Голова Львівської ОДА звинуватив у шкідництві «Самопоміч»

На сайті Львівської обласної державної адміністрації опублікували сьогодні, 9 липня, інтерв’ю її голови Олега Синютки журналістам «Leopolis.news», які розпочали розмову з ним запитанням про пікетувальників із наметів «Самопомочі» під стінами облдержадміністрації: «Пане голово, до речі, ви канапки і воду пікетувальникам носите?». Голова Львівської ОДА відповів:

– Кожного разу, коли я проходжу повз них, то запитую: «А скажіть, будь-ласка, чого ви тут стоїте?». І впродовж цього періоду часу ще жодного разу люди (правда, вони не так часто змінюються і це приблизно одні й ті ж самі люди, які просто по колу відвідують ці встановлені намети) не дали мені відповіді, чому вони там і що вони хочуть. Бо коли люди мають якусь чітку проблему, то зрозуміло, що її тоді можна попробувати вирішити. Але коли люди створюють собі такий політичний антураж, то мають на це право.

– Ну так, в нас держава демократична. Не можу не почати нашої розмови з теми сміття. У порядних родинах його не прийнято виносити з хати. Але завдяки ЗМІ про нього знає увесь світ. Тобто знає про те, як посварились Андрій Іванович з Петром Олексійовичем. – А вам те все розгрібати. Вдалося?

– Я вже не один раз це коментував, що так виглядає, що просто міський голова Львова у своїх політичних амбіціях вирішив підтягнутися до глави держави. Але ви ж прекрасно розумієте, що ці намагання є даремними. Я згадав собі таку відому фразу і вона насправді, як жодна інша підходить до цього випадку, що «слон з моською не воює». А коли моська хоче підтягнутися до слона, то, здебільшого, їй це не вдається.

– Але це ж нормально для політиків, які мають амбіції бути головою партії, бути головою держави, перемагати на виборах. Це ж нормальна здорова конкуренція.

– Ніхто не заважає хотіти бути. Ще треба стати.

– Ви вісім років були заступником Садового. Чому тоді вам не вдалося вирішити питання сміття?

– Сім з половиною років я був заступником. Мені дуже часто задають це запитання і я розумію, що це те питання, яким б дуже хотів міський голова продемонструвати мою співвідповідальність за цю річ. Я це сприймаю, але вже неодноразово заявляв і можу це будь-кому, хто працював свого часу в міській раді сказати: на превеликий жаль, чи на превелике щастя в міського голови були свої плани стосовно переробки твердих побутових відходів. І ніколи до компетенції першого заступника він це не відносив. А в нього були інші люди, які займалися цією проблематикою. Він знає цих людей. Вони знають про це.

– Моє завдання було організувати роботу до контейнерних майданчиків і я це зробив, мені видається, не так погано. І тому, коли сьогодні міська влада починає говорити про сортування, то я кажу: треба просто повернути те, що вже функціонувало три роки тому і функціонувало непогано. І про це може сказати будь-хто з перевізників, хто працював у цей період часу. Сьогодні дуже важливо говорити людям правду. І якщо це буде зроблено, то я переконаний, що життя і так все розставить на свої місця.

– Тобто він сам загнав себе в пастку. Ну таку своєрідну?

– Своєрідну.

– Добре, це вже історія. Всі, той же прем’єр, говорили про допомогу Львову. Але рідне місто Гройсмана – Вінниця – офіційно відмовила. Де ж тут солідарність?

– Знаєте, я розмовляв з одним із міських голів обласного центру України і ми говорили на тему допомоги місту Львову. До їхньої честі вони долучилися, вони сьогодні допомагають Львову. Але цей міський голова нагадав ситуацію, коли у нього також була така сама проблема із вивозом сміття. Тоді, до речі, Гройсман, будучи міським головою Вінниці, допоміг цьому місту. І єдиний, хто із міст Західної України не відгукнувся, – це був міський голова Львова Андрій Садовий. Яка ситуація з Вінницею була, я не знаю. Можливо, там також було щось таке, що сьогодні ще не озвучено.

– Але куди сміття було вивозити, якщо всі полігони закриті. А ви взялись – і вони, як за помахом чарівної палички, відкрились.

– Я вже це чув з уст Садового про чарівну паличку. Тоді я йому сказав, що «будь-ласка, поїдь разом зі мною до тих людей, які кричать і які агресивно налаштовані, і попробуй помахати там своєю чарівною паличкою. Ніхто ж не знає, що, наприклад, вчора на один із полігонів було заблоковано вивіз і тільки після втручання, після розмов, після переконання ми знову домовилися про вивіз.

– Усі, знаєте, думають, що це так от не вивозили – не вивозили і тут раптом стали вивозити. Насправді за цим стоїть величезний рутинний обсяг роботи. Це величезна агресія, незадоволення від багатьох, розмови, переконання. Просто міському голові треба було не один раз під нашим впливом і вже таки безпосереднім тиском поїхати в Броницю Дрогобицького району, а треба було від самого початку їхати до людей, не тікати від людей і я переконаний, що ситуація тоді б не була такою, якою вона виглядає зараз.

– Місто виділило субвенцію у розмірі 150 мільйонів на цей рік, і ще 300 – на наступний. Але без рішення сесії обласної ради і внесення змін до бюджету освоєння цих коштів неможливе. Коли сесія?  

– Ми домовлялися з головою обласної ради і я сподіваюся, що в першій половині липня сесія обласної ради відбудеться. Для мене не принципово, чи це буде вівторок, чи середу, чи четвер. Принципово, щоб вона відбулася у найкоротший період часу і було прийняте рішення. Я не чув від жодного з депутатів облради якихось зауважень стосовно проведення сесії. Хіба що від «Самопомочі». Тому що так виглядає, що якщо раніше у них був тихий саботаж процесу вивезення сміття, який полягав у неголосуваннях у різних радах, то тепер це вже відкритий саботаж. І цей відкритий саботаж починає проявлятися тим, що в деяких областях з’являються фури висипаного сміття. Причому це 100% роблять не перевізники, які сьогодні вивозять тверді побутові відходи зі Львова. За попередньою інформацією одному із водіїв заплатили 1200 умовних одиниць за те, що він взяв, і фуру львівського сміття висипав посеред дороги.

– А для чого це робити?

– А дуже хочеться, напевно, говорити, що якщо цього не зміг зробити Садовий,  то це тепер не зможе зробити і ніхто інший.

– Цікава версія. 

– Це не версія – це реалії.

– Згідно із законом – чиновник має бути аполітичним і не демонструвати своєї прихильності. А ви постійно говорите, яка погана «Самопоміч» і про амбіції Садового. Але це нормально, коли є амбіції, значить є конкуренція.

Якщо люди не допомагають, а шкодять, то як я можу про це не говорити!? От дивіться, було голосування по бюджету. Ну як можна не голосувати за виділення грошей на садочки, на школи. Це – шкідництво. Ти можеш любити когось, ти можеш не любити. Але не виділяти кошти для того, щоб відремонтувати садочок, щоб зробити освітлення, щоб відремонтувати дороги. Ну що це? Це – шкідництво.

– Давайте трохи поговоримо не про сміття. У вас проста формула роботи. Як кажуть німці – «Arbeit über alles» – робота понад усе і часом за всіх. Ви неймовірно працездатна людина. Для чого вам це все? Проводити наради о сьомій ранку і о десятій вечора. Це амбіції, покликання, завдання?

– Знаєте, мені дуже просту відповідь на це запитання колись дав Владика, коли після призначення прийшов і сказав: «Якщо ти думаєш, що ти такий розумний, що ти став тут, то це не так. Але якщо ти думаєш, що ти стільки нагрішив, що маєш спокутувати тут, то це також не так». Це просто от так сталося, що Господь визначив, що в цей момент ти маєш бути на цьому місці. От бери і роби. І я щось так перейнявся: беру і роблю. Я ж не буду головою адміністрації постійно. От прийде час – я піду з цієї посади і тоді от відпочину.

– Ваша ідея: Львівщина – фабрика України.

– Мені дуже кортить, щоб це було саме так. І коли нам вдається в цьому напрямку відкривати нові підприємства, то я неймовірно щасливий.

– Так, це робочі місця, це стабільність. Але, на жаль, люди втікають до Польщі, нам бракує робочих рук. Хто буде працювати на цих фабриках?

– Немає проблеми сьогодні з робочими руками. Є проблема в тому, що людям треба платити вищу заробітну плату. А люди будуть отримувати вищу заробітну плату тоді, коли буде конкуренція. Ми постійно спонукаємо наших підприємців: збільшуйте-збільшуйте заробітну плату і ви не будете мати проблеми з робочими руками. Я вважаю, що сьогодні середня заробітна платня десь шість-сім тисяч гривень. Я думаю, що коли ми вийдемо на 10-12 тисяч, то по сьогоднішніх мірках це буде плюс-мінус те, чого потребують люди. Хоча, звичайно, люди завжди будуть хотіти більше.

Але я пам’ятаю, коли був на одній із компаній з іноземними інвестиціями, де працює понад тисяча людей, і я запитав майстра зміни, скільки вона отримує. І вона каже, що має якраз роздруківку заробітної плати. Витягнула – там за травень місяць було 11600 чи 11700, які вона отримала на руки. Я запитав, як вам? Вона відповіла, знаєте, нормально, задоволена. А працювала до цього вчителем і прийшла на цю роботу, бо так у неї трапилось в сім’ї, що основне навантаження має нести на собі. І мені приємно, що людина задоволена і я переконаний, що ця компанія має надзвичайно хорошого працівника. Тому немає проблем з робочими руками, а є проблема з низькими зарплатами. І ми робимо все, щоб ці зарплати зросли. Але постійно відкриваємо і нові підприємства. От цього тижня − «Коза Дереза» в Перемишлянському районі.

Насправді нове агроформування з переробкою. У липні ми відкриємо завод у Бродах «Nexans», там декілька тисяч людей. І так ми задали собі темп кожного тижня по два нових підприємства. От хто б міг подумати, що в Бориславі ми відкриємо нове ливарне виробництво. Я коли подивився на цю інвестицію, то просто в захопленні був. Я переконаний, що коли туди люди поїдуть на відкриття, а це буде початок осені, то це буде просто неймовірно, це нові технології.

– Реформа – децентралізація – вся влада на місця. Але коштів не дали. Приклад цьому, проблеми з фінансуванням профтехосвіти, медицини. Як же так сталося, що забули закласти в обласному бюджеті гроші на комунальні послуги для ВПТУ? 

– Це неправда, що немає коштів. Знаєте, який бюджет розвитку Львова? 3 мільярди. А щодо професійної освіти, то моя принципова позиція така: коли дітки, які вчаться в ВПТУ, працюють у когось на хатах, коли в діток, які навчаються у ВПТУ, забирають карточки і знімають їхню заробітну плату, то ми спочатку повинні навести порядок. А потім ми дамо грошей стільки, скільки потрібно. По-іншому не буде.

Я сказав директору департаменту освіти: «Будь-ласка, порахуйте, скільки повинні отримати реальних доходів за рахунок власної реорганізації роботи». Якщо отримують, давайте дамо все, що потрібно. Якщо не отримують – до побачення, директоре. Прийде новий директор і буде 100% фінансування з погашенням всіх боргів. Ну слухайте, ми не будемо фінансувати злодіїв. Ми профінансуємо все до копійки, але якщо люди не хочуть організувати роботу, хай вступляться. На їхнє місце хай прийдуть ті люди, які можуть організувати. І ми дамо під цих людей все фінансування. Ми не втратимо жодного закладу ПТУ.

До мене ходять тут чергами… Давайте щось таке придумаємо… Дивіться, які гарні приміщення… Ми це все вже переживали на початку 90-х з садочками. А тепер молоді батьки не мають де залишити дітей і не мають можливості піти на роботу. Інвестори от в Бродах відкривають навчальні центри, бо що робить ПТУ? Нехай мені цей директор спочатку відповість, чому він не готує тих фахівців, за яких компанія готова платити гроші, а потім уже претендує на якесь додаткове фінансування. Фінансувати оцих всіх нероб? Ніколи в житті.

– Виявляється, патріотична Львівщина активно торгує з Росією. За чотири місяці цього року оборот склав 20,4 млн дол. Це ж якось дивно, хіба ні?

– А ви знаєте, хто найбільше імпортує товару з Росії? Я не хочу називати це підприємство, бо будуть вважати це зведенням особистих порахунків. У цьому суб’єкті підприємницької діяльності звучить постійна критика голови ОДА. А виявляється, що він – це найбільший імпортер з Росії! У вас ніякі не складаються думки докупи? Візьміть, будь-ласка, у статистиці інформацію про суб’єкт підприємницької діяльності, який найбільше імпортує сьогодні з Росії, платячи туди українські гроші. Коли я побачив, хто цей суб’єкт, – для мене все стало зрозумілим. І я ще більше собі подумав: значить, Синютка, ти робиш все правильно. 

– Між іншим, а львівські нардепи допомагають вам у роботі?

– Я цим людям надзвичайно вдячний, тому що всі постійно говорили про львів’ян, що це люди, які не можуть порозумітися. Ми маємо сьогодні величезну команду однодумців. Обласна рада на чолі з головою обласної ради, народні депутати України від Львівщини і ми в обласній адміністрації постараємося абсолютно працювати в унісон. Ще б до цієї роботи залучити міського голову, то взагалі б ціни не було. Ви ж розумієте? Ми повинні якось дійти до спільного розуміння. Неважливе прізвище. Яка різниця? Ну що, Синютка буде постійно головою адміністрації?

– Дуже дивним виглядало захоплення сесійної зали під час сесії 30 травня. Що скажете на це? Всім було показано, як легко можна взяти владу силовим способом.

– Ми дуже детально розбирали цю ситуацію і зробили з неї дуже серйозні висновки. Я направду дуже добре пам’ятаю цей день, бо перед засіданням сесії обласної ради якраз їхав на зустріч із прем’єр-міністром. Я підійшов до протестувальників і запитав: «Які проблеми? Які настрої?» І ми ніби порозумілися та домовилися, що все робимо так, щоб нам не було соромно за Львівщину». І коли мені телефонують і кажуть, що в нас у сесійній залі Львівської обласної ради палають димові шашки я, чесно кажучи, був шокований і не повірив, що таке трапилось. І коли я приїхав сюди, то ще була частина демонстрантів. Я підійшов до них і запитав: «Що ж сталося? Що не так?». І я зрозумів, що більшість цих людей прийшли сюди абсолютно з добрими і правильними гаслами. Але їх просто використали. І ми маємо  фотографії тих людей, які спонукали всі ці речі вчинити. Зрозуміло, звідки ці люди, чиї це люди і, повірте, що цей інцидент не залишиться просто так.

– Щось нічого не чути про батальйон територіальної охорони. Він працює?

– Розумієте, незважаючи на те, що в країні йде війна, інвестор прийде сюди тільки тоді, коли він буде відчувати спокій і безпеку. Ми не будемо трубити про те, що в нас створюються батальйони територіальної оборони, що в нас достатній запас відповідних сил і засобів, щоб протистояти нападу. Ви розумієте, що підлітний час для десантування російських спецназівців – це хвилин 40 і ми повинні бути готовими на це відреагувати. І ми готові на це відреагувати. Нині вже не 2014 рік. Ми готові на сьогоднішній момент силами протиповітряної оборони і наземними силами спецоперацій поставити на місце всіх тих, хто посягне на Львівщину.

– Ви колись говорили про ідею будівництва на Львівщині патронного заводу…

– На сьогодні українські Збройні Сили забезпечені набоями на 100% і це є питання національної безпеки, яке перебуває під особистим контролем Президента. Це компетенція Міністерства оборони і Ради національної безпеки і оборони.

– Зрозуміло: державна таємниця. Але чому не виділили кошти на нову операційну для військового госпіталю, якихось 4,5 млн. гривень, а гроші на нову автомашину голови облради в кошторисі є?

– Ми виділили меншу суму, але ми повністю виконали ті потреби, які були у військового госпіталю. Щодо машини, то, наскільки я розумію, обласна рада продала стару автомашину «Чайку», яка не їздила і за менші кошти купила іншу машину. По-перше, яка їздить, а по-друге – споживає менше пального. Думаю, що це, навпаки, голові ради треба сказати «Дякую!». Бо якщо б він купив щось таке і додав би ще додаткові кошти… А він, навпаки, продав непотріб і ще зекономив частину грошей.

– Як проходить реконструкція перинатального центру? Ви обіцяли, що хтось сяде за ті зловживання, які там були в минулому.

– Я думаю, що ми добудуємо. Але нічого нікому ми не пробачили, розслідування ідуть. Правоохоронці працюють, я не хочу втручатися в роботу правоохоронців, тому що це неправильно. Це як всі хочуть: от повинен добрий цар грюкнути і все повинне статися. Але ж ми насправді хочемо децентралізації, ми ж насправді хочемо, щоб на місцях люди приймали рішення, відповідали за ці рішення і відповідали за ці повноваження. От ми тут такі є, що нам потрібно доброго царя, який прийде і сміття вивезе зі Львова.

– Ви вже не раз, Олеже Михайловичу, говорили, що на даному етапі у вас немає бажання бути міським головою Львова. Народ вам вірить, а журналісти – навряд чи. Ну до місцевих виборів ще далеко, вони пройдуть у 2020 році. Перед тим за рік і дев’ять місяців – вибори Президента, а на осінь 2019-го – парламентські. Ви залишаєтеся в обоймі «Блоку Петра Порошенка»? Не хочете спробувати свої сили на виборах до Верховної Ради України? Наприклад, по Сихівському виборчому округу? Бо кажуть, хто виграє Сихів – той має шанси стати майбутнім міським головою.

– Дивіться, я не уявляю себе народним депутатом України. Ну це не моє, занудно. Так мене навчили батьки: добре робити цю роботу, за яку ти берешся. А приходити зранку о 10:00 в сесійну залу, сидіти там цілий день і не вставати – ну я собі цього не уявляю. Друга річ, стосовно Президента. Не тому, що я голова обласної державної адміністрації, а тому що це моє переконання: що сьогодні багато речей позитивних, насамперед, в обороні держави, які робляться, вони робляться завдяки сильній волі та особистості самого Президента.

Але я собі приміряю інших людей до цієї посади. І я думаю, що вони б вже давно повтікали чи може ще гіршого наробили. А це чоловік з величезним стержнем і силою волі. Він має амбіції і це добрі амбіції. Тобто він усвідомив, що він лідер держави і він відповідає за цю державу. Тому сьогодні як голова ОДА я бачу, скільки сьогодні Порошенко робить для держави. І повірте, що це ще буде оцінено.

А стосовно виборів я хочу ще раз повторити: я не маю сьогодні ніяких амбіцій бути міським головою. Я сім з половиною років докладався до розвитку міста Львова і для мене немає сьогодні секретів в управлінні містом Львовом. Ну для чого воно мені, якщо в мене є своя зона відповідальності?

Це інтерв’ю опублікували сьогодні, 9 липня, на сайті Львівської обласної державної адміністрації.