитну «тільняшку» десантника. Так він став бійцем 80-ї окремої аеромобільної бригади.
– Я просто не розумію, як в таку важку годину українські чоловіки можуть спокійно спостерігати з зручних диванів за бойовими діями на сході нашої держави, – зазначив десантник. – Взнавши, що є набір до Львівської 80-ї окремої аеромобільної бригади, я прийшов до військкома і сказав, що чув про те, як якісно і на високому рівні готують в цій частині бійців. Зрештою мені пішли на зустріч.
Незважаючи на важкі поранення, наш герой ні разу ніколи не поскаржився. Він сумлінно виконує всі важкі нормативи притаманні воїнам-десантникам, та розділяє зі своїми бойовими побратимами всі негаразди війни. Від служби у Повітрянодесантних військах Юрій отримує задоволення. А тут ще й збулась його дитяча мрія – бути механіком водієм, як прославлений дідусь.
– Це був просто якийсь «вибух мозку», коли я взнав про захоплений у сепаратистів танк. Я дуже просився в екіпаж механіком водієм, – розповів Юрій. – І мене взяли.
Звичайно вчитись потрібно було, як то кажуть «з нуля». Проте йому в короткий термін вдалось опанувати майстерність водіння важкої, потужної броньованої машини. І тепер він впевнено керує своїм танком, та вірить в те, що йому, як і його прославленому дідусеві вдасться відстояти свою державу від загарбників».