15:39 26 січня 2015 р.
Фото: Львівський прес-клуб
Відео: Львывський прес-клуб
Є моменти, коли треба зрозуміти, що чиєсь людське життя, можливо, і не вартує того репортажу.
Про це під час он-лайн інтернет-відеомосту між Львовом і Харковом на тему: «Медіа і війна: які стандарти журналістики найчастіше порушують ЗМІ, що пишуть про АТО, у Харкові та Львові?» заявив директор інтернет-видання «Новий погляд» Роман Онишкевич.
За його словами, на війні є ситуації, коли варто просто знехтувати журналістськими стандартами та поводитися як порядна людина. Особливо у тих випадках, коли бійці просять їх не фотографувати і не оприлюднювати деяку інформацію.
- Був навіть один випадок з одним відомим українським тележурналістом, коли хлопці просили не фотографувати обличчя, а він ходив і знімав. У нього просто забрали камеру, побили його трошки і на три дні посадили в яму. З одного боку – це знущання над журналістом. З іншого боку – а для чого ти це робиш? Ніяке людське життя і спокій не вартують твоїх журналістських амбіцій, - вважає Роман Онишкевич.
Його колега, головний редактор газети «Ратуша» Микола Савельєв, вважає, що абсолютно заборонено повідомляти в пресі чи в будь-яких відкритих джерелах стратегічно важливу інформацію.
- Якщо в Старобільську стоїть “вісімдесятка”, то всі знають, що там стоїть “вісімдесятка”. Але де, скільки блокпостів, скільки і де у них секрети, яка техніка – це вже не показуєш і сам це розумієш: тут не треба, щоби якийсь цензор стояв і вказував, що цього говорити не треба, бо можна завдати величезної шкоди, - каже він.
За його словами, він погоджується зі звинуваченнями, що журналісти, які перебувають в зоні АТО, заангажовані і висвітлюють тільки одну сторону.
- Тут нічого дивного, тому що на другій стороні я не був. Але в зоні бойових дій був багато де, і мій погляд на ці речі відрізняється від того, що подає офіційна пропаганда, - стверджує журналіст.
На його переконання, кількість жертв на цій війні занижується.
- Для мене було шоком, коли я дізнався, що у Дніпропетровськ привезли 51 вбитого “кіборга” з аеропорту. І частина з них неідентифіковані. Бо офіційна статистика – двоє вбитих за день, один вбитий, шестеро… Чи подавати реальні цифри втрат? Теж велике питання. Їх треба мати, але ніхто тобі їх не дає, - стверджує Микола Савельєв.
Він закликає перевіряти інформацію і зважати на того, хто її надає, та на його фізичний і психологічний стан.
- Коли перебуваєш в госпіталі, а ми були зараз в Дніпропетровську в госпіталі, і дивишся, які страшні поранення, писати про це треба. Але треба пам’ятати, що ось лежить людина з черепно-мозковими травмами, він тобі щось розповідає і чи відповідає це дійсності, адже людині осколок снаряду потратив у голову? Це треба ділити, множити і перевіряти з кількох джерел, - каже він.