15:23 9 травня 2017 р.
Журналістка Галина Плачинда написала сьогодні у Фейсбуці свої емоційні враження від образу «Бєссмєртного полка» у Києві – офіційної, ідейної і політичної п'ятої колони Кремля.
«Ось він, «бєссмєртний полк». Це ті, хто ненавидить українську Україну, хто шепоче «Путін пріді», дивлячись у темній кімнаті телеканал Звєзда, хто кривить губи в бік вояків теперішньої війни – «вас туда ніхто нє пасилал», хто верещить проти декомунізації «не троньтє нашу память!», хто бризкає слиною:«не нада меня заставлять гаварить на укрАинскам, панятна?», хто ходить на концерти Бидлик і Ані Лорак, хто голосує за вілкулів, мураєвих, рабіновичів та інших зловонних.
Ось вони – ті, хто не дає усім нам виборсатися із багна, в якому ми лишаємося вже чверть століття у той час, коли всі притомні народи пішли далеко вперед. А ми все борсаємося і борсаємося, бо ось ці тягнуть нас за ноги на дно, в мутну і смердючу калабаню, де тхне совком уперемішку з російським шовінізмом та ностальгією за «крепкой рукой» . Вони будуть існувати, поки будь-яка спроба відстояти українську Україну не буде супроводжуватися криками «правакация!», поки будь-яку спробу просто сказати вголос правду усілякі підгавкувачі називатимуть розхитуванням човна. Хто буде дивитися крізь тебе, коли ти , наївна, вимагатимеш від них справедливості – він припинення незаконного будівництва починаючи.
Ось вони, оці, тицяють у мене і в моїх обох дідів – обидва вони були знищені диктаторською людиноненависницькою червоною системою – один в застінках НКВД, інший – в якості гарматного м’яса на фронтах Другої світової. Вони тицяють у очі тих хлопчиків, які сьогодні віддають за Україну своє життя, вони тицяють у очі їхніх вдів, матерів, дітей. Це ті, хто шипить у бік справжній українських героїв, корі боролися проти двох систем одночасно – – «фашісти!»
Сьогодні вони святкують вєлікую пабєду. Але поки ми не переможемо ось цей «бєсстєртний полк», оцих «восставших из ада», чия ненависть до мене і до мільйонів українців до духу, розклада їх самих, як черви в плоті - ми не виберемося із цієї каламутної, зі слизьком дном,в якому причаїлося стільки отруйних гадів, калабані".
Не менш цікаво також прочитати коментарі під цим влучним постом Галини Плачинди.