16:53 10 лютого 2015 р.
Забезпечити друкованою пресою мешканців території, де зараз їдуть бої, неможливо. Підписатися на газету немає змоги, тому що обласне відділення пошти залишилося в Донецьку. Посад поштаря нема, та й сам поштар не повезе газету під обстріли.
Про це під час прес-конференції-дискусії для ЗМІ на тему: «Образ ворога в українських ЗМІ: уявний і реальний» повідомив офіцер Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, підполковник Віталій Іванов.
За його словами, в одній із друкарень Краматорська зараз друкується російською мовою «Специальный выпуск для жителей Донбаса». Його наклад – 60 тисяч. За допомогою волонтерів цей вісник завозять на блок-пости, через які їздять місцеві громадяни. Їм роздають вісник, коли вони оформляють документи.
- Ще на окуповану територію можуть завезти газети розвідгрупи. Але навряд, чи, вони братимуть зі собою стоси паперів, - каже підполковник.
За його словами, зараз дуже важливо, нарешті, визначитися в термінах, та називати речі й людей своїми іменами.
- Дуже багато плутається в назвах «сепартисти», «терористи», «луганська народна республіка», «донецька народна республіка». Хоча насправді вже було визначено, що ні однієї, ні другої – не існує.
Люди придумали собі мотивацію, для того, щоб згуртувати навколо себе криміналітет тих областей. Тому що зараз там переважно – колишні ув’язнені, наркомани, люди, яким в цьому житті вже втрачати нічого, - каже Віталій Іванов.
За його словами, терористи, це ті, хто влаштовує теракти, наприклад, вибухи в Харкові або Одесі. Їхні дії скеровані на те, щоби дестабілізувати ситуацію. Натомість сепаратисти мають на меті відділення територій.
Також, на його думку, створюючи публікації чи сюжети, треба пам’ятати, що в країні війна.
- Кожного дня відбуваються бої із залученням з обох сторін великої кількості техніки і людей. І коли ми починаємо писати про те, що десь хтось відмовляється від мобілізації, або шукаємо правові основи для виправдання людини, яка не хоче йти служити, то необхідно пам’ятати, що в той час, коли ми це пишемо, військовослужбовці сидять в окопах і чекають на тих, хто прийде їм на допомогу чи на зміну.
Якщо ми не створимо інформаційної підтримки цієї хвилі мобілізації, то в окопах не буде кому сидіти. І тоді вся та біда, яка є зараз на Донбасі, вона може докотитися і до нас, - каже він.
За словами його колеги, офіцера Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, капітана Олексія Мазуріна, ми вже розуміємо, хто проти нас воює і чому. Але наш ворог випереджає нас в цьому.
- Я хотів би зазначити, яким чином образ ворога сформувала ворожа пропаганда. Наприклад, людина, яка знімала наслідки обстрілів Маріуполя, казала: в цьому винен український президент чи прем’єр.
Або ми виїжджали в місто Золоте. І було видно явно, що терористи стріляли з їхньої території. Захожу в той будинок, який рознесли «Гради». І бабка каже: «Що, знов будете казати, що це зробили ополченці? Ми вам не віримо, це ви зробили», - каже він.
За його словами, вплив російського телебачення на зону воєнного конфлікту величезний. Українське телебачення там відсутнє. Навіть ті бійці, які перебувають у Дебальцевому, в Чернухіному, не мають змоги дивитися українські телеканали.
- У них у бункері, в землянці стоїть телевізор, який показує виключно російські телеканали. Вони кажуть: ми не можемо це дивитися, хочеться взяти автомат і випустити їм ріжок, - зауважив Олексій Мазурін.